Рішення № 12181593, 14.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2010 р. Справа № 22/156-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕМЕРИС», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 8113,51 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

Позивача – Циганенко О.С., довіреність б/н від 17 серпня 2009 року,

Відповідача – не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕМЕРИС»(далі - Відповідач) про стягнення 8113,51 грн., що складає 5268,65 грн. основного боргу, 793,95 грн. пені, 1580,60 грн. штрафу, 118,07 грн. 3% річних та 352,24 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар за Договором купівлі-продажу №11096 від 10 березня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03 серпня 2010 року порушено провадження у справі №22/156-10 та призначено її розгляд на 25 серпня 2010 року о 11:30 год.

Через загальний відділ суду від Позивача надійшло клопотання б/н від 18 серпня 2010 року (вх. суду № 9847 від 21 серпня 2010 року) про відкладення розгляду справи, а також клопотання б/н від 18 серпня 2010 року (вх. суду №9848 від 21 серпня 2010 року) про залучення до матеріалів справи уточнень позовних вимог (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України) б/н від 18 серпня 2010 року, згідно яких Позивач зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з Відповідача 7902,11 грн., що складає 5268,65 грн. основного боргу, 710,59 грн. пені, 1580,60 грн. штрафу, 99,61 грн. 3% річних та 242,66 грн. інфляційних втрат.

Представники сторін в судове засідання 25 серпня 2010 року не з’явились, розгляд справи ухвалою суду від 25 серпня 2010 року відкладено на 14 вересня 2010 року о 10:45 год.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103224682607 від 12 серпня 2010 року та №0103223760116 від 01 вересня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №11096 від 10 березня 2009 року (далі –Договір), за умовами якого Позивач (Продавець) зобов’язався передати у власність, а Відповідач (Покупець) прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених у даному Договорі. (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару; усі накладні є складовими частинами даного Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару.

Загальна сума Договору, згідно пункту 2.3. Договору, складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача Товару, поставленого на підставі даного Договору.          

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Перехід ризиків та права власності на Товар, відповідно до пункту 6.3. Договору, відбувається в момент прийому-передачі Товару.

Прийом-передача Товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних; у питаннях прийому-передачі Товару сторони керуються положенням Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку, затвердженою Постановою Держарбітражу від 15 червня 1965 року №П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу від 25 квітня 1966 року №П-7 (пункт 6.1. Договору).

Згідно пункту 5.1. Договору Відповідач здійснює розрахунки за Товар на умовах, визначених сторонами у Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного Договору.

В пункті 2 Додатку №1 до Договору від 10 березня 2009 року сторони погодили, що Відповідач здійснює розрахунки за Товар, отриманий відповідно до Договору, протягом 14 календарних днів.

Відповідно до умов даного Договору Позивач надає Відповідачу право користування кредитним лімітом у розмірі, визначеному у Додатку №1, який є невід’ємною частиною даного Договору (пункт 11.1. Договору).

Позивач надає Відповідачу право користування кредитним лімітом у розмірі 3000,00 грн., як це передбачено пунктом 1 Додатку №1 до Договору.

Під кредитним лімітом, згідно пункту 11.2. Договору, сторони розуміють вартість товару, переданого Позивачем Відповідачу на умовах відстрочки платежу та не оплаченого Відповідачем.

Згідно пункту 11.5. Договору максимально допустиме перевищення Відповідачем розміру кредитного ліміту не може бути більшим 5 (п’яти) відсотків від суми кредитного ліміту, встановленої Додатком №1, на строк не більше 10 календарних днів.

Додаток №1 до Договору вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року (пункт 3 Додатку №1 до Договору).

Судом досліджено, що Позивач за період з16 вересня 2009 року по 29 жовтня 2009 року на виконання умов Договору поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 7523,42 грн., що підтверджується видатковою накладною №32593738 від 16 вересня 2009 на суму 1936,49 грн., видатковою накладною №33023876 від 29 жовтня 2009 року на суму 2114,3 грн., видатковою накладною №33023878 від 29 жовтня 2009 року на суму 2673,95 грн. та видатковою накладною №33023879 від 29 жовтня 2009 року на суму 798,65 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 2254,77 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення за період з 04 листопада 2009 року по 05 травня 2010 року, які додані до матеріалів справи, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 5268,65 грн., що також вбачається з підписаного сторонами та скріпленого їх печатками акту звірки взаєморозрахунків за період з 01 серпня 2009 року по 15 червня 2010 року.

