Рішення № 12181600, 21.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р. Справа № 22/159-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ГРУПП», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання цегельно-піноблочних заводів», Київська обл., м. Васильків

про стягнення 17216,53 гривень

Суддя О.О.Третьякова

за участю представників:

від позивача: Гріненко А.О., довіреність б/н від 16.07.2010р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ГРУПП» (далі-ТОВ «АЛЕКС-ГРУПП»/позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання цегельно-піноблочних заводів» (далі-ТОВ «Об'єднання цегельно-піноблочних заводів»/відповідач) про стягнення 22098,97 грн., з яких: 17216,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 1026,01 грн. 3% річних та 3856,43 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010р. порушено провадження у справі №22/159-10 та призначено її до розгляду на 25.08.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 25.08.2010р. та 07.09.2010р. розгляд даної справи відкладався на 07.09.2010р. та 21.09.2010р. відповідно.

В судовому зсіданні 07.09.2010р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 17216,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару. Зазначені уточнення судом прийняті.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив,.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103224682402 від 12 серпня 2010 року, №0103225615300 від 10 вересня 2010 року та №0103225615288 від 13 вересня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.10.2008р. ТОВ «АЛЕКС-ГРУПП»поставило, а ТОВ «Об'єднання цегельно-піноблочних заводів»отримало товар загальною вартістю 17216,53 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №РН-0000030 від 01.10.2008р. на суму 17216,53 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, поставлений товар відповідач не оплатив, у зв'язку з чим 30.08.2010р. позивачем направлено відповідачу лист-вимогу, що підтверджується поштовим відбитком на описах вкладення у цінний лист та чеками УДППЗ «Укрпошта»№6387 та №6388 від 30.08.2010р., відповідно до якого позивач вимагав сплати вартість поставленого товару у семиденний строк з моменту отримання даного листа. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

На вимогу відповідач не відповів, за поставлений товар не розрахувався.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару за вищезазначеною накладною підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №30-06/1904 від 02.09.2010р., яка підписана заступником головного бухгалтера Київської регіональної філії ПАТ КБ «Хрещатик»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявність 17216,53 грн. заборгованості відповідача по сплаті вартості поставленого позивачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №07/09/10 від 07.09.2010р., яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «АЛЕКС-ГРУПП»і скріплена відбитком печатки Товариства.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 17216,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №РН-0000030 від 01.10.2008р.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Приписами статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Виходячи з матеріалів даної справи, суд дійшов висновку, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, і, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки.

Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, підписання відповідачем накладної №РН-0000030 від 01.10.2008р. без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним товару, а направлення позивачем вимоги про оплату вартості поставленого товару, породжує у останнього обов’язок по його сплаті в повному обсязі у відповідності до вимог статті 530 Цивільного кодексу України.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 17216,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно видаткової накладної №РН-0000030 від 01.10.2008р. підлягає задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі виходячи з фактичного розміру позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання цегельно-піноблочних заводів» (08600, Київська обл., м. Васильків, пров. Шевченка, 28, код 34374274) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС-ГРУПП»(04214, м. Київ, вул. Північна, 6, літ.А1, код 35386731) 17216,53 грн. (сімнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень п’ятдесят три копійки) основного боргу; 172,16 грн. (сто сімдесят дві гривні шістнадцять копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя О.О.Третьякова

Повне рішення складено «06»жовтня 2010 року.