Рішення № 12181688, 01.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2010 р. Справа № 7/131-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Київ,

до                    Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація», м. Бориспіль, Київська область,

про                    стягнення 286603,64грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Євченко Ю.М. –представник за довіреністю №58д. від 21.06.2010року;

від відповідача: Горщак О.Л. –представник за довіреністю №335 від 01.07.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №09/669 від 01.07.2010року (вх. №3187 від 14.07.2010року) до Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(далі –відповідач) про стягнення 286603,64грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Закритим акціонерним товариством «Агробудмеханізація»своїх зобов’язань за договором субпідряду №32-168 на виконання робіт по завершенню будівництва виробничих приміщень спец автобази ДП «Київський облдорупр»в м. Вишневому від 01.12.2008року, а саме щодо проведення оплати за виконані роботи, а тому просить суд стягнути на користь позивача 169657,68грн. основного боргу, 87369,75грн. неустойки, 7181,40грн. 3% річних та 22394,81грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2010року було порушено провадження у справі №7/131-10 та призначено її розгляд на 05.08.2010року.

У судове засідання 05.08.2010року представники сторін з’явились і господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.09.2010року.

У судове засідання 09.09.2010року представники сторін з’явились і господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву у судовому засіданні до 30.09.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2010року на підставі заяви відповідача строк вирішення спору у справі було продовжено на 15 днів до 04.10.2010року.

У судовому засіданні 30.09.2010року господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.10.2010року.

У судовому засіданні 01.10.2010року представник позивача у справі подав заяву б/н від 01.10.2010року, якою уточнив позовні вимоги, і повідомив суд, що відповідачем 08.04.2009року (тобто до звернення позивача з позовом до суду) було частково оплачено суму боргу, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 120463,80грн. основного боргу, 21683,48грн. неустойки, 5099,08грн. 3% річних та 15419,37грн. інфляційних втрат. Подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням заяви б/н від 01.10.2010року.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 01.10.2010року подав відзив №491 від 01.10.2010року на позовну заяву, в якому відповідач стверджував, що враховуючи проведену ним 08.04.2009року часткову оплату, його заборгованість становить 124436,80грн., а не 169657,68грн., як зазначає позивач у позовній заяві, а тому вважає поданий позивачем розрахунок неустойки, 3% річних та інфляційних втрат невірним. Даний відзив залучений судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.12.2008року між Закритим акціонерним товариством «Агробудмеханізація»(генпідрядник за договором, відповідач у справі) та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(субпідрядник за договором, позивач у справі) був укладений договір субпідряду №32-168 на виконання робіт по завершенню будівництва виробничих приміщень спец автобази ДП «Київський облдорупр»в м. Вишневому (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого генпідрядник доручив, а субпідрядник забезпечив відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних робіт по завершенню будівництва виробничих приміщень спец автобази ДП «Київський облдорупр»в м. Вишневому (благоустрій території спец автобази).

Згідно п. 1.3. договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання субпідряднику за цим договором, визначені проектною документацією, яка є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що субпідрядник розпочинає виконання робіт за цим договором у грудні 2008року і завершує виконання робіт за цим договором у грудні 2008року.

Як передбачено п. 3.1. договору, договірна ціна є приблизною (динамічною) і складає 174436,80грн., в тому числі ПДВ в розмірі 29072,80грн.

Згідно п. 12.1. договору приймання-передача закінчених робіт оформлюється актом приймання-передачі (за формою КБ-2) за участю Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»і здійснюється відповідно до вимог загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об’єктів в експлуатацію.

У відповідності до п. 11.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень загальних умов проміжними платежами в міру виконання робіт на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-3) після надходження фінансування.

Пунктом 11.2. договору сторонами погоджено, що субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання генпідряднику. Генпідрядник зобов’язаний підписати подані субпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 днів з дня одержання.

Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру.(п. 11.3. договору).

Згідно п. 16.1.-16.2. договору строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав роботи, передбачені п. 1.1 договору, на загальну суму 174436,80грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008року (оригінал оглянутий у судовому засіданні), який підписаний уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплений печатками юридичних осіб. Даний факт також підтверджено сторонами у судовому засіданні.

