Рішення № 12181479, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/15406.10.10 За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Київ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»

простягнення 16602483,27 грн. та за зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»

до          Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Київ»

про          визнання недійсним кредитних договорів

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) –          Дяченко Є.Г., представник за дов. №21/202 від 03.09.2010;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –                    не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»(відповідач, Товариство) з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами:

-          №68/05 від 25.07.2005 (далі –Кредитний договір №1) по простроченому кредиту в сумі 10182892 грн., по простроченим відсоткам в сумі 2929873,92грн., пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 452789,97 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 121541,02 грн.;

-          №43/08 від 27.05.2008 (далі –Кредитний договір №2) по простроченому кредиту в сумі 1783220,30 грн., простроченим відсоткам в сумі 320246,81 грн., пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 154431,76 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 21493,53 грн.

-          №57/06 від 26.05.2006 (далі –Кредитний договір №3) по простроченому кредиту в сумі 425212,50 грн., по простроченим відсоткам в сумі 161431,87 грн., пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 36824,58 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 12525,01 грн.;

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 (суддя Борисенко І.І.) позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду від 04.11.2009 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2010 ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.11.2009 у справі №05-5-4/31574 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва для порушення позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 (суддя Сташків Р.Б.) порушено провадження у справі №34/154 та призначено розгляд справи на 31.03.2010.

Призначене судове засідання на 31.03.2010 не відбулось, в зв'язку з тим, що ТОВ «Укрзембуд»подано касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 08.02.2010.

Листом від 07.06.2010 Вищий господарський суд України повернув матеріали справи №05-5-4/31574 до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 25.06.2010 розгляд справи призначено на 04.08.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 04.08.2010 у зв'язку із перебуванням судді Сташків Р.Б. у відпустці не відбулося.

Ухвалою суду від 22.07.2010 призначено розгляд справи на 06.09.2010.

Ухвалою суду від 06.09.2010 прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним та призначено судове засідання на 13.09.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 13.09.2010 не відбулось та ухвалою від 22.09.2010 було призначено на 06.10.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання взятих на себе зобов’язань, на підставі п.2 укладених між сторонами Кредитних договорів перерахував на рахунок відповідача кредитні кошти, однак відповідач умови Кредитного договору не виконав.

Враховуючи ту обставину, що відповідач має заборгованість перед позивачем по неповернутому кредиту ту несплаченим відсоткам за користування виданими кредитними коштами, а також враховуючи зміст п.8.1 Кредитних договорів позивач нарахував пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Відповідач письмового відзиву, в порядку ст. 59 ГПК України не подав.

06.09.2010 до загального відділу суду від ТОВ «Укрзембуд»надійшов зустрічний позов, відповідно до якого позивач просив визнати Кредитні договори недійсними.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що оспорювані Кредитні договори:

-          не містять істотних умов, передбачених ст. 345 ГК України, оскільки у них відсутні істотні умови, що передбачають відповідальність Банку;

-          допускають відмову Кредитора від виконання умов договору;

-          вимагають сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для Кредитора.

Таким чином, спірні договори було укладено з істотним порушенням норм чинного законодавства України та на несправедливих умовах, які порушують права позивача, як споживача кредитних послуг.

Банк надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому просив у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2005 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний комерційний банк «Київ»(Кредитор), з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»(Позичальник) з іншого боку було укладено Кредитний договір №1, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику кредит на інвестування будівництва житлового будинку за адресою: проспект 50-річчя СРСР, 156 у м. Харкові, в сумі 12 106 000 (дванадцять мільйонів сто шість тисяч) на строк з 25.07.2005 до 24.07.2008 зі сплатою 24% річних. Строк повернення кредиту до 24.07.2008.

17.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої сторони прийшли до згоди про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, шляхом викладення п.4.4.7 в наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, перерахувати на рахунок № 20783000727404, або 29096000727404 в АКБ «Київ», МФО 322498 на таких умовах:

за період з 25.07.2005 до 30.06.2007 –щоквартально;

за період з 01.07.2007 до 31.12.2007 –не пізніше 31.12.2007 року;

за період з 01.01.2008 до дати кінцевого строку користування кредитом не пізніше дати повернення кредиту, визначеної договором.

