Рішення № 12181588, 28.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 7/147-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА», м. Бориспіль Київська область,

про                    стягнення 106385,12грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Приходько Н.А. –представник за довіреністю №217 від 02.04.2010року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №427 від 27.07.2010року (вх. №3497 від 02.08.2010року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» (далі –відповідач) про стягнення 106385,12грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки КПП/1610 від 14.01.2010року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 103387,76грн., пеню в розмірі 1303,18грн., штраф в розмірі 1303,18грн. та 3% річних –391,00грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2010рокуроку було порушено провадження у справі №7/147-10 та призначено її розгляд на 09.09.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача розгляд справи було відкладено на 28.09.2010року та зобов’язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок штрафу та пені.

24.09.2010року через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява №549 від 10.09.2010року (вх. №11382), в якій позивач надає суду новий розрахунок суми штрафних санкцій і збільшує їх розмір. З урахуванням поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 103387,76грн., пеню в розмірі 2363,34грн., штраф в розмірі 10338,78грн. та 3% річних –391,00грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 28.09.2010року представник позивач подав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу і просить суд в цій частині позову припинити провадження у справі та стягнути з відповідача пеню в розмірі 2363,34грн., штраф в розмірі 10338,78грн. та 3% річних –391,00грн. Подана заява прийнята судом до розгляду. Представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 28.09.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи повторно не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 28.09.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

14.01.2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТА»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №КПП/1610 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві товар, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, предметом поставки є одноразовий посуд (стакани, тарілки, ложки, виделки, ножі, тощо) та вироби із спінювального полістиролу (одноразова упаковка), асортимент і номенклатура яких вказується в прайс-листах (прейскурантах) постачальника.

Загальна кількість партії товару, що підлягає поставці за цим договором, асортимент, номенклатура тощо визначаються сторонами у видаткових або транспортних накладних (п. 1.3. договору).

Як визначено п. 2.1. договору, ціни на товар, що постачається постачальником, є вільними, договірними і визначаються у прайс-листах (прейскурантах) постачальника та фіксуються у рахунку-фактурі та накладних, які з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін стають невід’ємною частиною цього договору. Ціна на товар, яка визначена у накладних вважається погодженою між сторонами та має силу протоколу узгодження договірної ціни.

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно накладних, які є невід’ємною частиною даного договору і відвантажених протягом терміну дії договору.

Згідно п.п. 8.1.-8.2. договору, покупець зобов’язаний оплатити 100% вартості кожної замовленої (отриманої) партії товару по факту отримання, але не пізніше 15-ти календарних днів. Оплата здійснюється у розмірі подвійної вартості партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в даному договорі.

Пунктом 8.3. договору визначено, що оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та рахунку-фактури, виставленого постачальником на вартість партії товару. При здійсненні платежу покупець обов’язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та номер та дату рахунку-фактури, виписаної постачальником на оплату партії товару або номер та дату видаткової накладної, по якій проводиться оплата.

Цей договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2010року (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 696917,76грн. Відповідач в особі уповноважених представників отримав вказаний товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості чи інших умов поставки.

В порушення умов договору відповідач за товар, який поставлений позивачем, розрахувався частково, а саме в сумі 593530,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та актом позивача про взаєморозрахунки з відповідачем. З пояснень позивач вбачається, що відповідачем частково залишився неоплаченим товар, який поставлений відповідачу згідно видаткової накладної №ПСК-000578 від 28.05.2010року на суму 111639,65грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 103387,76грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем, у відповідності до умов договору, вартості отриманих товарів позивач звернувся з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній зобов’язання по оплаті вартості товару виконав частково, і його заборгованість по оплаті вартості поставленого товару станом на час звернення позивача до суду становила 103387,76грн. (696917,76грн., вартість поставленого товару, - 593530,00грн., сплачені відповідачем грошові кошти).

Під час розгляду спору у господарському суді відповідач погасив суму боргу у розмірі 103387,76грн., що вбачається з копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА»№486 від 07.09.2010року (копія наявна в матеріалах справи). У зв’язку з оплатою суми основного боргу, позивачем було подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 103387,76грн. основного боргу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 103387,76грн. основного боргу.

