Рішення № 12180394, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/43811.10.10           

За позовом

ДоКомунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради

Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

За зустрічним позовом Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

доКомунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради

простягнення штрафу та пені у сумі 31350,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Сутковий М.В. –предст.

Від Відповідача Пічкур С.В. –ю/к., Ткачук І.А. –ю/к.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (далі –Позивач, КП «Києво-Святошинська тепломережа») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –Відповідач, Київське відділення АМК України), в якому просить суд визнати недійсним рішення Відповідача від 27.05.2010 № 47 у справі № 379-18-р-02-06-10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку КП «Києво-Святошинська тепломережа»та накладення штрафу».

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в спірному рішенні Відповідач не довів об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відтак відсутні підстави для застосовування до Позивача визначених у ньому штрафних санкцій. Також Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтований розмір застосованих штрафних санкцій.

          Київське відділення АМК України подало зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з КП «Києво-Святошинська тепломережа»штраф у розмірі 30000,00 грн. та пеню у розмірі 1350,00 грн.

          31.08.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва зустрічний позов Київського відділення АМК України прийнято до сумісного розгляду з первісним.

          Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що територіальним відділенням АМК України доведена наявність в діях КП «Києво-Святошинська тепломережа»складу порушення, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що є підставою для застосування до нього передбачених законодавством санкцій, а саме штрафу в сумі 30000,00 грн., а також пені за несвоєчасну сплату зазначеного штрафу у сумі 1350,00 грн.

          В судових засіданнях, що проводилися у справі, представник КП «Києво-Святошинська тепломережа»підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просив суд відмовити в зустрічному позові, а представник Київського відділення АМК України –задовольнити зустрічний позов та відмовити в первісному.          

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 рішенням адміністративної колегії Відповідача № 47 у справі № 379/18-р-02-06-10 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради та накладення штрафу»(далі –Рішення) визнано Позивача за результатами діяльності протягом 2008-2009 років таким, що займає монопольне становище на ринку централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення) в межах власних мереж та зони обслуговування підприємства в смт. Чабани з часткою 100 відсотків, відповідно до абзацу 2 частини першої ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме у зазначений період підприємство не мало жодного конкурента на ринку централізованого постачання теплової енергії в межах діючих мереж підприємства на території смт. Чабани в Києво-Святошинського району (п. 1 Рішення); визнано дії Позивача, що полягають у наданні послуг за тарифами, на які воно не отримало відповідних висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, при одночасній відсутності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) скоригованих тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним становищем на ринку централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною першою ст. 13 цього закону (п. 2 Рішення); визнано бездіяльність Позивача, що полягає у не оприлюдненні відомостей про зміну тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме зловживання монопольним становищем на ринку централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке була б неможливою за умови існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною першою ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(п. 3 Рішення).

За порушення, вказане в п. 2 резолютивної частини Рішення, на Позивача накладено штраф у розмірі 15000,00 грн. (п. 4 Рішення), за порушення, вказане в п. 3 резолютивної частини Рішення, –штраф у розмірі 15000,00 грн. (п. 5 Рішення).

Позивач на підтвердження законності підвищення тарифів на послуги централізованого постачання теплової енергії надав суду копії рішень Чабанівської селищної ради та відповідних наказів Позивача, з яких вбачається наступне.

26.02.2008 рішенням № 43 виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження планових тарифів на житлово-комунальні послуги»затверджено базові планові тарифи Позивача на послуги теплопостачання за 1 Гкал для ІІ групи –502,30 грн., для ІІІ групи –615,61 Гкал. (п. 1 рішення); надано Позивачу право на корегування тарифів у разі зміни протягом дії тарифів ставок податків та зборів, рівня заробітної плати відповідно до законодавства, генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов’язкових платежів та зборів, тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси (п. 2 рішення); зобов’язано Позивача у разі застосування п. 2 даного рішення, направляти письмове підтвердження з розрахунками в селищну раду на затвердження (п. 3 рішення); затверджені тарифи на комунальні послуги ввести в дію з 01.02.2008.

25.02.2008 наказом Позивача № 38 затверджені тарифи на теплопостачання по ІІІ групі споживачів в смт. Чабани у розмірі 615,61 грн. за Гкал з 01.01.2008.

Суд звертає увагу на те, що при визначені дати введення нової ставки тарифу для ІІІ групи споживачів Позивач порушив встановлені в рішенні виконавчого комітету Чабанівської селищної ради № 43 від 26.02.2008 вимоги щодо введення в дію нових тарифів з 01.02.2008.

12.03.2008 наказом Позивача № 60 від 12.03.2008 введено в дію затверджений тариф на теплопостачання по ІІ групі споживачів відповідно до рішення виконавчого комітету Чабанівської селищної ради № 43 від 26.02.2008 в розмірі 502,30 грн. за 1 Гкал з 01.02.2008.

