Рішення № 12181637, 29.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р. Справа № 25/302/12/017-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім”

до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Провіта”

про стягнення у розмірі 5 614,70 грн. в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Семененко І.А. - представник (довіреність №751 від 20.05.2010р.);

від відповідача: Бойко С.М. - представник ( довіреність №456-15/1 від 18.01.2010р.),

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2010 до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 25/302 за позовом закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” (далі позивач) до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Провіта” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 614,70 грн. в порядку регресу, які були передані за підсудністю господарським судом міста Києва.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 19 серпня 2009 року в м. Бровари, Київська обл., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., були завдані пошкодження автомобілю марки “Мазда 3”, державний номер НОМЕР_2.

Між власником автомобіля марки «Мазда 3», ОСОБА_2., та позивачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу НТ-09 № 449 Кв від 26.02.2009 року.

21 серпня 2009 року, у звязку з настанням страхового випадку, ОСОБА_2 звернулася до позивача за виплатою страхового відшкодування.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області № 3-4534/2009р. винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1., цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована відповідачем.

24 листопада 2009 року ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 5614,70 грн., після чого, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права (регресу).

Оскільки відповіді на зазначену заяву позивач не отримав, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2010 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09 вересня 2010 року.

09 вересня 2010 року відповідач направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке підлягало задоволенню, розгляд справи відкладено на 23 вересня 2010 року.

23 вересня 2010 року в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позов, долучив до нього платіжне доручення № 26046 від 17.09.2010 року, на підставі якого на користь позивача сплатив 2931,56 грн., решту позовних вимог представник відповідача вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розгляд справи був відкладений на 29 вересня 2010 року.

29 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив, з урахуванням часткової сплати, просив стягнути з відповідача 2683,14 грн. та судові витрати.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

26 лютого 2009 року між закритим акціонерним товариством “Український Страховий Дім” (далі “страховик”) та ОСОБА_2 (далі - “страхувальник”) був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу НТ-09 № 449Кв (далі - договір).

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі увизначені строки та виконувати інші умови договору.

19 серпня 2009 року в м. Бровари, Київської області, на вулиці Київській, 164, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «БМВ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., були завдані пошкодження автомобілю марки “Мазда 3”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Власником автомобіля «Мазда 3»є ОСОБА_2, право на керування зазначеним автомобілем ОСОБА_3. закріплено у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування”, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

09 квітня 2009 року між страховиком та страхувальником було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої перелік страхових випадків був розширений, зокрема настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 7.1.4. договору, при настанні страхового випадку страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) протягом строку, передбаченого договором.

21 серпня 2009 року страховик (далі позивач) отримав від страхувальника повідомлення № 7725 про настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

24 вересня 2009 року страхувальник подав страховику заяву на виплату страхового відшкодування.

П. 10.4.2. договору передбачено здійснення страхового відшкодування шляхом оплати третій особі (автомагазину, станції технічного обслуговування тощо) вартості запасних частин, матеріалів, робіт, необхідних для відновлення застрахованого транспортного засобу після настання страхового випадку.

Відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу був здійснений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4). Вартість зазначеного ремонту, згідно з рахунком-фактурою № ФОП-000034 від 30.09.2009 року, становила 5614,70 грн.

07 жовтня 2009 року був складений страховий акт НТ-09/449/Ду1/Кв/1, який містив розрахунок розміру страхового відшкодування, а саме формулу: СВ=(Ср+См+Сд)-Ф, де СВ-розмір страхового відшкодування; Ср-вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См-вартість складових; Сд-вартість деталей, що підлягають заміні; Ф-розмір безумовної франшизи.

Відповідно до п. 12.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з умовами договору, при настанні такого страхового випадку, як дорожньо-транспортна пригода, розмір франшизи становить 0%, тому суд вважає доводи відповідача про зменшення стягнення на суму 510,00 грн. безпідставними.

24 листопада 2009 року позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ОСОБА_4. грошових коштів у розмірі 5614,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2636.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2009р. винним у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 19 серпня 2009 року, було визнано ОСОБА_1., цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, що підтверджується полісом № ВС/3301159 від 28.11.2008 року.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Так само, ст. 27 Закону України “Про страхування” закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

15 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 2800 про виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права вимоги (регресу) у розмірі 5614,70 грн. Заява була отримана відповідачем (вх. № 1-2/8862), що підтверджується відміткою відповідача на заяві.

Разом з тим, відповіді на зазначену заяву або доказів оплати, позивачем не отримано.

Після звернення позивача до суду, відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 2931,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26046 від 17.09.2010 року.

З урахуванням цього, позивач у судовому засіданні 29 вересня 2010 року зменшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 2683,14 грн. та судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення відповідача 2683,14 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355, ст. 228. ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8, ст. 16, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 29, 35, п. 12.1. Закону України " Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Провіта” задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова Компанія “Провіта” (вул. Набережна, 7, м. Вишгород, Київська область, 07300, ідентифікаційний код 31704186) на користь закритого акціонерного товариства “Український Страховий Дім” (вул. Спортивна, 3, м. Київ, 01023, ідентифікаційний код 32556540) 2 683 грн. 14 коп. (дві тисяч шістсот вісімдесят три грн. чотирнадцять коп.) суми, стягнутої в порядку регресу; 102,00 грн. (сто дві грн.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 01.10.2010 року.