Рішення № 12181284, 21.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державна іпотечна установа (далі по тексту –позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(далі по тексту –відповідач) про стягнення 34465512,04 грн. заборгованості за кредитним договором №7/1 від 15.10.2008 року (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), з яких 11099421,54 грн. заборгованості по відсотках та 23366090,50 грн. пені за порушення зобов’язань (20864860,21 грн. за основним боргом, 2501230,29 грн. за відсотками).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2008 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (далі кредитний договір) за умовами якого, позивач надав відповідачу кредит в сумі 700 млн. грн. на строк до 10.04.2009.

В зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, наслідком чого стало прийняття рішення від 16.02.2010 №4/397, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010, яким зобов’язано відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 693 595 080end_of_the_skype_highlighting грн. основного боргу, відсотків за користування кредитом за період з 10.04.2009 до 21.01.2010 в розмірі 55 497 107,72 грн.(із розрахунку 9,9% річних).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року по справі №34/218 з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 148 020 444 (сто сорок вісім мільйонів двадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 40 коп., яка складається з суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 в сумі 23 891 975 (двадцять три мільйони вісімсот дев’яносто однієї тисячі дев’ятсот сімдесят п’яти) грн. 18 коп.; інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78 376 244 (сімдесят вісім мільйонів триста сімдесят шість тисяч двісті сорок чотири) грн. 04 коп.; сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту –41 682 213 (сорок один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі двісті тринадцять) грн. 92 коп.; сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками 4 070 011 (чотири мільйони сімдесят тисяч одинадцять) грн. 24 коп. Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року.

В зв’язку з тим, що відповідач кредиту не повернув та продовжував користуватися коштами, позивач, у відповідності до п.1.4.6 кредитного договору нарахувала відсотки за користування кредитом за період з 28.05.2010 до 25.07.2010р. в сумі 11099421,54 грн. (із розрахунку 42% річних), пеню та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 02.09.2010 року.

У судовому засіданні 02.09.2010 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути 51610608,93 грн. заборгованості, з яких 17119446,78 грн. заборгованості по відсотках, 34491162,15 грн. пені за порушення зобов'язань (30689206,96 грн. за основним боргом, 3801955,19 грн. за відсотками) за період з 28.05.10р. по 26.08.10р.

В судовому засіданні 02.09.10р. суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог (із зміненим предметом позову –стягнення заборгованості за збільшений період до розгляду) до розгляду в даному провадженні та перейшов до розгляду справи по суті. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2010 року розгляд справи був відкладений на 15.09.2010 року у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2010 року розгляд справи був відкладений на 07.10.2010 року ,у зв’язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 07.10.2010 року оголошувалась перерва до 21.10.2010 року, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.10.2010 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути 77332054,67 грн. заборгованості за період з 28.05.10р. по 14.10.10р., що по суті є зміною предмету позову (стягнення заборгованості за інший збільшений період).

Розглянувши заяву представника в судовому засіданні 0.10.2010 року, суд залишає заяву про збільшення розміру позовних вимог без розгляду, оскільки заяву про збільшення розміру позовних вимог зі зміною предмета позову подано після початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 02.09.2010 року по справі № 9/343 в судовому засіданні було оголошено про початок розгляду справи по суті. Ніяких клопотань сторін до початку розгляду справи по суті не поступало, про наявність таких клопотань судом було опитано присутніх в судовому засіданні представників сторін.

Відповідно до абз. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право, зокрема, до початку розгляду справи по суті подати зустрічний позов.

Оскільки відповідачем заявлено зустрічний позов у справі № 9/343 після початку розгляду справи по суті, з порушенням норм ст. 22 ГПК України, суд залишає дану заяву без розгляду.

Як встановлено п. 3.7.2 роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. за № 02-5/289 (із змінами та доповненнями), зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

- клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;

- подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

- апеляційних і касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує;

- апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній, на ухвалу про забезпечення позову після скасування заходів до забезпечення позову тощо.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без розгляду, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

21.10.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання можливості відповідачу підготувати відзив на позов. Суд відмовляє в задоволені даного клопотання з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Позичальник) було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надає відповідачу на умовах цього договору, а відповідач зобов’язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути позивачу грошові кошти в сумі 700 млн. грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 кредитного договору кредит рефінансування надається відповідачу на строк до 10.04.2009.

