Рішення № 12180158, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/36116.03.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Геламко Україна»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практика»

простягнення 70766,82 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Бортовий О.І. (представник за довір. від 24.06.2009 року)

від відповідача:Волошина І.С. (представник за довір. від 19.11.2009 року). ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геламко Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практика»штрафних санкцій за договором №8447 від 15.09.2008 року у сумі 70766,82 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконав роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року порушено провадження у справі №23/361 та призначено її розгляд на 19.11.2009 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №23/361 було відкладено на 22.12.2009 року.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 22.12.2012 року сторонами заявлено спільне клопотання про продовження строків розгляду справи. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2009 року, строк розгляду справи №23/361 продовжено.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №23/361 відкладався.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.03.2010 року оголошено вступну та резулятивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 15.09.2008 року було укладено договір №8447, відповідно до якого Відповідач зобов’язався розробити технічне завдання на виготовлення, виготовити та встановити протипожежні ворота на об’єкті Позивача.

Відповідно до пункту 3.1 договору №8447 від 15.08.2008 року загальна вартість робіт складає 92505,65 грн. Пунктом 3.2 укладеного сторонами договору встановлено, що Позивач перераховує авансовий платіж у розмірі 64753,95 грн. протягом трьох банківських днів з дня підписання договору і надання рахунку-фактури.

16.09.2008 року Позивач виконав своє грошове зобов’язання та перерахував на поточний рахунок Відповідача авансовий платіж у сумі 64753,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1668 від 16.09.2008 року. У той же день, 16.09.2008 року Позивачем було узгоджено технічне завдання на виготовлення та монтаж воріт.

Остаточний розрахунок Відповідач зобов’язався здійснити протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

Згідно пункту 5.7 договору №8447 від 15.08.2008 року всі роботи, визначені договором, Відповідач зобов’язався виконати до 31.10.2008 року.

Відповідно до відзиву та пояснень представника Відповідача у судових засіданнях ворота були виготовлені Відповідачем достроково, про що свідчить накладна на вивіз товарно-матеріальних цінностей від 21.10.2008 року та технічний акт передачі готової продукції від 21.10.2008 року. Суд не може погодитись з твердженням про те, що означені внутрішні документи Відповідача є доказом належного виконання ним своїх зобов’язань, оскільки відповідно до умов укладеного сторонами договору кінцевою метою малось отримання Позивачем змонтованих та введених в експлуатацію воріт, а не перевезення з заводу-виробника на будівельний майданчик Позивача.

Відповідно до дефектного акту №006 від 12.12.2008 року під час перевірки якості робіт по монтажу металевих воріт складської будівлі було виявлено ряд дефектів, які унеможливлюють їх подальшу експлуатацію.

Актом прийому-передачі №007 від 12.12.2008 року у зв’язку з виявленим заводським браком металеві ворота були передані представнику Відповідача для заміни або ремонту у цехових умовах.

Відповідно до розписки від 17.12.2008 року представник Відповідача Андрущенко Е.А. приступив до виконання демонтажних робіт коробки воріт для заміни.

Посилання Відповідача на готовність воріт 25.12.2008 року та направлення відповідного листа (№350 від 25.12.2008 року) Позивачу для здійснення приймання-передачі не підтверджуються наявними у справі доказами (відсутні докази направлення чи отримання Позивачем листа, не надано товарно-супроводжувальних документів у відповідний період тощо).

У той же час, у матеріалах справи наявний технічний акт, складений Відповідачем, з якого вбачається, що роботи за договором №8447 від 15.08.2008 року фактично були виконані 07.03.2009 року.

Актом від 07.04.2009 року представники сторін підтвердили виконання зобов’язань Відповідача за договором №8447 від 15.08.2008 року по виготовленню та монтажу воріт.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено виконання господарського зобов’язання Відповідачем з суттєвим простроченням встановленого договором терміну.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені пунктом 5.7 договору №8447 від 15.09.2008 року.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено що, у випадку, коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 4.2 договору №8447 від 15.09.2008 року за несвоєчасне виконання робіт Відповідач сплачує Позивачу штраф (пеню) в розмірі 0,5% від договірної ціни за кожен день прострочення.

Суд не може погодитись з наданим Позивачем розрахунком штрафних санкцій, оскільки ним невірно визначено період прострочення. Відповідно до пункту 5.7 договору №8447 від 15.08.2008 року свої зобов’язання Відповідач повинен був виконати до 31.10.2008 року. Цей день є останнім днем строку виконання і не може бути визнаний першим днем прострочення. Крім того, з наявних у справі документів вбачається, що фактично роботи були виконані Відповідачем 07.03.2009 року. Таким чином, фактично прострочення виконання зобов’язання Відповідачем склало 127 днів.

Крім того, суд вважає заявлені до стягнення штрафні санкції надмірно великими враховуючи обставини справи. Позивачем не доведено, що у результаті неналежного виконання Відповідачем своїх господарських зобов’язань, він зазнав збитків та не визначено їх розміру.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення строку виконання господарського зобов’язання, підлягає задоволенню частково, у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практика»(03057, м.Київ, вул. Металістів, 15, ідентифікаційний код 35211659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геламко Україна»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, поверх 11, кім. 43, ідентифікаційний код 33946965) 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) штрафних санкцій; 200,00 грн. (двісті гривень 00 копійок) державного мита та 66,70 грн. (шістдесят шість гривень 70 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 23.03.2010 року.