Рішення № 12181612, 22.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р. Справа № 22/163-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівське», Полтавська обл., Оржицький р-н, с. Денисівка

до приватного підприємства «АГРО-ДНІПРО ПЛЮС», Київська обл., Васильківський р-н, с. Путрівка

про стягнення 31178,23 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – не з'явився

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівське»(далі - Позивач) до приватного підприємства «АГРО-ДНІПРО ПЛЮС»(далі - Відповідач) про стягнення 31178,23 грн., що складає 30000,00 грн. основного боргу та 1178,23 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором купівлі-продажу ВРХ та свиней б/н від 19 травня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12 серпня 2010 року порушено провадження у справі №22/163-10 та призначено її розгляд на 01 вересня 2010 року о 12:15 год.

Ухвалами господарського суду Київської області від 01 вересня 2010 року, 14 вересня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався відповідно на 14 вересня 2010 року та 22 вересня 2010 року.

Представник Позивача в судове засідання 22 вересня 2010 року не з’явився, однак через загальний відділ суду від нього надійшла телеграма №1103 від 21 вересня 2010 року (вх. суду №286 від 21 вересня 2010 року), згідно якої Позивач просив здійснювати розгляд справи №22/163-10 за наявними матеріалами та без участі його представника.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103224683557 від 24 серпня 2010 року, №0103225616101 від 08 вересня 2010 року та №0103225614320 від 17 вересня 2010 року, явка Відповідача та Позивача обов’язковою не визнавалась і їх відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу ВРХ та свиней б/н від 19 травня 2010 року (далі –Договір), за умовами якого Продавець (Позивач) зобов’язався передати у власність Покупцю (Відповідачу) велику рогату худобу (ВРХ), надалі –Товар, а Відповідач - прийняти та оплатити його на умовах даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Як передбачено пунктом 3.1. Договору передача Товару Відповідачу проводиться на основі закупівельних квитанцій, що є невід’ємною частиною Договору.

Остаточна ціна Товару визначається Сторонами на кожну партію Товару окремо станом на день приймання-передачі худоби і вказується в протоколах цін закупівельних квитанцій, які є невід’ємною частиною Договору (пункт 5.3. Договору).

Відповідно до пункту 5.4. Договору остаточна сума Договору формується згідно остаточних цін на Товар і визначається на підставі закупівельних квитанцій після передачі ВРХ Відповідачу.

Як встановлено пунктами 6.1. та 6.2. Договору Відповідач проводить оплату вартості Товару у розмірі 100% попередньої суми Договору; форму розрахунку, сторони визначили, як безготівкову.

Остаточний розрахунок за Товар, згідно пункту 6.3. Договору, здійснюється після передачі худоби Покупцю в повному обсязі.

Позивач на виконання умов Договору передав Відповідачу Товар на загальну суму 32583,20 грн., на підтвердження чого додав до матеріалів справи приймальну квитанцію на закупівлю худоби, птиці та кроликів в господарствах колгоспників, робітників, службовців та інших громадян №016409 від 19 травня 2010 року, накладну б/н від 19 травня 2010 року та довіреність Відповідача серії ЯПТ №887867 від 19 травня 2010 року. Проте, судом встановлено, що на накладній б/н від 19 травня 2010 року відсутній підпис уповноваженого представника Відповідача.

Для оплати поставленого Товару Позивач виставив Відповідачу рахунок № 158 від 19 травня 2010 року на суму 32583,20 грн., який Відповідач оплатив частково в сумі 2583,20 грн., про що свідчить платіжне доручення №166 від 01 червня 2010 року та що також вбачається з Довідки №22-39/18-303 від 25 серпня 2010 року Оржицького відділення Полтавської області публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»і виписок з рахунку Позивача за період з 19 травня 2010 року по 25 серпня 2010 року.

Враховуючи, що Відповідач здійснив часткову оплату поставленого Товару за накладною б/н від 19 травня 2010 року, вчинивши тим самим зустрічно значимі дії, суд дійшов висновку, що Відповідач прийняв Товар в повному обсязі за вказаною накладною.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 30000,00 грн., що також засвідчено довідкою Позивача №310 від 25 серпня 2010 року за підписом керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівське»та скріпленою печаткою підприємства.

Оскільки станом на 04 серпня 2010 року Відповідач решту товару не оплатив, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 30000,00 грн. основної заборгованості та 1178,23 грн. пені.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 30000,00 грн. Відповідачем на день вирішення спору не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 30000,00 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1178,23 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 9.1. Договору встановили, що при невиконанні умов даного Договору з передачі Товару чи сплати відповідних коштів, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від попередньої суми Договору за кожен день прострочки з передачі Товару чи сплати відповідних коштів.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за загальний період прострочення з 20 травня 2010 року по 18 серпня 2010 року на 30000,00 грн. заборгованості у сумі 1178,23 грн.

Враховуючи кінцевий термін для оплати товару за накладною б/н від 19 травня 2010 року, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

30000,0020.05.2010 - 07.06.20101910.2500 %0.056 %*320.14

30000,0008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*468.49

30000,0008.07.2010 - 04.08.2010288.5000 %0.047 %*391.23

Оскільки вірна сума пені за вказаний період, за розрахунком суду, становить 1179,86 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1178,23 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 30000,00 грн. основного боргу та 1178,23 грн. пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства «АГРО-ДНІПРО ПЛЮС»(08625, Київська обл., Васильківський р-н, с. Путрівка, вул. Леніна, б. 200, код 36518011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівське»(37732, Полтавська обл., Оржицький р-н, с. Денисівка, код 36238933) 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) основного боргу; 1178,23 грн. (одну тисячу сто сімдесят вісім гривень двадцять три копійки) пені; 311,78 грн. (триста одинадцять гривень сімдесят вісім копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено «06»жовтня 2010 року.

Суддя