Рішення № 12181634, 05.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 06-5/10/912/12/023-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова Компанія «Металург»

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення заборгованості в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: Артюхова О.П. представник (довіреність №179 від 25.01.09р.);

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2010 року до господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 06-5-10/912 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Металург»(далі позивач) до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2897,42 грн. в порядку регресу, які були передані за підсудністю господарським судом міста Києва.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 15 березня 2008 року в н/п Комунарський, м. Запоріжжя, Запорізька обл., сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., були завдані пошкодження автомобілю марки “Шевроле”, державний номер НОМЕР_2.

Між власником автомобіля марки «Шевроле», ОСОБА_2., та позивачем був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №231 ИТЗ/08 від 04.02.2008 року.

17 березня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, ОСОБА_2 звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя №3-5630/08 від 03.04.2008р. винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1., цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована відповідачем.

01 квітня 2008 року ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 3107,42 грн., після чого позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права (регресу).

Оскільки відповіді на зазначену заяву позивач не отримав, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2010 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21 вересня 2010 року.

21 вересня 2010 року у судове засідання представник позивача не зявився. На адресу суду направив заяву про уточнення позовних вимог. У звязку із сплатою відповідачем 2597,42 грн., просив суд стягнути з відповідача 300,00 грн. витрат за послуги автотоварознавця, а також судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти стягнення з відповідача судових витрат не заперечувала, вважала стягнення з відповідача витрат за проведення автотоварознавчої експертизи необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2010 року.

05 жовтня 2010 року у судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку:

04 лютого 2008 року між приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Металург»(далі «страховик») та ОСОБА_2. (далі «страхувальник») був укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №231 ИТЗ/08 (далі - договір).

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що обєкти страхування, види обовязкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі увизначені строки та виконувати інші умови договору.

15 березня 2008 року в н/п Комунарський, м. Запоріжжя, Запорізька обл., на перехресті вул. Луначарського та вул. Чапаєва сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., були завдані пошкодження автомобілю марки “Шевроле”, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування”, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 8 договору передбачено, що страховик (далі позивач) бере на себе зобовязання відшкодувати страхувальнику/вигодонабувачу, в межах страхової суми, збитки, що виникли в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого транспортного засобу (додаткового обладнання до нього) в цілому, або окремих його деталей та частин, зокрема, при настанні дорожньо-транспортної пригоди (п. 8.1.).

Відповідно до п. 35.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

12 березня 2008 року, у звязку з настанням страхового випадку, ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 12.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 11 договору, розмір франшизи у разі настання такого страхового випадку, як дорожньо-транспортна пригода, становить 0,5%.

01 квітня 2008 року позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»грошових коштів у розмірі 3 107,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1088.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя №3-5630/08 від 03.04.2008р. винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 15 березня 2008 року, було визнано ОСОБА_1., цивільно-правова відповідальність якого, була застрахована відповідачем.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Так само, ст. 27 Закону України “Про страхування” закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

09 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою №538 про виплату страхового відшкодування в порядку зворотного права вимоги (регресу) у розмірі 2 897,42 грн. Заява була отримана відповідачем, що підтверджується врученням йому поштового відправлення 14 квітня 2010 року.

Разом з тим, відповіді на зазначену заяву або доказів оплати, позивачем не отримано.

Після звернення позивача до суду, відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 2597,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4946 від 01.09.2010 року.

15 вересня 2010 року позивач направив на адресу суду заяву про зміну позовних вимог №1206, просив стягнути з відповідача 300,00 грн. витрат за послуги автотоварознавця, 102,00 грн. витрат на сплату державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім цього, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355, ст. 228. ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16, ст. 27 Закону України “Про страхування”, п. п. 35.1., 12.1. Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства “Страхова компанія «Металург»до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(площа Перемоги, 1, м. Фастів, Київська область, 08500, ідентифікаційний код 20602681) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Металург»(вул. Південноукраїнська, 3, Орджонікідзевський район, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035, ідентифікаційний код 20496084) 300,00 грн (триста грн. 00 коп.) витрат за проведення автотоварознавчої експертизи; 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.10.2010 року.