В оскаржуваному Рішенні встановлено, що в газеті «Передмістя»від 21.03.2008, № 11, була здійснена публікація про підвищення тарифів на підставі рішення № 43 виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 26.02.2008.

Відтак, повідомлення населення про підвищення тарифів на послуги з теплопостачання було здійснене після введення в дію зазначених тарифів.

16.04.2008 наказом Позивача № 84 затверджені тарифи на теплопостачання за 1 Гкал по ІІІ групі споживачів в смт. Чабани у розмірі 605,93 грн. за 1 Гкал у зв’язку зі зміною цін на енергоносії, зміною мінімальної заробітної плати. Нові тарифи введено в дію з 01.04.2008.

20.04.2008 наказом Позивача № 90 затверджені тарифи на теплопостачання по ІІ категорії споживачів в смт. Чабани в розмірі 517,40 грн. за 1 Гкал, новий тариф введено в дію з 01.04.2008.

В матеріалах справи знаходяться техніко-економічні показники річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води на 2008 рік, складені станом на 01.04.2008, затверджені селищним головою смт. Чабани (дата затвердження не вказана).

09.12.2008 наказом Позивача № 229 затверджений тариф на теплопостачання для ІІІ групи споживачів в смт. Чабани у розмірі 669,50 грн. за 1 Гкал, новий тариф введено в дію з 01.11.2008.

30.01.2009 наказом Позивача № 21 введено в дію з 01.01.2009 корегований тариф на теплопостачання для ІІ групи споживачів, які знаходяться в смт. Чабани, у розмірі 814,96 грн. за 1 Гкал. з 01.01.2009.

30.01.2009 наказом Позивача № 22 введено в дію з 01.01.2009 корегований тариф на теплопостачання для ІІІ групи споживачів, які знаходяться в смт. Чабани, у розмірі 896,50 грн. за 1 Гкал. з 01.01.2009.

В матеріалах справи знаходяться техніко-економічні показники річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води на 2008 рік, складені станом на 01.01.2009, затверджені селищним головою смт. Чабани (дата затвердження не вказана).

У спірному Рішенні встановлено, а Позивачем не заперечується та не спростовується факт того, що інформація про зміну тарифів, проведену на підставі перерахованих вище наказів, в місцевій газеті Позивачем не публікувалася та іншим чином до відома споживачів не доводилася.

За твердженням Позивача, зазначені тарифи були погоджені зі споживачами шляхом безпосереднього внесення змін до договорів за взаємною згодою сторін.

          За результатом розгляду встановлених обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та відмови у первісному позові, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

З наведених норм слідує, що в діях суб’єкта господарювання має місце склад правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за умови, якщо будуть встановлені в сукупності такі обставини: суб’єкт господарювання займає монопольне становище на ринку; суб’єкт господарювання встановлює такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; такі дії суб’єкта господарювання призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемленням прав інших суб’єктів господарювання чи споживачів.

Порядок визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку регулюється ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі –Методика).

Як вбачається з оскаржуваного Рішення, Відповідач здійснив ряд дій, передбачених пунктом 2 Методики для визначення факту того, що Позивач в період 2008-2009 років займав монопольне становище із часткою, що складає 100%, та не мав жодного конкурента на ринку надання послуг з централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення) в межах смт. Чабани.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Позивачем факт того, що він займає монопольне становище на ринку надання послуг з централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення) в межах смт. Чабани не заперечується та не спростовується.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про природні монополії»відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у сфері централізованого постачання теплової енергії;

          Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про природні монополії»передбачено, що перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

Згідно з п. 62 Переліку суб’єктів природних монополій Київської області, що оприлюдненого на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України, Позивач віднесений до суб’єктів природних монополій, які діють на території Київської областіЕлектронна адреса сторінки, на якій розміщений вказаний перелік, – http://www.kmu.gov.ua/amc/control/uk/publish/article%3fshowHidden=1&art_id=143841.

Відтак, суд приходить до висновку, що факт зайняття Позивачем монопольного становища на ринку надання послуг з централізованого постачання теплової енергії в межах смт. Чабани в період 2008-2009 років встановлений Відповідачем в оскаржуваному Рішенні з дотриманням вимог чинного законодавства та є доведеним.

Порядок встановлення та корегування цін (тарифів) на послуги з централізованого постачання теплової енергії визначається, зокрема, нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про місцеве самоврядування»та Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

          Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з частинами. 1-2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З наведених норм чинного законодавства слідує, що тарифи на послуги теплопостачання, що надаються Позивачем в межах смт. Чабани, повинні затверджуватися виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради.

Судом встановлено, що тарифи, введені наказами Позивача № 84 від 16.04.2008, № 90 від 20.04.2008, № 229 від 09.12.2008, №№ 21, 22 від 30.01.2009, не були затверджені рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради, що є порушенням порядку встановлення тарифів на послуги теплопостачання, передбаченого наведеними вище нормами чинного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Судом встановлено, що при зміні тарифів, які вводилися на підставі наказів Позивача № 84 від 16.04.2008, № 90 від 20.04.2008, № 229 від 09.12.2008, №№ 21, 22 від 30.01.2009, останнім не було завчасно (не пізніше ніж за 30 днів) повідомлено про це споживачів.