З наявних матеріалів справи, а саме банківської виписки по рахунку позивача, заяви позивача про уточнення позовних вимог, господарським судом встановлено, що Закритим акціонерним товариством «Агробудмеханізація»лише частково оплачено прийняті підрядні роботи, а саме 08.04.2009року, сплачено 54000,00грн.

Враховуючи, що відповідач вартість виконаних підрядних робіт оплатив лише частково, позивач звертався до відповідача з листами №09/926 від 17.07.2009року та №09/602 від 17.06.2010року, якими вимагав сплатити заборгованість за виконані роботи за договором субпідряду.

Відповідач відповіді на вказані претензії не надав, наявну заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, господарський суд зазначає, що оскільки умовами договору сторонами не визначено конкретного строку оплати проведених підрядних робіт, то для визначення строку оплати слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги те, що позивач звертався до відповідача з листом №09/926 від 17.07.2009року, який направлено на адресу відповідача 20.07.2009року та отримано останнім 22.07.2009року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, господарський суд зазначає, що Закрите акціонерне товариство «Агробудмеханізація»зобов’язаний був оплатити вартість підрядних робіт у семиденний термін, тобто до 29.07.2009року.

Однак відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства визначену договором вартість виконаних робіт у повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищенаведене, господарським судом досліджено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем на момент розгляду справи у господарському суді становить 120436,80грн. (174436,80грн., загальна вартість виконаних робіт відповідно до довідки про вартість та згідно умов договору, - 54000,00грн., сплачені грошові кошти), а не 120463,80грн. як зазначає позивач в заяві про уточнення позовних вимог і не 124 436,80грн., як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву.

Оскільки відповідач у відповідності до ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав суду доказів сплати суми боргу і у відзиві на позовну заяву не заперечує існування заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 120436,80грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу є правомірною та обґрунтованою. Однак враховуючи, що позивачем в заяві про уточнення позовних вимог розрахунок суми основного боргу здійснено з арифметичними помилками, господарським судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120436,80грн. основного боргу. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 27,00грн. основного боргу (120463,80грн. - 120436,80грн.) господарський суд відмовляє.

Позивачем у справі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21683,48грн. пені за період прострочення з 09.04.2009року по 05.10.2009року в розмірі 0,1 % від суми боргу.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості підрядних робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 14.3. договору передбачено, що генпідрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов’язань і у таких сумах: за затримку прийняття та оплати виконаних робіт без відповідного обґрунтування, генпідрядник сплачує субпідряднику неустойку в розмірі 0,1% вартості таких робіт за кожний день затримки.

Однак, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені в договорі, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», здійснивши власний розрахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за визначений позивачем строк прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 13236,50грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 8446,98грн. пені (21683,48грн. - 13236,50грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 15419,37грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 5099,08грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних на суму боргу 120436,80грн., господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 11561,93грн. інфляційних нарахувань та 4444,61грн. 3% річних (розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, подані позивачем розрахунки невірними.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11561,93грн. інфляційних втрат та 4444,61грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 3857,44грн. (15419,37грн. - 11561,93грн.) інфляційних втрат та 654,47грн. (5099,08грн. - 4444,61грн.) 3% річних суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 149679,84грн., з яких 120436,80грн. основний борг, 13326,50грн. пеня, 11561,93грн. інфляційні втрати та 4444,61грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 27,00грн. основного боргу, 8446,98грн. пені, 3857,44грн. інфляційних втрат, та 654,47грн. 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Згідно абз. 4 п. 9 вищезазначеного Роз’яснення Вищого господарського суду України Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 76А, код ЄДРПОУ 13708491) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, код ЄДРПОУ 33096517) 120 436 (сто двадцять тисяч чотириста тридцять шість)грн. 80коп. основного боргу, 13 236 (тринадцять тисяч двісті тридцять шість)грн. 50коп. пені, 11 561 (одинадцять тисяч п’ятсот шістдесят одну)грн. 93коп. інфляційних втрат та 4444 (чотири тисячі чотириста сорок чотири)грн. 61 коп. 3% річних та судові витрати: 1 496 (одну тисячу чотириста дев’яносто шість)грн. 80 коп. державного мита та 123 (сто двадцять три)грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Рішення підписане 06.10.2010року