Згідно п. 1.2.1 кредитного договору кредит рефінансування надається з метою формування відповідачем портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до Генерального договору № 1 від 21.02.2006 з урахування норм «Порядку надання державних гарантій за зобов’язаннями Державної іпотечної установи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1094 в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Підпунктом 2.2.2 п.2.2 кредитного договору погоджено, що відповідач зобов’язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору, сторонами доповнено пункт 1.1 першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного пункту, а саме з 23.03.2009 сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає відповідачу, а останній зобов’язується повернути складає 693 595 080end_of_the_skype_highlighting,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2010, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 позов задоволено частково. Зобов’язано Банк виконати умови Кредитного договору, а саме: перерахувати на розрахунковий рахунок Установи № 26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України»суму основного боргу в розмірі 693 595 080 грн., суму нарахованих відсотків за користування за період з 10.04.2009 до 20.01.2010 в розмірі 55 497 107,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року по справі №34/218 з відповідача було стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 148 020 444, 40 грн., яка складається з суми нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 до 27.05.2010 в сумі 23 891 975, 18 грн.; інфляційних втрат від суми неповернутого кредиту в сумі 78 376 244, 04 грн.; сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту –41 682 213, 92 грн.; сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками 4 070 011,24 грн. Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Щодо наведеного розрахунку відсотків за користування кредитними коштами з 28.05.2010 до 25.07.2010 суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору за користування кредитом рефінансування відповідач сплачує позивачу відсотки в порядку та розмірах згідно наступного:

відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1);

відсотки нараховуються за методом «факт/факт»на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

За умовами кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Разом з тим, статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, наведений позивачем період за який стягується відсотки з 28.05.2010 до 26.08.2010 суд вважає обґрунтованим та правомірним.

Підпунктом 1.4.4 п.1.4 кредитного договору сторони погодили, що відсоткова ставка за користування кредитом рефінансування по цьому договору, встановлена у п.1.4.1 цього договору, може бути змінена позивачем в односторонньому порядку у разі недотримання відповідачем строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 цього договору, а також у разі зміни облікової ставки Національного банку, ставки рефінансування позивачем іпотечних кредиторів шляхом набуття прав вимоги за іпотечними кредитами, ставок залучення позивачем фінансових ресурсів для забезпечення рефінансування відповідача та/або у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим договором.

З метою зміни відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування, встановленої у п.1.4.1 цього договору, позивач направляє відповідачу відповідне повідомлення із зазначенням нової відсоткової ставки, а також причин, з якими позивач пов’язує необхідність зміни плати за користуванням Кредитом рефінансування.

06.11.2009 позивач надіслав лист за № 5085-2 на адресу відповідача з повідомленням про зміну відсоткової ставки за користування кредитом рефінансування з 9,9% на 42% річних.

Мотивуючи таку зміну позивач послався на недотримання відповідачем строків виконання та вимог, вказаних у п.п.1.2.2 кредитного договору.

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що цей договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання сторонами.

Натомість, як було зазначено вище, сторонами додаткової угоди про зміну (збільшення) відсоткової ставки укладено не було.

Тобто, як убачається з умов кредитного договору, даним пунктом (п.1.4.4) позивачу надано можливість ініціювання з боку позивача такої зміни. При цьому, тільки у випадку домовленості сторін та підписанні відповідної додаткової угоди новий розмір процентної ставки набуває чинності.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом із розрахунку 9,9% річних, який позивачем зазначено у заяві про збільшення позовних вимог .

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Перевіривши здійсненний позивачем уточнений розрахунок відсотків за користування кредитними коштами в сумі 17119446,78 грн. за період з 28.05.2010 до 26.08.2010, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 17119446,78 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь Кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

За змістом статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розмір пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту за період з 28.05.2010 до 26.08.2010 в сумі 30689206,96 грн. за несплаченими відсотками в сумі 3801955,19 грн. за той же період визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача, оскільки даний розрахунок був проведений після закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку, введеного постановою Правління НБУ від 10.02.2009 №59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра»та продовженого постановою №452 від 05.08.2009.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 22, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, ідентифікаційний код 33304730) заборгованість в сумі нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 28.05.2010 до 26.08.2010 в сумі 17119446 (сімнадцять мільйонів сто дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 93 коп., сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань з повернення кредиту в розмірі 30689206 (тридцять мільйонів шістсот вісімдесят дев’ять тисяч двісті шість) грн. 96 коп., сума пені за порушення взятих на себе зобов’язань за відсотками 3801955 (три мільйони вісімсоь одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 19 коп., 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення 22.10.2010 року