Рішення № 12180366, 19.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/47819.10.10 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергосбут Київенерго»

дооб’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне»

простягнення 196518,47 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Марковська В.В. (довіреність від 31.12.2009 року) від відповідача:голова правління Букрєєв М.І. (протокол №1 від 04.08.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне»заборгованості за договором №1310515 від 01.07.2004 року про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 196518,47 грн. (у тому числі 134468,27 грн. основного боргу; 8309,52 грн. пені; 44622,84 грн. інфляційних втрат та 9117,84 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 року порушено провадження у справі №23/478 та призначено її розгляд на 28.09.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 19.10.2010 року надав уточнений розрахунок суми боргу, відповідно до якого Відповідач частково погасив заборгованість, решту позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки нарахування вартості теплової енергії проведене Позивачем на підставі тарифів, які втратили чинність, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Окружним адміністративним судом справи №8/588. У задоволенні клопотання судом відмовлено, оскільки розгляд вищевказаної адміністративної справи не перешкоджає розгляду даного господарського спору.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №1310515 від 01.07.2004 року про постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору №1310515 від 01.07.2004 року Позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання –протягом року.

Відповідач відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 договору №1310515 від 01.07.2004 року зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Строк дії договору відповідно до умов пункту 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2004 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Договір №1310515 від 01.07.2004 року на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії, відомостей обліку використання теплової енергії за листопад 2007 - серпень 2010 років, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 1428889,67 гривень.

Відповідач не заперечував щодо обсягів одержаної від Позивача теплової енергії.

За період з 01.11.2007 року по 01.08.2010 року Відповідач несвоєчасно розраховувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 134468,27 гривень. Відповідно до наданого Позивачем уточненого розрахунку суми боргу на момент розгляду справи судом заборгованість Відповідача становить 117567,01 гривень.

Заперечення Відповідача з приводу вартості поставленої за договором теплової енергії є безпідставними, оскільки відповідні нарахування Позивачем обґрунтовано проведені на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом спірного періоду, що підтверджується обліковими картами за відповідний період та листами про затвердження тарифів, які направлялись на адресу Відповідача.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно пункту 2 додатку №4 до договору №1310515 від 01.07.2004 року Відповідач зобов’язувався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у Позивача табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 117567,01 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 3.5 додатку №4 до договору №1310515 від 01.07.2004 року на початок кожного розрахункового періоду передбачено нарахування пені на суму боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України) за прострочення оплати теплової енергії у розмірі 8309,52 гривень.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає сума у розмірі заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат Позивачем не було враховано, що у період з липня по серпень 2008 та 2009 років, з квітня по липень 2010 року інфляційні нарахування мали від’ємне значення, а саме: у 2208 році : липень -306,63 грн., серпень - 57,06 грн., у 2009 році: липень - 88,86 грн., серпень -178,12 грн., у 2010 році: квітень –586,63грн., у травні –958,84 грн., у червні –589,55 грн., у липні -268,94 гривень. З урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу інфляційні втрати Позивача становлять 41588,22 гривень. Таким чином до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 41588,22 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне»(02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13-Б; вул. Руденко, 21-А; ідентифікаційний код 25882107) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 117567,01 грн. (сто сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят сім гривень 01 копійку) основного боргу; 8309,52 грн. (вісім тисяч триста дев’ять гривень 52 копійки) пені; 9117,84 грн. (дев’ять тисяч сто сімнадцять гривень 84 копійки) трьох процентів річних; 41588,22 грн. (сорок одну тисячу п’ятсот вісімдесят вісім гривень 22 копійки) інфляційних втрат; 1934,84 грн. (одну тисячу дев’ятсот тридцять чотири гривні 84 копійки) державного мита та 232,35 грн. (двісті тридцять дві гривні 35 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 20.10.2010 року.