Крім того, змінені розміри тарифі вводилися Позивачем за періоди, які передували даті їх введення.

Публікація про підвищення тарифів на підставі рішення № 43 виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 26.02.2008 була здійснена в газеті «Передмістя»від 21.03.2008, № 11, тобто після введення та застосування нових тарифів.

Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З викладених норм слідує, що застосування нових розмірів тарифів на житлово-комунальні послуги за періоди, що передували моменту затвердження таких тарифів рішенням відповідного органу місцевого самоврядування та оприлюдненню такого рішення у встановленому законом порядку, є грубим порушенням вимог чинного законодавства та прав громадян, на яких поширюються застосування таких тарифів.

Твердження Позивача про те, що нові тарифи були погоджені зі споживачами шляхом безпосереднього внесення змін до договорів за взаємною згодою сторін не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом, Позивач займає монопольне становище на ринку надання послуг теплопостачання в межах смт. Чабани, відтак жителі даного населеного пункту позбавлені можливості обирати виконавця таких послуг.

Згідно з п. 2 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955 (далі –Порядок), тарифи на надання послуг з централізованого опалення –це вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Відповідно до п. 41 Порядку до планованої собівартості реалізованих послуг із централізованого опалення включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

Пунктом 63 Порядку передбачено, що у разі зміни ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), розміру мінімальної заробітної плати, ставок орендної плати (за об'єктами виробничого призначення), інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси для відшкодування в повному обсязі витрат з операційної діяльності тарифи на надання послуг з централізованого опалення переглядаються в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 95 Порядку висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.

У спірному Рішенні Відповідачем встановлено, що підвищуючи тарифи на послуги централізованого опалення у 2008-2009 роках, Позивач не одержував висновків відповідних територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат, які включаються при формуванні тарифів.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість пунктів 2 та 3 резолютивної частини спірного Рішення, якими визнано дії Позивача, які полягають у наданні послуг за тарифами, на які він не отримав відповідних висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, при одночасній відсутності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) скоригованих тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що визначене частиною першою ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(п. 2 Рішення); визнано бездіяльність Позивача, що полягає у не оприлюдненні відомостей про зміну тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що визначене частиною першою ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(п. 3 Рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення, передбачені, зокрема, п. 2 ст. 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У спірному Рішенні встановлено, що згідно зі звітом про фінансові результати за 2009 рік (форма № 2) дохід (виручка) Позивача від реалізації послуг складає 28541000,00 грн., відтак максимальний розмір штрафу за вчинене правопорушення складає 2854100,00 грн.

Також у Рішенні зазначені обставини, які враховувалися Відповідачем при визначенні розміру штрафу, що накладається на Позивача.

Судом встановлено, що за кожне з порушень, визначене у п. 2 та п. 3 спірного Рішення, Відповідачем був накладений на Позивача штраф у сумі 15000,00 грн.

Відтак, твердження Позивача про необґрунтованість розміру накладеного на нього штрафу є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки Позивачем не було доведено наявності будь-якої з визначених у ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підстав для зміни, скасування чи визнання недійсним спірного Рішення, а судом при дослідженні обставин справи зазначених підстав встановлено не було, позовні вимоги за первісним позовом не можуть бути задоволені.

Водночас, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з КП «Києво-Святошинська тепломережа»штрафу у сумі 30000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. При цьому, нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу (ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2010 Відповідач надіслав Позивачу лист від 27.05.2010 за № 02-06/1044, в якому повідомив про прийняте Рішення.

Зазначений лист був вручений Позивачу 29.05.2010, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення відділення поштового зв’язку про вручення відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції»перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

З відмітки штампу канцелярії суду вбачається, що позовна заява була подана до суду 29.07.2010.

Провадження у справі за позовом КП «Києво-Святошинська тепломережа»було порушене Господарським судом міста Києва 02.08.2010.

Відтак, нарахування Відповідачем пені у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за три дні прострочення його сплати, що складає 1350,00 грн., є правомірним.

Оскільки згідно з п. 36 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Антимонопольний комітет України та його територіальні органи звільняються від сплати державного мита при зверненні до суду, сплата судових витрат до бюджету покладається на Позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської області (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка; код ЄДРПОУ 23576122) на користь Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 21602826) 30000,00 грн. (тридцять тисяч 00 грн.) штрафу та 1350,00 грн. (одну тисячу триста п’ятдесят гривень 00 коп.) пені.

Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської області (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка; код ЄДРПОУ 23576122) в дохід бюджету 313,50 грн. (триста тринадцять гривень 50 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 18.10.2010