Рішення № 12181589, 28.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 7/149-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», м. Ялта, АРК,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Нова Олександрівка, Згурівський район, Київська область,

простягнення 820,95грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Вовк О.О. представник за довіреністю №5 від 01.10.2009року;

від відповідача: не зявились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №174 від 22.06.2010року (вх. №3637 від 09.08.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 820,95грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором поставки товару №0-13/09 від 16.10.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений згідно видаткових накладних товар в повному обсязі, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 646,75грн., 64,68грн. штрафу, 70,20грн. пені, 9,57грн. 3% річних та 29,75грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2010рокуроку було порушено провадження у справі №7/149-10 та призначено її розгляд на 14.09.2010року.

У звязку з неявкою в судове засідання 14.09.2010року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 28.09.2010року.

У судовому засіданні 28.09.2010року представник позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 28.09.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 28.09.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

16.10.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №0-13/09 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого протягом дії цього договору постачальник зобовязався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець зобовязався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору його предметом є наступний товар: алкогольні вироби в асортименті виробництва ТОВ «Віна Лівадії».

Постачальник поставляє товар партіями згідно заявок покупця в асортименті та за цінами, що діють в момент поставки товару, які узгоджені сторонами та вказані у рахунках-фактурах, що фіксуються у накладних, які засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами договору (п. 2.1. договору).

Як визначено п. 4.1. договору ціни на товар вказуються в накладних, що є невідємними частинами даного договору. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України гривнях з урахуванням ПДВ.

Покупець, відповідно до п. 5.1. договору, зобовязується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних, шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар за видатковими накладними №РН-0003929 від 10.12.2009року на суму 501,15грн. (разом з ПДВ) та №РН-0003930 від 10.12.2009року на суму 145,60грн. (разом з ПДВ), а разом на суму 646,75грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказаний товар був отриманий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що вбачається з підпису уповноважених представників відповідача на накладних. Жодних претензій щодо якості, кількості чи інших умов поставки у вказаний в договорі (п. 3.4.) строк відповідачем заявлено не було.

Згідно умов договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був оплатити вартість поставленого товару на протязі 14 календарних днів, тобто до 24.12.209року (10.12.2009року, дата поставки + 14 днів), однак відповідач за товар, який поставлений по вищезазначеним видатковим накладним, не розрахувався.

У звязку з несплатою відповідачем, у відповідності до умов договору, вартості отриманих товарів позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній у визначений договором строк вартість отриманого товару не сплатив.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 646,75грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що покупець, у разі несвоєчасної оплати повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги умови договору, вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобовязання у сумі 70,20грн. за період з 24.12.2009 року по 22.06.2010року, а також 64,68грн. штраф.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у, встановлений договором, строк та штрафу, не суперечить чинному законодавству.

При цьому, відповідно до п. 10 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань»від 29.04.1994року №02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобовязаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що зміст пункту 5.2. договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції та встановлює відповідальність в даному випадку покупця у вигляді сплати штрафу і пені за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Однак, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Таким чином, враховуючи, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару до 24.12.2009року, то строк нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат починається з 25.12.2009року.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 25.12.2009року по 22.06.2010року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 64,99грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5,21грн. пені (70,20грн. -64,99грн.), суд відмовляє.

Перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 29,75грн. та 3% річних у сумі 9,57грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, господарський суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 21,34грн. інфляційних втрат (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 8,41грн. інфляційних втрат (29,75грн.-21,34грн.) суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що він є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 807,33грн., з яких 646,75грн. сума основного боргу, 64,99грн. пеня, 64,68грн. штраф, 21,34грн. інфляційні втрати та 9,27грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 5,21грн. пені та 8,41грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії»(98612, Автономна республіка Крим ,м. Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв. 32, код ЄДРПОУ 32362063) 646 (шістсот сорок шість) грн. 75 коп. основного боргу, 64 (шістдесят чотири)грн. 68коп. штрафу, 64 (шістдесят чотири)грн. 99коп. пені, 21 (двадцять одну)грн. 34коп. інфляційних втрат та 9 (девять)грн. 57 коп. 3% річних та судові витрати: 102(сто дві)грн.00коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Рішення підписане 04.10.2010року