Рішення № 12180804, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/8011.10.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО»

до Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш»

про зобов’язання поновити підключення до розподільчих пристроїв подачі електроенергії

                    Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Пуш М.М.

від відповідача: Купченко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про зобов’язання відповідача поновити підключення позивача до належних відповідачу розподільчих пристроїв подачі електроенергії на виконання п. 1.1. договору № 9 на використання електроенергії, укладеного 01.07.03 р. між сторонами. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо підключення позивача до належних відповідачу розподільчих пристроїв електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що позивач втратив право власності на приміщення, до якого він вимагає поновити подачу електроенергії, а отже, у позивача відсутні правові підстави вимагати підключення електроенергії до приміщення, яке позивачу не належить. У підтвердження наведеного відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. у справі № 36/121, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р., яким визнано недійсним з моменту його вчинення договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Шевцова, укладеного 07.06.02 р. між сторонами.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін, неналежне виконання ними вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У судових засіданнях 17.05.2010 р., 14.06.2010 р., 14.07.2010 р. згідно зі ст. 77 ГПК України судом оголошувалися перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. у даній справі Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш»визнано правонаступником прав і обов’язків Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш».

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив та підтвердив факт відключення позивача від розподільчих пристроїв подачі електроенергії.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.02 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу, за умовами якого відповідач продав, а позивач купив 2/100 частини майнового комплексу площею 18128 кв.м., що знаходиться в будинку під номером один по вул. Івана Шевцова в місті Києві. Відчужувана 2/100 частина майнового комплексу складається із нежилих приміщень першого поверху їдальні, позначеної на плані літ. Г. Приміщення першого поверху: приміщення 1 пл. –10,9 кв.м., приміщення 2 пл. –17,8 кв.м., приміщення 3 пл. –12,2 кв.м., приміщення 4 пл. –33,6 кв.м., приміщення 5 пл. –16,2 кв.м., приміщення 6 пл. –7,6 кв.м., приміщення 7 пл. – 7,2 кв.м., приміщення 8 пл. –1,3 кв.м., приміщення 9 пл. –13,5 кв.м., приміщення 10 пл. –6,7 кв.м., приміщення 11 пл. –6,8 кв.м., приміщення 12 пл. –12,7 кв.м., приміщення 21 пл. –155,0 кв.м., приміщення 22 пл. –67,2 кв.м., приміщення 23 пл. –23,7 кв.м., приміщення 48 пл. –1,4 кв.м. Загальна площа відчужуваних приміщень –393,8 кв.м.

На виконання умов договору купівлі-продажу 2/100 відповідач передав, а позивач –прийняв вказане вище приміщення загальною площею 393,8 кв.м., що підтверджується актом передачі –прийому приміщення від 03.10.02 р. (копія –у матеріалах справи).

З реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»№ 020765 вбачається, що нежилі приміщення (в літ. Г) загальною площею 393,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Івана Шевцова, № 1, зареєстровані за позивачем на праві власності.

З реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»№ 004993 вбачається, що нежилі приміщення (в літ. Г) загальною площею 393,8 кв.м., що складає 2/100 частин майнового комплексу площею 18128,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Івана Шевцова, № 1, зареєстровані за позивачем на праві приватної власності, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 3з-15 за реєстровим № 299з.

01.07.03 року між сторонами був укладений договір № 9 на використання електричної енергії (надалі –договір № 9), за умовами якого відповідач зобов’язався підключити позивача до належних йому розподільчих пристроїв електричної енергії.

Пунктом 4.1. договору № 9 передбачено, що даний договір укладається строком до 01.04.04 р. і вступає в силу з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору при його перегляді.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, жодна із сторін будь-яких заяв про відмову від договору у порядку, передбаченому п. 4.1. договору № 9, іншій стороні не направляла.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідно до положень п. 4.1. договору останній неодноразово автоматично пролонговувався сторонами, а саме: до 01.01.05 р., до 03.10.05 р., до 05.07.06 р., до 06.04.07 р., до 06.01.08 р., до 07.10.08 р., до 09.07.09 р., до 10.04.10 р., до 10.01.11 р.

17.06.08 року представниками позивача було складено акт, з якого вбачається, що 17.06.08 р. до нежилого приміщення будинку № 1 (літера «Г») по вул. Івана Шевцова в м. Києві, яке знаходиться на території відповідача і де знаходяться робочі місця позивача, було припинено електропостачання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. у справі № 36/121 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО»про визнання недійсним договору купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу від 07.06.02 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р., визнано недійсним, з моменту його вчинення, договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу площею 18128 кв.м., що знаходиться в будинку № 1 по вул. І.Шевцова в м.Києві від 07.06.2002 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дефо”.

Позивач просить зобов’язання відповідача поновити підключення позивача до належних відповідачу розподільчих пристроїв подачі електроенергії на виконання п. 1.1. договору № 9 на використання електроенергії, укладеного 01.07.03 р. між сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 4 розділу ІХ «Прикінцеві положення»Господарського кодексу України від 16.01.03 р. до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Аналогічні положення містяться у п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.03 р.

Отже, з 01.01.04 р. до відносин, що виникають на підставі договору від 01.07.03 р. № 9 застосовуються положення ГК України від 16.01.03 р., ЦК України від 16.01.03 р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, обов’язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що позивач втратив право власності на приміщення, до якого він вимагає поновити подачу електроенергії, а отже, у позивача відсутні правові підстави вимагати підключення електроенергії до приміщення, яке позивачу не належить. У підтвердження наведеного відповідач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2010 р. у справі № 36/121, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р., яким визнано недійсним з моменту його вчинення договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Шевцова, укладеного 07.06.02 р. між сторонами.

При цьому, у судовому засіданні 11.10.2010 р. відповідач підтвердив факт відключення позивача від розподільчих пристроїв подачі електроенергії.

Оскільки позивач звернувся до суду з заявленою вимогою як сторона договору № 9, а не як власник спірного приміщення, суд визнає вказані посилання відповідача як на підставу своїх заперечень необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що обов’язок відповідача щодо підключення позивача до розподільчих пристроїв електричної енергії передбачений договором від 01.07.03 р. № 9, а останній на даний час діє (не розірваний, в судовому порядку не оскаржений тощо), та враховуючи, до в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим до виконання сторонами, суд визнає заявлені позовні вимоги про зобов’язання відповідача поновити підключення позивача до розподільчих пристроїв подачі електроенергії правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш»(03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код 04637697) поновити підключення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, ідентифікаційний код 23156242) до належних Публічному акціонерному товариству «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш»(03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код 04637697) розподільчих пристроїв подачі електроенергії на виконання п. 1.1. договору № 9 на використання електроенергії, укладеного 01.07.03 р. між Відкритим акціонерним товариством «Український «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕФО».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри «УкрНДІпластмаш»(03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код 04637697) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФО»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, ідентифікаційний код 23156242) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 21.10.2010 р.