Враховуючи вищевикладене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 103387,76грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 8.4., 10.4. договору передбачено, що у випадку якщо затримка в оплаті отриманої партії товару склала більше 15-ти календарних днів, покупець зобов’язаний сплатити за кожний день затримки штраф у розмірі 10% від несплаченої суми у визначений термін, згідно відповідного рахунку-фактури та видаткової накладної на отриману партію товару. За прострочення строку оплати партії товару покупець сплачує пеню у розмірі 10% від несплаченої суми у визначений термін, згідно відповідного рахунку-фактури та видаткової накладної на отриману партію товару.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Беручи до уваги прострочення оплати відповідачем товару, отриманого по видатковій накладній №ПСК-000578 від 28.05.2010року, умови договору, вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання у сумі 2362,34грн. за період прострочки з 12.06.2010року по 27.07.2010року.

Позивачем, враховуючи прострочення сплати вартості товару понад 15 календарних днів, нараховано також 10338,78грн. штрафу (10% від суми заборгованості).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобов’язання з оплати у, встановлений договором, строк та штрафу, не суперечить чинному законодавству.

При цьому відповідно до п. 10 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» від 29.04.1994року №02-5/293 якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов’язаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати. За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що умови договору, які передбачають наслідки несвоєчасної оплати вартості поставленої продукції та встановлює відповідальність в даному випадку покупця у вигляді сплати штрафу і пені за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Однак, господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Таким чином, враховуючи, що відповідач згідно п. 8.1. договору зобов’язаний був оплатити вартість товару по видатковій накладній №ПСК-000578 від 28.05.2010року до 12.06.2010року (28.05.2010року, дата поставки+15 календарних днів), то строк нарахування пені та 3% річних починається з 13.06.2010року, а не з 12.06.2010року.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 13.06.2010року по 27.07.2010року на суму заборгованості в розмірі 103387,76грн. (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2308,52грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 53,82грн. пені (2362,34грн. -2308,52грн.), суд відмовляє.

Перевіривши, здійснений позивачем, розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 391,00грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем на суму боргу 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 382,39грн., а тому в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 8,61грн. 3% річних (391,00грн. -382,39грн.), суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 13029,69грн., з яких 2308,52грн. пеня, 10338,78грн. штраф та 382,39грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 53,82грн. пені та 8,61грн. 3% річних, суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар в сумі 103387,76грн. господарський суд припиняє.

Оскільки позивачем заявою №549 від 10.09.2010року було збільшено розмір позовних вимог на загальну суму 10095,76грн., то державне мито, яке підлягало сплаті за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог складає 100,96 грн. Однак з доданого позивачем платіжного доручення №485 від 10.09.2010року вбачається, що позивачем сплачено лише 90,35грн., тобто недоплачено 10,61грн. Відтак недоплачене державне мито у сумі 10,61грн. підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з відповідача.

Враховуючи, що спір виник з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА»та беручи до уваги погашення відповідачем суми основного боргу лише після звернення позивача з позовом до суду, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА»(08300, Київської області, м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд. 100, код ЄДРПОУ 31477924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиролоптфармторг»(01004, м. Київ, вул. Горького, буд. 14, кв.26, код ЄДРПОУ 31025465) 2 308 (дві тисячі триста вісім)грн. 52 коп. пені, 10 338 (десять тисяч триста тридцять вісім) грн.78 коп. штрафу, 382 (триста вісімдесят дві)грн. 39 коп. 3% річних та судові витрати: 1 154 (тисячу сто п’ятдесят чотири) грн. 21 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Провадження в частині стягнення 103387,76грн. суми основного боргу припинити.

          4.          В іншій частині позову відмовити.

          5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА»(08300, Київської області, м. Бориспіль, вул. Шевченко, буд. 100, код ЄДРПОУ 31477924) в доход Державного бюджету України 10 (десять) грн. 61 коп. державного мита.

          6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 04.10.2010року