Постанова № 12181635, 21.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" вересня 2010 р. Справа № А7/522-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ

до                    Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Кагарлик, Київська область,

про                    стягнення 90728,01грн.

представники сторін у судове засідання не з’явились

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Суть спору:

Державна інспекція по контролю за цінами в Київській області звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції з позовом про стягнення 90728,01грн. економічних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекцією при перевірці Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції встановлено, що за період з 01.01.2005року по 01.05.2006року при наданні споживачем платних послуг за державними регульованими цінами додатково до фіксованих тарифів, безпідставно здійснювалось додаткове нарахування 20 % плати, в результаті чого необґрунтовано отримано суму виручки 28028,67грн. Крім того, як зазначає позивач, при наданні споживачам послуг за державними регульованими цінами не застосовувались корегуючі коефіцієнти 0,8 та/або 0,75 до фіксованих тарифів, в результаті чого за період з 01.01.05року по 01.05.06року необґрунтовано нараховано та отримано суму виручки 2214,00грн., а всього 30242,67грн. Таким чином, на думку позивача, відповідачем було порушено вимоги Тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються та надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на робот і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби». Як вважає позивач, сума необґрунтовано отриманої виручки, відповідно до ст. 14 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»разом зі штрафом у подвійному розмірі підлягає вилученню до бюджету. За результатами перевірки, як зазначає позивач, інспекцією прийнято рішення «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»від 29.11.2006року №336 на загальну суму 90728,01грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2008року відкрито провадження у адміністративній справі № А7/522-08 та призначено її розгляд на 21.10.2008року.

У судове засідання 21.10.2008року представники сторін з’явились і судом було оголошено перерву до 20.11.2008року.

У судовому засіданні 20.11.2008року представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вважає, що при наданні платних санітарно-епідеміологічних послуг до вартості послуг включались 20% податку на додану вартість, а тому такі суми не є безпідставно донарахованими Кагарлицькою районною санітарно-епідеміологічною станцією.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 20.11.2008року представників позивача розгляд справи відкладався на 01.12.2008року.

У судове засідання 01.12.2008року представники сторін з’явились і ухвалою суду провадження у справі було зупинено до закінчення апеляційного розгляду справи №А17/090-07 за позовом Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання рішення нечинним. Сторін було зобов’язано повідомити суд про усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2010року, у зв’язку з надходженням 02.08.2010року на адресу суду клопотання позивача про поновлення провадження у справі №А7/522-08, враховуючи прийняття Вищим адміністративним судом постанови від 22.04.2010року у справі №А17/090-07, якою відхилено касаційну скаргу Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2009року залишено без змін, провадження у справі №А7/522-08 було поновлено та призначено розгляд справи на 21.09.20010року.

У судове засідання 21.09.2010року представники сторін не з’явились, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про причини неявки ні позивач, ні відповідач не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони, або не повідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Беручи до уваги, що господарський суд Київської області повідомляв позивача та відповідача про розгляд справи належним чином, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції загального відділу господарського суду Київської області та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про поновлення провадження у справі, що міститься в матеріалах справи та повістках про виклик в судове засідання, тому господарський суду Київської області розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, суд,-

в с т а н о в и в:

Позивачем 20.11.2006року- 24.11.2006року була проведена перевірка додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів на Кагарлицькій районній санітарно-епідеміологічній станції (відповідач) за період з 01.01.2005року по 01.05.2006року, про що складено акт перевірки №626 від 24.11.2006року. Відповідно до висновків викладених в зазначеному акті, перевіркою встановлено, що Кагарлицькою районною санітарно-епідеміологічною станцією, при наданні споживачам послуг за державними регульованими цінами, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», додатково до фіксованих тарифів, встановлених даною постановою, застосовувалось нарахування плати в розмірі 20 відсотків. В результаті чого за період з 01.01.05 по 01.05.06, Кагарлицькою районною СЕС безпідставно нараховано плати в розмірі 20 відсотків до фіксованих тарифів на суму 28028,67грн. Також при наданні споживачам послуг за державними регульованими цінами допущено незастосування корегуючих коефіцієнтів 0,8 та/або 0,75 до фіксованих тарифів, в результаті чого за період з 01.01.05р. по 01.05.06р. Кагарлицькою районною СЕС необґрунтовано отримано дохід на загальну суму 2214,00грн. Таким чином, загальна сума необґрунтовано отриманої виручки за період з 01.01.05р. до 01.05.06р. склала за актом перевірки 30 242,67грн.

За результатами перевірки, інспекцією прийнято рішення «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»№336 від 29.11.2006року, на загальну суму 90728,01грн., відповідно до якого підлягає вилученню необґрунтовано отримана виручка в сумі 30242,67грн., та штраф 60485,34грн. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

З’ясовуючи обставини щодо порушення відповідачем тарифів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»№507 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Згідно зі статтею вищезазначеного закону забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, визначення повноважень органів виконавчої влади в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет Міністрів України. Ці повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення відповідають пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до якого Кабінет Міністрів України «забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування». Забезпечення проведення цінової політики Кабінетом Міністрів України означає реалізацію ним визначених названим Законом України основних начал встановлення і застосування цін і тарифів, що логічно включає регулювання цін (тарифів), а також контроль за ними.

Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення переліку та тарифів на платні послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

На виконання своїх повноважень, 27.08.2003року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Відповідно до розділу VI пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000р. №915 «Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України»до проекту постанови, підготовленого головним розробником, додається крім інших документів пояснювальна записка, у якій зазначаються підстава та мета розроблення проекту, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України №1544 від 15.10.2002року «Про затвердження переліку робот і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»було затверджено перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату; Міністерству охорони здоров’я наказано розробити та подати у двомісячний термін проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Як вбачається з Пояснювальної записки Міністерства охорони здоров’я України до вказаного проекту постанови Кабінету Міністрів України, (пункт 5), що при визначенні тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 відсотків та податок на додану вартість –20 відсотків згідно чинного законодавства.

Отже, на етапі надання проектування постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»визначено структуру тарифу, до якого включено податок на додану вартість. Повноваження щодо зміни тарифу, в тому числі його структури, віднесені чинним законодавством до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, який за період перевірки змін до Постанови Кабінету Міністрів України не вносив.

У затверджених Кабінетом Міністрів України тарифах на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби не зазначено (на відміну від цієї ж постанови в редакції від 11.05.06року №622), що тарифи встановлюються без урахування податку на додану вартість. Таким чином, податок на додану вартість був включений до тарифу і є обов’язковим для застосування керуючись статтею 2 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

З огляду на вищевказане застосування тарифів в розмірах, які не відповідають тарифам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», ст. 35 закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст.ст. 116, 117 Конституції України.

Окрім того, господарський суд зазначає, що Роз’ясненнями Державної податкової адміністрації України №8101/5/15-2416 від 15.09.03року, наданими на запит Міністерства охорони здоров’я України зазначено, що при затвердженні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби не було визначено суми податку на додану вартість, і тому цей податок необхідно додавати до ціни (тарифу) зазначених робот і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу України»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Таким чином, роз’яснення Державної податкової адміністрації України, якими визначена структура тарифу на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, видані за межами повноважень Державної податкової адміністрації України та є порушенням статті 2 Закону України «Про державну податкову службу України», оскільки закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто регулює правові відносини, що виникають між платниками та державою щодо сплати податку на додану вартість, а не визначає структуру тарифу, повноваження по затвердженню якого покладені діючим законодавством на Кабінет Міністрів України.

Згідно п. п. 1.3., 1.6. Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003року №176 податкові роз’яснення не мають сили нормативно-правового акта і є будь-якими відповідями податкового органу питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи. Таким чином, оскільки податкові роз’яснення не мають сили нормативно-правового акта, вони не є обов’язковими для застосування.

Отже, суд погоджується з позивачем, щодо неправомірності нарахування відповідачем 20% до тарифу встановленого постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003року №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».

Щодо порушення відповідачем в частині надання послуг за регульованими цінами без застосування корегуючих коефіцієнтів 0,8 та/або 0,75 до встановлених тарифів, то господарський суд зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003року №1351 до встановленого тарифу на кожну послугу застосовуються коефіцієнти: за одне дослідження/вимірювання –коефіцієнт 1; за одне дослідження/вимірювання в серії починаючи з другого аналізу –коефіцієнт 0,8; за одне дослідження/вимірювання в серії понад десять аналізів –коефіцієнт 0,75. Як встановлено в акті №626 від 24.11.2006року перевірки додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів та, в прийнятому на його основі, рішенні №336 від 29.11.2006року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»при наданні споживачам послуг за державними регульованими цінами відповідачем допущено незастосування корегуючих коефіцієнтів 0,8 та/або 0,75 до фіксованих тарифів, в результаті чого за період з 01.01.05р. по 01.05.06р. Кагарлицькою районною СЕС необґрунтовано отримано дохід на загальну суму 2214,00грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що в задоволенні позову Кагарлицької районної СЕС про визнання нечинним рішення Державної інспекції контролю за цінами в Київській області №336 від 29.11.2006року відмовлено постановою господарського суду Київської області від 01.09.2008року у справі №А17/090-07, яка набрала законної сили.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем порушені вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то позивачем правомірно, в межах наданих повноважень прийняте рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд у постанові від 26.01.2010року №К-6903/09 у справі №А9/224-07.

Відповідно до пп.5 п.5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Інспекція має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та можливість їх задоволення з огляду на вимоги статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Судові витрати розподіляються відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,-

п о с т а н о в и в:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Кагарлицької районної санітарно-епідеміологічної станції (09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Комунарська, буд. 16, код ЄДРПОУ 01994652) в доход державного бюджету ВДК в Кагарлицькому районі суму необґрунтовано отриманої виручки 30 242(тридцять тисяч двісті сорок дві) грн. 67 коп. та штраф в сумі 60485 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 34 коп.

3. Копію постанови надіслати учасникам провадження.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя