Рішення № 12181296, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/40621.10.10 За позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева"треті особи: 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Пуртова Ірина Володимирівна

про зобовязання внести зміни до установчих документів та стягнення вартості

частки Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_4.предст.,

Від відповідача Старчук Є.В. предст.,

Від третіх осіб не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" та просить зобовязати відповідача внести зміни до установчих документів у звязку з виходом позивача з числа учасників товариства, провести державну реєстрацію змін та стягнути 1577000,00 грн. вартості частки майна у статутному фонді товариства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був учасником ТОВ "Женева" з часткою 33,33% статутного капіталу, а 19.08.2007 надіслав на адресу товариства та його засновників нотаріально посвідчену заяву про вихід із товариства. В порушення вимог статей 7, 54 Закону України "Про господарські товариства", відповідач не вніс відповідних змін до установчих документів у звязку із виходом позивача із товариства, не провів державну реєстрацію цих змін та не виплатив вартості частини майна товариства пропорційну частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Женева", яка згідно з незалежною оцінкою становить 1 577 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позові позовні вимоги заперечує, стверджуючи, що на момент звернення із заявою про вихід із товариства позивач не був учасником ТОВ "Женева", оскільки судове рішення про відновлення позивача у статусі учасника ТОВ "Женева" набрало законної сили 16.08.2009, а зміни до ЄДРПОУ були внесені 12.10.2009. Крім того, відповідач зазначає, що позивач мав повідомити про свій вихід за 3 місяці. Відповідач також стверджує, що оскільки звіт за 2009 рік не було затверджено внаслідок неявки позивача на загальні збори, і в даний момент позивач є учасником товариства, він не має права на отримання вартості частини майна товариства. Заперечуючи проти вартості частки позивача, визначеної на підставі грошової оцінки, здійсненої позивачем, відповідач зазначає, що всупереч ер п. 11.7.1 вона здійснювалась не на підставі даних бухгалтерської звітності, а на підставі даних про ринкову вартість активів, без згоди на проведення такої оцінки учасників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, був засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" та мав частку у статутному капіталі у розмірі 33,33%, що підтверджується статутом ТОВ "Женева", затвердженим загальними зборами учасників, протокол № 1 від 20.03.2003, зареєстрованим 05.05.2003 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Женева" від 20.01.2008 ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Женева" від 20.01.2008 про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства було визнане недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009, яке набрало законної сили 16.08.2009.

19 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Женева" із заявою про вихід із складу учасників за власним бажанням з дати нотаріального засвідчення цієї заяви. Заявник просив не пізніше трьох місяців з дати одержання цієї заяви, провести експертну оцінку дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових та поточних біологічних активів та обчислити вартість належної йому частки майна в товаристві на дату його виходу. Позивач також просив виділити належну йому частку майна товариства в натурі, а саме: шляхом передачі належних товариству на праві власності нежилих приміщень.

19.11.2009 позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.11.2009 про стягнення 1 577 000,00 грн. ринкової вартості частки ОСОБА_1

Листом від 30.11.2009 ТОВ "Женева" повідомило, що виплата частини майна позивачу буде проводитися після затвердження звіту за 2009 рік в строк до 19.08.2010. При цьому буде повернена вартість майна, яке є на балансі підприємства і не перебуває під забороню відчуження та частина прибутку підприємства, отриманого за три квартали 2009 року у відповідності до частки. Стосовно наданого звіту про оцінку майна ТОВ "Женева" зазначило, що розрахунки з учасниками товариства провадяться у відповідності до балансової вартості майна, підтвердженої даними бухгалтерського обліку, тому наведені експертні висновки є такими, що не можуть бути використані при визначенні розміру належної ОСОБА_1 виплати.

Судом визнаються безпідставними твердження відповідача щодо того, що на момент звернення із заявою про вихід із товариства позивач не був учасником ТОВ "Женева", оскільки судове рішення про відновлення позивача у статусі учасника ТОВ "Женева" набрало законної сили 16.08.2009, а зміни до ЄДРПОУ були внесені 12.10.2009.

Стаття 89 ЦК України визначає, що зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Аналіз даної норми свідчить, що ТОВ "Женева" у спорі із своїм учасником не має права посилатися на відсутність державної реєстрації змін щодо статусу ОСОБА_1 на момент звернення ним із заявою про вихід із товариства.

Стаття 7 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

У пункті 28 постанови № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" Пленум Верховного Суду України розяснив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

За таких обставин судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобовязання відповідача внести відповідні зміни до установчих документі товариства, повязаних із виходом ОСОБА_1, та зареєструвати їх.

Відповідно до статті 54 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ "Про господарські товариства" (далі -Закон № 1576) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Статутом ТОВ "Женева" (п.п. 11.6 - 11.7.1), в редакції затвердженій за участю ОСОБА_1, передбачено, що засновник має право вийти з товариства незалежно від згоди інших засновників, надіславши про це повідомлення-заяву всім засновникам товариства і директору товариства. Частка засновника, ви бувшого з товариства, переходить до товариства. При цьому товариства зобовязане виплатити виключеному засновнику дійсну вартість його частки. У разі добровільного виходу засновника з товариства його частка переходить до товариства з моменту подачі заяви про вихід з товариства. При цьому товариство зобовязане протягом шести місяців після закінчення фінансового року виплатити засновнику, що подав заяву про вихід з товариства, дійсну вартість його частки, що визначається на підставі даних бухгалтерської звітності товариства за рік, протягом якого була подана заява про вихід з товариства, або за згодою засновника видати йому в натурі майно такої ж вартості, а у разі неповної оплати його внеску в статутний капітал товариства дійсну вартість частини його частки, пропорційно оплаченої частини внеску.