21.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої пункт 4.4.7 викладено в наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, починаючи з вересня 2007 року перерахувати на рахунок №20783000727404 в АКБ «Київ», МФО 322498 не пізніше 31.12.2007.

Починаючи з 01.01.2008 до дати фактичного погашення кредиту нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок № 20783000727404 в АКБ «Київ», МФО 322498 щоквартально, не пізніше останнього робочого дня кварталу».

04.12.2007 між сторонами укладено додаткову угоду до Кредитного договору №1, якою сторони погодили викласти п.1.1 в іншій редакції.

23.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою сторони погодили викласти п.1.1 цього договору в наступній редакції:

«Кредитор надає Позичальнику кредит на інвестування будівництва житлового будинку за адресою: проспект 50-річчя СРСР, 156 у м. Харкові, в сумі 10182892 грн. на строк з 25.07.2005 до 26.07.2009 включно зі сплатою 24% річних.

Як слідує з матеріалів справи, Банк свої зобов’язання за Кредитним договором №1 виконав у повному обсязі, кредитні кошти перерахував на рахунок Товариства, відповідно до умов п.2.2 Кредитного договору №1, що підтверджується платіжними дорученнями №36 від 25.07.2005, №28 від 12.05.2005, №39 від 17.08.2005, №40 від 07.09.2005, №41 від 05.10.2005, №42 від 09.11.2005, №180 від 20.03.2006, №284 від 08.06.2006, №285 від 21.06.2006, №286 від 11.07.2006, №287 від 26.07.2006, №288 від 02.08.2006, №289 від 07.08.2006 та №291 від 19.10.2006.

Відповідно до п.4.4.1 Кредитного договору №1 Позичальник зобов’язався повернути Кредитору отриманий кредит у повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому цим договором.

27.05.2008 року між відповідачем, з одного боку, та позивачем, з іншого боку було укладено Кредитний договір №2, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредиту на поповнення обігових коштів на наступних умовах:

- сума кредиту 2 016894 (два мільйони шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн.;

- строк користування кредитом з 27.05.2008 до 21.05.2009 (включно);

- розмір плати за користування кредитом 23% річних.

27.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 2, якою сторони погодили викласти п.4.4.9 в наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, перерахувати на рахунок № 20689000727412 або № 29099000727412 в АКБ «Київ», МФО 322498 за період ч 27 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця, за період з 1 січня 2009 року до дати кінцевого строку користування кредитом - не пізніше дати повернення кредиту, визначеної цим договором.

Як слідує з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором №2 виконав у повному обсязі, кредитні кошти перерахував на рахунок відповідача відповідно до п.2.2 Кредитного договору, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 27.05.2008, №2 від 28.05.2008, №1 від 10.06.2008, №3 від 26.06.2008, №4 від 29.07.2008, №166 від 28.08.2008, №167 від 29.09.2008, №168 від 30.10.2008, №201 від 28.11.2008, №218 від 30.12.2008.

Згідно з п.4.4.1 Кредитного договору №2, Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів, а також сплатити комісію згідно діючих Тарифів банку за оформлення кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, визначеної у п.2.1 даного кредиту на рахунок №6111100101 не пізніше дати надання кредитних коштів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за цим договором.

26 травня 2006 року між відповідачем, з одного боку, та позивачем, з іншою боку було укладено Кредитний договір № 3, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит на придбання простих іменних акцій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-48-2-05 від 26.05.2006 на наступних умовах:

- сума кредиту 850212 (вісімсот п'ятдесят тисяч двісті дванадцять) грн. 50 коп.;

- строк користування кредитом з 26.05.2006 до 25.05.2007 (включно);

- розмір плати за користування кредитом –20% річних.

24 травня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору № 3, відповідно до якої пункт 2 викладено в наступній редакції:

«Кредитодавець падає Позичальнику кредит на придбання просіку іменних акцій згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № К-48-2-05 від 26.05.2006 на наступних умовах:

- сума кредиту 850 212 (вісімсот п'ятдесят тисяч двісті дванадцять) грн. 50 коп.;

- строк користування кредитом з 26.05.2006 до 23.05.2008 (включно);

- розмір плати за користування кредитом 20% річних».

27 травня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до Кредитною договору №3, відповідно до якого п. 4.4.9 викладено в наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, перерахувати на рахунок № 20681000727410 або № 29091000727410 в АКБ «Київ», МФО 322498 за період з 26 травня 2006 року до 30 квітня 2007 року - щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця, за період з 1 травня 2007 року до 30 червня 2007 року - до 30 червня 2007 року, починаючи з 1 липня 2007 року - щомісячно до останньою робочого дня поточного місяця».

17 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 3 до Кредитною договору № 3, відповідно до якої п. 4.4.9 викладено и наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, перерахувати на рахунок № 20681000727410 або № 29091000727410 в АКБ «Київ», МФО 322498 наступним чином: за період з 26 травня 2006 року до 30 квітня 2007 року - щомісячно до останньою робочого дня поточною місяця, за період з 1 травня 2007 року до 30 червня 2007 року - до 30 червня 2007 року, за період з 1 липня 2007 року до 31 липня 2007 року - до 31 липня 2007 року, за період з 1 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року - до 31 грудня 2007 року, починаючи з 1 січня 2008 року щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця».

25 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 4 до Кредитного договору № 3, відповідно до якої пункт 4.4.9 викладено в наступній редакції:

«Нараховані проценти за користування кредитом, перерахувати на рахунок № 20681000727410 або № 29091000727410 в АКБ «Київ», МФО 322498 наступним чином: за період з 26 травня 2006 року до 30 квітня 2007 року - щомісячно до останнього робочого дня поточною місяця, за період з 1 травня 2007 року до 30 червня 2007 року - до 30 червня 2007 року, за період з 1 липня 2007 року до 31 липня 2007 року - до 31 липня 2007 року за період з 1 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року - до 31 грудня 2007 року, за період з 1 січня 2008 року до дати кінцевою строку користування кредитом - не пізніше дати повернення кредиту».

20 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до Кредитного договору № 3, відповідно до якої пункт 2.1 викладено в наступній редакції:

«Кредитодавець падає Позичальнику кредит на придбання простих іменних акцій згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № К-48-2-05 під 26.05.2006 на наступних умовах:

- сума кредиту 850 212 (вісімсот п'ятдесят тисяч двісті дванадцять) грн. 50 коп.;

- строк користування кредитом з 26 травня 2006 року до 21 травня 2009 року (включно);

- розмір плати за користування кредитом 20% річних».

Як слідує з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, кредитні кошти перерахував на рахунок відповідача, відповідно до умов п.2.2 Кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.05.2006.

Відповідно до п.4.4.1 Кредитного договору №3 Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов’язань за цим договором.

З огляду на той факт, що первісний позивач просить суд стягнути суму заборгованості, що утворилась у зв'язку з невиконанням первісним відповідачем своїх зобов'язань за Кредитними договорами, які первісний відповідач в свою чергу просить визнати недійсними, суд вважає за доцільне розглянути по суті першочергово зустрічну позовну заяву.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі –ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Пунктами 8, 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Позивач посилаючись на вказані положення вважає, що Кредитні договори підлягають визнанню недійсними на підставі частин 1 статей 203 ЦК України, оскільки у них не міститься положення щодо відповідальності Банку за невиконання або неналежне виконання умов цих догорів.

Проте, відсутність у Кредитних договорах вказаних положень не може бути підставою для визнання їх недійсним.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положен ня (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.

Умови про відповідальність сторін за порушення зобов’язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 ЦК України. Так, згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651-654 ЦК України, частиною 7 статті 180, статтею 188 ГК України.

