Рішення № 12181594, 15.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2010 р. Справа № 22/177-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гринлайт», м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., Васильківський р-н, с. Зелений Бір

про стягнення 18654,73 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача Блохін Ю.М., довіреність №8 від 25 серпня 2010 року,

Відповідача не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гринлайт»(далі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення 18654,73 грн., що складає 16958,00 грн. основного боргу, 543,59 грн. 3% річних та 1153,14 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобовязання щодо оплати за надані Позивачем послуги з міжнародного перевезення вантажу за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №376 від 30 червня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2010 року порушено провадження у справі №22/177-10 та призначено її до розгляду на 15 вересня 2010 року о 10:45 год.

Позивач в судовому засіданні 15 вересня 2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог б/н від 15 вересня 2010 року, згідно якої в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з Відповідача лише 16985,00 грн. основного боргу.

В судове засідання 15 вересня 2010 року Відповідач не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно з пунктом 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Ухвала господарського суду Київської області від 30 серпня 2010 року про порушення провадження у справі №22/177-10 та призначення її до розгляду на 15 вересня 2010 року о 10:45 год. надіслана за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві: АДРЕСА_1 і була повернута поштовою установою із відміткою «адресат не відомий».

Вказана поштова адреса зазначена як місцезнаходження Відповідача у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09 вересня 2010 року.

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»№ 01-8/1228 від 02 червня 2006 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, Відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15 вересня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Згідно Договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів №376 від 30 червня 2009 року, укладеного між Позивачем (Перевізник) і Відповідачем (Експедитор), останній на підставі заявки №182, виставленої ним Позивачу 30 червня 2009 року, замовив перевезення вантажу - насіння за маршрутом м. Черкаси (України) La Primaube (Франція).

Замовлення було виконано Позивачем, вантаж доставлений отримувачу RAGT Genetique 13 липня 2009 року, перевезення здійснювалось автомобілем позивача д/н АА3306ЕЕ/АА6011ХТ за міжнародною товарно-транспортною накладною № 0075435 від 03 липня 2009 року. Зазначені обставини Відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно умов згаданого замовлення склала 1600 Євро., що за курсом НБУ на день вивантаження становило 16958,00 грн.

Однак, Відповідач свої зобовязання з оплати наданих послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснив.

Правовідносини Позивача та Відповідача врегульовані Договором від 30 червня 2009 року № 376 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів, згідно з пунктів 4.3. та 4.4. якого, порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється Позивачу перед конкретним перевезенням; оплата послуг Позивача здійснюється Відповідачем згідно статті 929 Цивільного кодексу України, а саме безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Позивача із коштів, що були перераховані Замовником перевезення на розрахунковий рахунок Відповідача, згідно з належним чином оформлених оригіналу товарно-транспортних документів (ТТН, СMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку та акту виконаних робіт, на протязі 10-ти банківських днів, якщо інше не вказано в заявці.

Як вбачається з заявки № 182 від 30 червня 2009 року Відповідач погодив з Позивачем, що оплата наданих послуг відбувається протягом 5 банківських днів після отримання оригіналів документів, оригіналу СМR та договору, порядок оплати сторони визначили, як безготівковий.

За фактом виконання міжнародного перевезення Позивач направив Відповідачу факсимільним звязком та на його юридичну адресу рахунок-фактуру від 13 липня 2009 року на суму 16958,00 грн., міжнародну товарно-транспортну накладну №0075435, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000260 від 13 липня 2009 року та інші необхідні документи.

Оскільки Відповідач оплату за надані послуги за Договором не здійснив, Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих.№70 від 25 листопада 2009 року з вимогою сплатити 16958,00 грн. за надані послуги та підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000260 від 13 липня 2009 року. Проте вказана претензія повернута Позивачу поштовою установою із відміткою «адресат не відомий, дана вулиця не обслуговується».

Таким чином, Позивач просить стягнути з Відповідача 16958,00 грн. заборгованості за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач вжив всіх можливих заходів щодо передачі Відповідачу оригіналів необхідних документів, як це передбачено умовами заявки №182 від 30 червня 2009 року та пунктом 4.4. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів № 376 від 30 червня 2009 року для проведення Відповідачем на користь Позивача оплати за надані послуги.

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг з міжнародного перевезення вантажу підтверджений матеріалами справи, зокрема, належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0075435 і Відповідачем належним чином не заперечений та не спростований, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 16985,00 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вимоги Позивача (з урахуванням їх зменшення) задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача в повному обсязі виходячи з фактичного розміру позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гринлайт»(03150, м. Київ, вул. Курська, б. 13, кв. 45, код 31604404) 16958,00 грн. (шістнадцять тисяч девятсот пятдесят вісім гривень) основної заборгованості; 169,58 грн. (сто шістдесят девять гривень пятдесят вісім копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Повне рішення складено «06»жовтня 2010 року.