Рішення № 12180577, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/26515.10.10 За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»

До                               Приватного підприємства «С.Н.Е.К. Сервіс»

Про                              стягнення 195929,52 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Волтарніст М.О., довіреність № 25-24/2 від 20.01.2010

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «С.Н.Е.К. Сервіс» (далі –відповідач) про стягнення з останнього 195929,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 27 від 25.11.2009р.

Ухвалою суду від 25.08.2010р. порушено провадження у справі № 1/265 та призначено розгляд на 10.09.2010р.

10.09.2010р. позивач в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, та свої пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 15.10.2010, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

15.10.2010 представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання свого представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив. Процесуальні документи, скеровані на адреси відповідача, повернулись до Господарського суду міста Києва.

Згідно довідки ЄДРПОУ на відповідача, місце реєстрації останнього не змінювалось.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 02.09.2010р., а саме : 03162, м.Київ, бул. Ромена Ролана 4, кв. 65, також процесуальні документи скеровувались на поштову адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: 03063, м.Київ, вул. Туполєва 8.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ж позивачем та відповідачем було укладено договір № 27 від 25.11.2009р., згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а останній зобов’язувався прийняти та оплатити його на умовах договору (п.2.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 78021,60 грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-0000083 від 04.12.2009 та № РН-0000069 від 25.11.2009, копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Проте відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 5000,00 грн. та повернув товару на суму 7468,80 грн.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає за видатковою накладною № РН-0000069 від 25.11.2009 - 60309,60 грн., за видатковою накладною № РН-0000083 від 04.12.2009 - 17 712,00 грн.

Згідно п. 7.8 договору відповідач зобов’язався протягом 30 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної (отримання товару) здійснити за нього оплату.

За видатковою накладною № РН-0000069 від 25.11.2009 відповідач мав розрахуватися станом на 24.12.2009р.

За видатковою накладною № РН-0000083 від 04.12.2009 відповідач мав розрахуватися станом на 02.01.2010р.

Проте в порушення умов договору відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався.

Розділом 11 договору між сторонами було узгоджено міру відповідальності за порушення зобов’язання у вигляді відсотків у розмірі 03%, 0,5 %, 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, в залежності від тривалості затримки проплат коштів за отриманий товар.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 195929,52 грн. боргу, а саме: 65552,80 грн. –основного боргу, 125603,16 грн. –неустойки, 1102,90 грн. –3% річних, 3670,66 грн. –інфляційних втрат, та судові витрати.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову до суду відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, кошти за отриманий товар у повному обсязі не перерахував, товар не повернув.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар по договору суду не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення с уми основного боргу у розмірі 65552,80 грн. у повному обсязі.

Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді неустойки, інфляційних втрат, 3% річних, то суд з розрахунком позивача не погоджується, та вважає що стягненню підлягає: неустойка у розмірі 117993,60 грн., 2163,25 грн. –інфляційних втрат, 1015,99 грн. –3% річних.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що відповідач порушив свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару згідно договору № 27 від 25.11.2009р., позовні вимоги позивача є обгрнутованими та такими що підлягають задоволенню частково у розмірі 186725,64 грн., а саме: 65552,80 грн. –основного боргу, 117993,60 грн. –неустойки, 2163,25 грн. –інфляційних втрат, 1015,99 грн. –3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 1959,30 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 222 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СНЕК Сервіс»(03162, м. Київ, бул. Ромена Ролана 4/65, код ЄДРПОУ 32773879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український консервний дім»(03148, м.Київ, вул. Якуба Коласа 1-Б, кв. 35, код ЄДРПОУ 36477060) 65552 (шістдесят п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 80 коп. –основного боргу, 117993 (сто сімнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 60 коп. –неустойки, 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 25 коп. –інфляційних втрат, 1015 (одну тисячу п’ятнадцять) грн. 99 коп. – 3% річних, 1867 (одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн. 26 коп. –державного мита, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 20.10.2010)