Рішення № 12181765, 06.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2010 р. Справа № 21/186-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпластполімер», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцман», Київська обл., с. Віта-Поштова

про стягнення 47156,76 гривень

за участю представників:

від позивача: Фоменко Н.Ю. (довіреність від 21.09.2010р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпластполімер»(далі-ТОВ «Будпластполімер»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцман»(далі-ТОВ «Лоцман»/відповідач) про стягнення 47156,76 грн., з яких: 46846,80 грн. заборгованості за договором №31/05-1 від 31.05.2010р., 229,10 грн. пені та 80,86 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №21/186-10 та призначено її до розгляду на 08.09.2010р.

06.09.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 08.09.2010р. та 27.09.2010р. розгляд даної справи відкладався на 27.09.2010р. та 06.10.2010р. відповідно.

В судові засідання 08.09.2010р., 27.09.2010р. та 06.10.2010р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2010р. між ТОВ «Будпластполімер»(далі-продавець) та ТОВ «Лоцман»(далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу №31/05-1 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.1, 6.1 та 7.1 Договору передбачено, що продавець зобов’язується продати томатну пасту з передачею на неї права власності та відповідних документів, які підтверджують це право, а покупець –прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Покупець зобов’язується здійснити 100% передоплату за товар відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання ним товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця на видатковій накладній продавця.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до наступної поставки. Сторони можуть продовжити термін дії Договору за домовленістю.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за Договором в частині передачі товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 46846,80 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №7/6-1 від 07.06.2010р. на суму 46846,80 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Вартість поставленого товару підтверджується виставленим позивачем рахунком-фактурою №7/6-1 від 07.06.2010р. на суму 46846,80 грн.

Отримання покупцем товару згідно Договору підтверджується також і довіреністю на отримання цінностей ЯЖЮ №733344 від 04.06.2010р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов Договору.

Проте, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості переданого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 46846,80 грн. заборгованості.

Відсутність оплати відповідачем вартості поставленого за спірною накладною товару підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №511/5/57 від 01.10.2010р., яка підписана заступником керуючого ХВ АТ «Сбербанк Росії»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявність 46846,80 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 06.10.2010р., яка підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «Будпластмайстер»і скріплена відбитком печатки Товариства.

З метою досудового врегулювання даного спору, 01.07.2010р. позивачем направлено відповідачу вимогу, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення в 7-денний термін.

На претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 46846,80 грн. заборгованості по сплаті вартості переданого товару за накладною №7/6-1 від 07.06.2010р. згідно Договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується продати томатну пасту з передачею на неї права власності та відповідних документів, які підтверджують це право, а покупець –прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, підписання відповідачем видаткової накладної №7/6-1 від 07.06.2010р. без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та відповідно породжує в останнього обов’язок щодо оплати товару у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив вартість переданого товару, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 46846,80 грн. заборгованості по сплаті вартості переданого товару за накладною №7/6-1 від 07.06.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості переданого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 229,10 грн. пені та 80,86 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.07.2010р. по 28.07.2010р. на 46846,80 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1 Договору визначено покупець зобов’язується здійснити 100% передоплату за товар відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Таким чином, передача позивачем та прийняття відповідачем товару за спірною накладною без дотримання вимог п. 3.1 Договору, свідчить про зміну сторонами порядку здійснення розрахунків за ним.

Втім, оскільки сторонами не внесено відповідних змін до Договору в частині визначення строків оплати вартості переданого за ним товару, суд дійшов висновку про застосування до даних відносин вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 01.07.2010р. позивачем направлено відповідачу вимогу, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення в 7-денний термін.

Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується поштовим відбитком на описі вкладення, а також фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта»№0184 від 02.07.2010р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Втім, в порушення вищезазначених вимог Закону, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують момент (число, місяць, рік) отримання відповідачем зазначеної вимоги.

Крім того, в судовому засіданні 06.10.2010р. представником позивача зазначено, що лист позивача з вимогою від 01.07.2010р. відповідачем не був отриманий та повернувся відправникові.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, зі змісту яких можна встановити момент з якого відповідач вважається таким, що прострочив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 229,10 грн. пені та 80,86 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за Договором не відповідає вимогам ст. 230 ГК України та статей 612, 625 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 26.11.2009р. у справі №3/86/09 та від 24.06.2010р. у справі №15/052-09.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 32, 34, 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоцман»(08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32879029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпластполімер»(61030, м. Харків, вул. Лелюківська, 1 А, кв. 75, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25186431) 46846 (сорок шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 80 коп. заборгованості, 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 46 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    В.А. Ярема

Повне рішення складено 08.10.2010р.