Рішення № 12181601, 21.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р. Справа № 22/165-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС», Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне

про стягнення 1397,46 гривень

Суддя О.О.Третьякова

за участю представників:

від позивача: Літвінова О.В., довіреність б/н від 13.01.2010р.,

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС»(далі - ТОВ «САДІН ПЛЮС»/позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1./відповідач) про стягнення 1397,46 грн. заборгованості, що складає 1004,30 грн. основного боргу, 121,77 грн. пені, 18,24 грн. 3% річних, 31,20 грн. інфляційних втрат та 221,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобовязання щодо оплати за поставлений позивачем товар за договором поставки №231277 від 23.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2010р. порушено провадження у справі №22/165-10 та призначено її до розгляду на 08.09.2010р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2010р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи відкладено на 21.09.2010р.

Відповідач у судові засідання жодного разу не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103224685037 від 31 серпня 2010 року та №0103225615237 від 14 вересня 2010 року, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

23.12.2009р. між ТОВ «САДІН ПЛЮС»(далі-постачальник) та ФОП ОСОБА_1. (далі-покупець) укладено договір поставки №231277 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.1, 5.1, 10.2 та 10.3 Договору передбачено, що постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Ціна, кількість та асортимент товару зазначається у накладних на поставлений товар, які являються невід'ємною частиною даного договору.

Покупець сплачує у повному обсязі вартість поставленої партії товару на 14 календарний день з моменту отримання цієї партії товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.

Якщо за 10 днів до кінця строку дії даного договору, жодна із сторін не заявить про його припинення, Договір вважається продовженим на той же термін на тих же умовах.

Судом встановлено, що позивач протягом дії Договору свої обовязки за Договором в частині поставки товару виконав належним чином.

На виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 1004,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №КС1225005 від 25.12.2009р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 1004,30 грн., про що також свідчить наявна в матеріалах справи довідка позивача №08/09-05 від 08.09.2010р., яка підписана директором і головним бухгалтером ТОВ «САДІН ПЛЮС»та скріплена відбитком печатки Товариства.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 1004,30 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №КС1225005 від 25.12.2009р. згідно Договору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пункту 1статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що покупець сплачує у повному обсязі вартість поставленої партії товару на 14 календарний день з моменту отримання цієї партії товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1004,30 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №КС1225005 від 25.12.2009р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку за Договором в частині своєчасної оплати вартості товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 121,77 грн. пені, 18,24 грн. 3% річних, 31,20 грн. інфляційних втрат та 221,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 08.01.2010р. по 17.08.2010р. на 1 004,30 грн. заборгованості.

Як вже зазначалось вище, пунктом 5.1. Договору встановлено, що Відповідач оплачує в повному обсязі вартість поставленої партії товару на 14-й календарний день з моменту отримання цієї партії товару.

За таких обставин, відповідач мав оплатити накладну №КС1225005 від 25.12.2009р. до 09.01.2010р.

Таким чином, право на нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами у звязку з несвоєчасною оплатою накладної №КС1225005 від 25.12.2009р. у позивача виникло лише 09.01.2010р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони в пункті 7.1. Договору погодили, що у випадку порушення Відповідачем умов оплати товару, визначених пунктом 5.1. даного Договору, Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки виконання зобовязання за весь період існування заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців на суму простроченого платежу виходячи з подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на узгодженість між сторонами строку нарахування пені більш ніж на 6 місяців, оскільки умови договору не містять таких положень, а також не визначають, що на правовідносини сторін в частині нарахування пені не поширюється дія частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 7.1. Договору сторони встановили такий вид забезпечення грошового зобовязання, як неустойка у вигляді пені та формулу її нарахування.

Отже, стягненню підлягає пеня за шість місяців, тобто з 09 січня 2010 року по 09 липня 2010 року.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобовязання по оплаті товару за Договором по накладній №КС1225005 від 25.12.2009 р., вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлений судом період нарахування пені, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1004.3009.01.2010 - 07.06.201015010.2500 %0.056 %*84.61

1004.3008.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*15.68

1004.3008.07.2010 - 09.07.201028.5000 %0.047 %*0.94

Оскільки вірна сума пені за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 101,23 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 121,77 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 101,23 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи кінцевий терміни виконання зобовязання по оплаті товару за Договором по накладній №КС1225005 від 25.12.2009 р., період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1004.3009.01.2010 - 17.08.20102213 %18.24

Оскільки розрахунок 3% річних позивача є вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 18,24 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Враховуючи кінцевий термін виконання зобовязання по оплаті товару за Договором по накладній №КС1225005 від 25.12.2009 р., період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступний період:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

09.01.2010 - 17.08.20101004.301.04343.181047.48

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вказаний період, за розрахунком суду складає 43,18 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 31,20 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Приписами статті 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статі 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, якщо про строчка оплати товару триває більше 10 днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати процентів за користування грошовим коштами у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки за весь період існування заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, кінцевий термін виконання зобовязання по оплаті товару за Договором по накладній №КС1225005 від 25.12.2009 р., а також період нарахування процентів за користування грошовими коштами, заявлений Позивачем, суд здійснив розрахунок процентів за користування грошовими коштами за наступний період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентівСума процентів

1004.3009.01.2010 - 17.08.20102210.1 %221.95

Оскільки розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами позивача є вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 221,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обстави, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1004,30 грн. основного боргу, 101,23 грн. пені, 18,24 грн. 3% річних, 31,20 грн. інфляційних втрат та 221,95 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САДІН ПЛЮС»(62414, Харківська обл., Харківський р-н, с. Липці, вул. Пушкінська, б. 20, код 35288465) 1004,30 грн. (одну тисячу чотири гривні тридцять копійок основного боргу; 101,23 грн. (сто одну гривню двадцять три копійки) пені; 18,24 грн. (вісімнадцять гривень двадцять чотири копійки) 3% річних; 31,20 грн. (тридцять одну гривню двадцять копійок) інфляційних втрат; 221,95 грн. (двісті двадцять одну гривню девяносто пять копійок) процентів за користування чужими грошовими коштами; 100,50 грн. (сто гривень пятдесят копійок) державного мита; 232,53 грн. (двісті тридцять дві гривні пятдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших вимогах в позові відмовити.

4.Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя О.О.Третьякова

Повне рішення складено 06 жовтня 2010 року.