Оскільки Відповідач заборгованість за отриманий за Договором товар не погасив, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача 5268,65 грн. основного боргу, 710,59 грн. пені, 1580,60 грн. штрафу, 99,61 грн. 3% річних та 242,66 грн. інфляційних втрат (з урахуванням їх уточнень у бік зменшення).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 5268,65 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, належним чином не заперечена та не спростована, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 5268,65 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 99,61 грн. 3% річних, 242,66 грн. інфляційних втрат, 710,59 грн. пені та 1580,60 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за загальний період прострочення з 01 січня 2010 року по 18 серпня 2010 року на 5268,65 грн. заборгованості в сумі 99,61 грн.

Враховуючи кінцеві терміни для оплати товару за кожною накладною, положення пункту 1 Додатку №1 до Договору щодо користування кредитним лімітом, період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5268.6501.01.2010 - 18.08.20102303 %99.60

Оскільки вірна сума 3% річних за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 99,60 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 99,61 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 99,60 грн.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за загальний період прострочення з січня 2010 року по липень 2010 року на 5268,65 грн. заборгованості в сумі 242,66 грн.

Враховуючи кінцеві терміни для оплати товару за кожною накладною, положення пункту 1 Додатку №1 до Договору щодо користування кредитним лімітом, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.01.2010 - 31.07.20105268.651.031163.335431.98

Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вищевказаний період, за розрахунком суду, складає 163,33 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 242,66 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 163,33 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 7.1. Договору встановили, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Відповідач зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за загальний період прострочення з 01 січня 2010 року по 18 серпня 2010 року: на 5268,65 грн. заборгованості в сумі 710,59 грн.

Враховуючи кінцеві терміни для оплати товару за кожною накладною, положення пункту 1 Додатку №1 до Договору щодо користування кредитним лімітом, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

5268.6501.01.2010 - 07.06.201015810.2500 %0.056 %*467.54

5268.6508.06.2010 - 01.07.2010249.5000 %0.052 %*65.82

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказаний період, становить 533,36 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 710,59 грн. пені, підлягає частковому задоволенню в сумі 533,36 грн.

Позивачем нараховано 30% штрафу від суми простроченого зобов’язання в розмірі 1580,60 грн.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4. Договору у випадку прострочки відповідачем оплати вартості Товару біле ніж на 60 календарних днів вважається, що Відповідач необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов’язаний сплатити на користь Позивача, крім установленої Договором пені /п.7.1./ штраф за ухилення від сплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару.

З урахуванням наведеного вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафу згідно поданого розрахунку є обґрунтованою.

Водночас, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене та конкретні обставини справи, а також часткове виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором і те, що належний до сплати штраф є надмірно великим порівняно з сумою основного боргу, а також, що за прострочення виконання грошового зобов'язання з Відповідача стягнуто пеню, втрати завдані інфляцією та 3% річних, суд вважає за необхідне застосувати у вирішенні даного спору пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України і зменшити розмір штрафу з 30% до 7%, що складає 368,81 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5268,65 грн. основного боргу, 99,60 грн. 3 % річних, 163,33 грн. інфляційних втрат, 533,36 грн. пені, та 368,81 грн. штрафу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням їх уточнень у бік зменшення.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕМЕРИС»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Коцюбинського, б. 8, код 35520721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»(03115, м. Київ, Святошинський р-н, вул. М. Краснова, б. 27, код 30776789) 5268,65 грн. (п’ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень шістдесят п’ять копійок) основного боргу; 99,60 грн. (дев’яносто дев’ять гривень шістдесят копійок) 3% річних; 163,33 грн. (сто шістдесят три гривні тридцять три копійки) інфляційних втрат; 533,36 грн. (п’ятсот тридцять три гривні тридцять шість копійок) пені; 368,81 грн. (триста шістдесят вісім гривень вісімдесят одну копійку) штрафу; 83,05 грн. (вісімдесят три гривні пять копійок) державного мита та 192,15 грн. (сто дев’яносто дві гривні пятнадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4.          Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Повне рішення складено «06»жовтня 2010 року.