Рішення № 12181565, 20.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2010 р. Справа № 14/120-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Бондар Ж. П. (довіреність від 23.10.2009 р., зареєстрована в реєстрі за № 4779);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області”, м. Біла Церква

до Малого приватного підприємства „Автекс”, м. Біла Церква

про стягнення 476340, 86 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Малого приватного підприємства „Автекс” про стягнення 476340, 86 грн. (53333, 29 грн. –строкова заборгованість, 339396, 82 грн. –прострочений кредит, 46245, 21 грн. –несплачені відсотки, 35400, 09 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1965, 45 грн. –пеня за несплачені відсотки).

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування ним за кредитним договором № 158-2007 від 20.07.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі № 14/120-10 за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” до Малого приватного підприємства „Автекс” про стягнення 476340, 86 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 07.07.2010 р.

07.07.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.07.2010 р.

21.07.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.08.2010 р.

06.08.2010 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява вих. № 01-421 від 05.08.2010 р. про збільшення позовних вимог по справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором 158-2007 від 20.07.2007 р., у якій він просить суд стягнути з відповідача 392730, 11 грн. –за прострочений кредит, 64088, 03 грн. –нараховані відсотки, 46352, 29 грн. –пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3568, 84 грн. –пені за несплачені відсотки.

06.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду документи, витребувані судом, а також усні пояснення щодо своїх позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

06.08.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.08.2010 р.

20.08.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов’язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 09100, вул. Шолом-Алейхема, 42, кв. 44, м. Біла Церква, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.07.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 158-2007, згідно п. 2.1. якого банк надає позичальнику кредит у сумі 400000, 00 грн. на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що кінцевий термін повернення кредиту –не пізніше 19.07.2010 р. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: Травень 2009 р. –26666, 67 грн; Червень 2009 р. –26666, 67 грн; Липень 2009 р. –26666, 67 грн; Серпень 2009 р. –26666, 67 грн; Вересень 2009 р. –26666, 67 грн; Жовтень 2009 р. –26666, 67 грн; Листопад 2009 р. –26666, 67 грн; Грудень 2009 р. –26666, 67 грн; Січень 2010 р. –26666, 67 грн; Лютий 2010 р. –26666, 67 грн; Березень 2010 р. –26666, 67 грн; Травень 2010 р. –26666, 67 грн; Червень 2010 р. –26666, 67 грн; Липень 2010 р. –26666, 67 грн.

У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Згідно п. 2.3. договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: для придбання обладнання.

Відповідно до п. 2.4. договору у відповідності до цільового призначення кредиту, банк надає кредит в липні 2007 р.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20732332180510, відкритого банком в філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” код банку 321057 код ЄДРПОУ 24216288, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. За дострокове погашення кредиту за ініціативою позичальника без письмової згоди банку на таке погашення позичальник сплачує штраф у розмірі 1 відсотка від суми дострокового погашення.

Згідно п. 3.2. договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16, 5 відсотків річних.

Відповідно до п. 3.3. договору нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком за період з дати першої оплати розрахункових документів по 29 (30) число поточного місяця, та сплачуються на протязі одного банківського дня з дати їх нарахування з поточних рахунків позичальника. З останнього робочого дня місяця 30 (31) числа або (28, 29 лютого) розпочинається наступний період нарахування відсотків. Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з 30 листопада по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Відповідно до п. 3.5. договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 25 відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.3., п. 3.4. цього договору.

Згідно п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

07.04.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р., згідно п. 1 якого сторони домовились п. 3.2. кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р. викласти в наступній редакції: „відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17, 5 відсотків річних”.

Відповідно до п. 2. даного договору нова процентна ставка буде нараховуватись з 07.04.2008 р.

12.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р., згідно п. 1 якого сторони домовились п. 3.2. кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р. викласти в наступній редакції: „відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 19 відсотків річних”.

Відповідно до п. 2. даного договору нова процентна ставка буде нараховуватись з 19.05.2008 р.

22.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р., згідно п. 1 якого сторони домовились п. 3.2. кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р. викласти в наступній редакції: „відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 22 відсотків річних”.

Відповідно до п. 2. даного договору нова процентна ставка буде нараховуватись з 29.09.2008 р.

На виконання умов вищезазначених договорів позивачем будо надано відповідачу кредит, що підтверджується кредитним договором № 158-2007 від 20.07.2007 р., відповідними договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 158-2007 від 20.07.2007 р. від 07.04.2008 р., від 12.05.2008 р. та від 22.09.2008 р., банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, наявними в матеріалах справи.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо надання кредиту, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо погашення отриманого кредиту, оскільки відповідачем була проведена лише часткова оплата суми кредиту, що підтверджується відповідними банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, наявними в матеріалах справи.

В квітні 2010 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 01-241 від 14.04.2010 р., в якій він просив погасити суму боргу за кредитним договором у розмірі 303747, 24 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 06.08.2010 р. по кредитному договору № 158-2007 від 20.07.2007 р складає 456 818, 14 грн. (392730, 11 грн. –прострочений кредит, 64088, 03 грн. – несплачені відсотки).

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання по оплаті за отриманий кредит в повному обсязі і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 456 818, 14 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України зазначається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо повернення кредиту і оплати відсотків за його користування і його заборгованість перед позивачем складає 456 818, 14 грн., що підтверджується вищезазначеним кредитним договором, відповідними банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 456 818, 14 грн. за кредитним договором № 158-2007 від 20.07.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несплачені відсотки, передбачену кредитним договором № 158-2007 від 20.07.2007 р. за період прострочення виконання обов’язку за несвоєчасне погашення кредиту та несплачені відсотки у розмірі 46352, 29 грн. та 3568, 84 грн. відповідно.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту або відсотків за користування кредитом або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Розрахунки пені, виконані позивачем, є вірними, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту та несплачені відсотки у розмірі 49921, 13 грн. (46352, 29 грн. та 3568, 84 грн.).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства „Автекс” (ідентифікаційний код 24216288) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” (ідентифікаційний код 24212161) 456 818 (чотириста п’ятдесят шість тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 14 (чотирнадцять) коп. заборгованості, 49921 (сорок дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять одну) грн. 13 (тринадцять) коп. пені та судові витрати 5 067 (п’ять тисяч шістдесят сім) грн. 39 (тридцять дев’ять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

23 вересня 2010 р.