Рішення № 12180812, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/38719.10.10 За позовомПриватного підприємства "Карвош" до Приватного будівельного підприємства "Снага-М"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” провизнання права власності Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кириченко О.В. –представник

від відповідачаІщенко В.В. –представник

від третьої особиСолодовнік А.О. –представник Рішення прийняте 19.10.2010, оскільки 12.10.2010 та 15.10.2010 в судових засіданнях оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Карвош" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного будівельного підприємства "Снага-М" про визнання за позивачем права власності на об’єкт нерухомого майна –нежитлову будівлю (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м, яка знаходиться по проспекту Броварському, 36 в м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач в повному обсязі перерахував відповідачу кошти за об’єкт будівництва. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по договору і не передав позивачу за актом приймання-передачі спірну нежитлову будівлю.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що позивач дійсно розрахувався з відповідачем за виконані роботи по будівництву спірної будівлі. Однак позивач має заборгованість перед відповідачем по іншим об’єктам, а тому відповідач вимагає, щоб позивач розрахувався за виконані роботи по іншим об’єктам.

Третя особа проти позову заперечила та зазначила, що не має можливості зареєструвати право власності на спірний об’єкт нерухомого майна за відсутності свідоцтва про право власності та акту вводу в експлуатацію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

11.01.2010 між Приватним будівельним підприємством "Снага-М" (генеральний підрядник) та Приватним підприємством "Карвош" (замовник) укладено Договір підряду (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору генпідрядник зобов’язався своїми силами і засобами з матеріалів замовника виконати і здати замовнику роботи по будівництву нежитлової будівлі (літера "Б") за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 36, відповідно до завдання замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість робіт становить 45000,00 грн. без ПДВ (генпідрядник є платником Єдиного 10% податку).

Судом встановлено, що дійсно вартість об'єкту будівництва склала 45 000,00 грн., що підтверджується договірною ціною на будівництво об'єкту та актом приймання виконаних підрядних робіт за 2010 рік.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата по договору здійснюється замовником шляхом 100% оплати після виконання всіх робіт генеральним підрядником.

Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач-1 зобов’язаний після виконаних всіх робіт по будівництву та проведення оплати виконаних робіт позивачем у 3-х денний термін передати побудований об'єкт позивачу по акту приймання-передачі.

Після виконання всіх передбачених робіт, генпідрядник передає замовнику об’єкт шляхом підписання Акту приймання-передачі об’єкту (п. 11.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач умови договору підряду виконав і кошти в розмірі 45 000,00 грн. за об'єкт будівництва були сплачені 15.06.2010, що підтверджується квитанцією № NOUDY52419 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Однак в порушення умов договору, відповідач станом на день розгляду справи не виконав взяті на себе зобов'язання по договору підряду від 11.01.2010 і не передав позивачу по акту приймання-передачі нежитлову будівлю (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м, яка знаходиться по проспекту Броварському, 36 в м. Києві.

Звернення позивача до відповідача з приводу передання вказаного об’єкта нерухомості залишилося без відповіді, а об’єкт нерухомості не переданий.

Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його право власності на спірну будівлю.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В статті 876 Цивільного кодексу України зазначено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Договором передбачено, що відповідач зобов'язаний у 3-х денний термін передати позивачу побудований об'єкт по акту приймання-передачі, однак відповідач не зробив цього.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що вищезазначений Договір підряду від 11.01.2010 був предметом судового розгляду, або в судовому порядку був визнаний недійсним чи неукладеним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом не приймається посилання відповідача на неможливість передати позивачу побудований за Договором підряду від 11.01.2010 у зв’язку з наявністю у позивача перед відповідачем заборгованості по іншим об’єктам, оскільки існування між позивачем та відповідачем інших договірних зобов’язань, ніж по Договору підряду від 11.01.2010 не є предметом розгляду у межах даної справи.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає правомірним набуття позивачем у власність об’єкта нерухомого майна –нежитлової будівлі (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м, яка знаходиться по проспекту Броварському, 36 в м. Києві на підставі договору підряду від 11.01.2010.

Комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” за станом на 12.08.2010 був виготовлений технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) у місті Києві по пр-ту Броварському, буд. 36, чим підтверджується наявність за вказаною адресою нежилої будівлі (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м.

В Акті обстеження технічного стану нежитлової будівлі (магазину) № 36 літ. "Б" загальною площею 571,6 кв.м по просп. Броварському в м. Києві № 168/82 від 15.10.2010, складеному провідним інженером Будівельної лабораторії Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, нормативних актів з пожежної безпеки, відповідають вимогам екологічних та санітарно-технічних норм при експлуатації будівель та споруд, що діяли на момент закінчення будівництва. Загальний стан нежитлової будівлі охарактеризовано як задовільний.

Проте, у Приватного підприємства "Карвош" на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які б прямо підтверджували його право власності на спірний об’єкт нерухомого майна, що не дає можливості позивачу зареєструвати своє право власності, а також створює ситуацію, за якої треті особи можуть заперечувати право власності позивача на спірний об’єкт, що унеможливлює використання позивачем своїх повноважень власника, а саме повноважень щодо розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникає з угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а також внаслідок створення майна.

Згідно зі ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються Законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належність позивачу на праві власності спірного об’єкту підтверджується Договором підряду від 11.01.2010, квитанцією №NOUDY52419 від 15.06.2010, яка підтверджує здійснення позивачем 100% оплати виконаних відповідачем робіт, передбачених Договором підряду, в технічному паспорті міститься опис спірного об’єкта, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м, яка знаходиться по проспекту Броварському, 36 в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством "Карвош" (01025, м. Київ, вул. Стрітенська, буд. 3/15А, ідентифікаційний код 36858437) право власності на нежитлову будівлю (літера "Б") загальною площею 571,6 кв.м, яка знаходиться по проспекту Броварському, 36 в м. Києві.

3. Стягнути з Приватного будівельного підприємства "Снага-М" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 15/23, ідентифікаційний код 23540874, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства "Карвош" (01025, м. Київ, вул. Стрітенська, буд. 3/15А, ідентифікаційний код 36858437) державне мито у розмірі 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                               Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 21.10.2010