Таким чином, у статті 203 ЦК України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми. Тому визнавати Кредитні договори недійсними на тих підставах, що вони не містить певних умов, зокрема, умов про відповідальність банку не можна.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.

Умови наведені в частині 2 статті 345 ГК України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту) не є істотними умовами кредитного договору.

Структурно-системний аналіз положень ГК України та ЦК України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Правомочність вказаних правових висновків підтверджується і Верховним Судом України (у постанові від 05.02.2008 у справі № 22/268), і Національним банком України (у листі від 18.08.2004 № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності»).

Що стосується посилання Товариства на те, що укладання Кредитних договорів на умовах, що діють на даний час є порушенням принципу справедливості, суд зазначає наступне.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладаючи Кредитні договори сторони були вільними в їх укладенні та визначенні (погодженні) їх умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов’язків шляхом укладання (підписання) правочинів відповідала внутрішній волі сторін.

Як було встановлено у ході судового розгляду, відповідач (Банк) належним чином виконав свої зобов’язання та надав позивачу (Позичальнику) кредити у сумі, визначеній у Кредитних договорах та додаткових угодах до нього.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитних договорів, а відтак законних підстав для визнання їх недійсними суд не вбачає.

Що ж стосується первісного позову ПАТ АБ «Київ»суд зазначає наступне.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як було визначено умовами Кредитних договорів Позичальник зобов’язався забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов’язань за цим договором.

Проте, Позичальник свої зобов’язання не виконав, заборгованість за кредитами не повернув, процентів за користування кредитними коштами не сплатив.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши проведений Банком суду розрахунок заборгованості Позичальника, який станом на 13.10.2009 складався з:

І. По Кредитному договору №1:

- по простроченому кредиту в сумі 10182892 грн.,

- по простроченим відсоткам в сумі 2929873,92грн.,

ІІ. По Кредитному договору №2:

-          по простроченому кредиту в сумі 1783220,30 грн.;

-          простроченим відсоткам в сумі 320246,81 грн.

ІІІ. По кредитному договору №3:

-          по простроченому кредиту в сумі 425212,50 грн.;

-          по простроченим відсоткам в сумі 161431,87 грн., суд встановив, що він відповідає матеріалам справи та умовам Кредитних договорів, визнається таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Банку.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.п.5.1, 8.1 Кредитних договорів при порушенні строку повернення кредиту та плати процентів за його користування за цими договорами Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з матеріалів справи, позивач проводив нарахуванні пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоду, за який стягується пеня.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та прострочення сплати процентів, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитних договорів, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) пені підлягає задоволенню в сумі:

І. По кредитному договору:

- за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 452789,97 грн.;

- за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 121541,02 грн.;

ІІ. По Кредитному договору №2:

-          за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту 154431,76 грн.;

-          за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом 21493,53 грн.;

ІІІ. По кредитному договору №3:

-          за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту - 36824,58 грн.;

-          за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 12525,01 грн.;

Відповідачем за первісним позовом не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом, оскільки спір виник з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Київ»задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І. Франка, 31/27, ідентифікаційний код 33349017) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) заборгованість в сумі 16602483 (шістнадцять мільйонів шістсот дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 27 коп., яка складається з наступних сум:

-          за кредитним договором №68/05 від 25.07.2005 по простроченому кредиту в сумі 10182892 грн., по простроченим відсоткам в сумі 2929873,92 грн., пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 452789,97 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 121541,02 грн.;

-          за уредитним договором №43/08 від 27.05.2008 по простроченому кредиту в сумі 1783220,30 грн., простроченим відсоткам в сумі 320246,81 грн., пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 154431,76 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 21493,53 грн.

-          за кредитним договором №57/06 від 26.05.2006 по простроченому кредиту в сумі 425212,50 грн., по простроченим відсоткам в сумі 161431,87 грн., пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 36824,58 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом в розмірі 12525,01 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького/І. Франка, 31/27, ідентифікаційний код 33349017) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзембуд»відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяР.Б. Сташків

Повний текст рішення підписано 19.10.2010