Таким чином статутом ТОВ "Женева" був передбачений більш короткий термін проведення розрахунків із вибулим учасником, що не суперечить вимогам статті 54 Закону України "Про господарські товариства".

Норми ст. 14.3 статуту ТОВ "Женева" в редакції, затвердженій протоколом № 01/09 від 20.01.2009, не можуть бути застосовані судом, оскільки рішення, прийняті загальними зборами учасників товариства 20.01.2009, визнано недійсними в судовому порядку.

Досліджуючи питання порядку визначення вартості часток позивача у статутному капіталі товариства суд виходить із наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на справедливий суд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За приписами статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною другою статті 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Як розяснила Президія Вищого господарського суду України у рекомендаціях від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Отже, виходячи зі складу товариства, учасник одержує право на повернення йому вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному фонді товариства.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з Товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому (зокрема, за наявності спору).

Баланс же підприємства не має заздалегідь встановленої юридичної сили, і факт зазначення у ньому певної вартості майна (реальної або меншої чи більшої) не є підставою, яка згідно з статтею 35 ГПК України звільняє від необхідності доказування відповідних фактичних обставин, що входять до предмету доказування зі справи (зокрема, дійсної справедливої вартості майна Товариства).

Більш того, можливість існування суттєвої невідповідності даних балансу підприємства дійсній (справедливій) вартості передбачено навіть нормами щодо бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.

Водночас обов'язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового провадження (учасників Товариства) потребують за наявності спору з'ясування не виключно задекларованої Товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої мають обчислюватися розміри часток учасників.

У свою чергу, відомості фінансової звітності Товариства підлягають обов'язковому врахуванню та дослідженню з метою максимально повного визначення активів та пасивів підприємства, оскільки згадана вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду (або вартості наявного нерухомого майна) і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).

Саме з огляду на наведене Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.07.2007 зі справи зазначив, що змістові наведених законодавчих норм відповідає оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, що за наявності спору може бути здійснено як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Згідно із висновком про ринкову вартість частки ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ "Женева" з метою прийняття управлінських рішень, складеним за результатами незалежної оцінки на виконання угоди № 14 від 18.08.2009 з фізичною особою ОСОБА_1 субєктом оціночної діяльності ДП "Європейський центр консалтингу та оцінки", що діє на підставі Сертифікату субєкта оціночної діяльності Фонду державного майна України від 05.03.2008 № 6612/08, ринкова вартість частки ОСОБА_1 в статутному фонді ТОВ "Женева" станом на 18.08.2009 становить 1 577 000,00 грн.

Згідно із рецензією № 6995/10-15, складеною 03.09.2010 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за проханням ОСОБА_1, наданий на рецензування Звіт про оцінку частки ОСОБА_1 в статутному капіталі ТОВ "Женева". З метою прийняття управлінських рішень, складений ДП "Європейський центр консалтингу та оцінки", в цілому може бути кваліфікований як такий, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та меті, з якою проводилася оцінка.

Зважаючи, що вищевказані висновки були складені не на вимогу суду, суд не може їх прийняти як експертні висновки, але може їх враховувати як письмовий доказ, яким підтверджується позиція позивача щодо вартості майна.

Відповідач не надав суду доказів на спростування вартості майна товариства, пропорційній частці позивача у статутному капіталі товариства, належній до сплати ОСОБА_1 у звязку із його виходом із товариства.

Судом береться до уваги, що ТОВ "Женева" не наведено обґрунтованих заперечень щодо ринкової вартості частки ОСОБА_1, визначеної за результатами незалежної оцінки. Висновок оцінки, звіт про оцінку та рецензію не спростував належними доказами.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд визнає доведеним, що вартість частки, що належить ОСОБА_1 на дату його виходу з ТОВ "Женева" становить 1/3 частини статутного капіталу ТОВ "Женева", розрахована за майновим підходом, виходячи із загальної вартості майна ТОВ "Женева відповідно до незалежно оцінки 4 731,1 тис. грн., складає 1 577 000,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 1577000,00 грн. вартості частки майна товариства, пропорційній частці ОСОБА_1 (33,33%) у статутному капіталі товариства визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів позивача.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Женева" (04053, м. Київ, вул. Артема, 24-Б, код 32494233) внести зміни в установчі документи у звязку із виходом ОСОБА_1 з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" та провести державну реєстрацію таких змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Женева" (04053, м. Київ, вул. Артема, 24-Б, код 32494233) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1 577 000 (один мільйон пятсот сімдесят сім тисяч) грн. заборгованості, 15 940 (п'ятнадцять тисяч девятсот сорок) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання: 22.10.2010