Рішення № 12179475, 28.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2010Справа №2-15/4708-2010 За позовом Приватної фірми «Комплект - Сервіс» (73000, м. Херсон, вул. 3-тя Польова,71, ідентифікаційний код 22742140)

До відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова / провулок Совнаркомовський,52/1, ідентифікаційний код 00153117)

Про стягнення 33297,93 грн.

                                                                                 Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Миргородський Б.М., представник, довіреність від 11.10.2010 р.

Від відповідача – Раскевич Г.П., представник, дов. №11/1 від 28.07.2010 р.

Обставини справи: Приватна фірма «Комплект - Сервіс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» про стягнення 33297,93 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 31000,00 грн., 3% річних у розмірі 733,80 грн., індексу інфляції у розмірі 1564,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару відповідно до договору поставки № 995 від 27.10.2009 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 31000,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Приватної фірми «Комплект – Серівс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву вих. №11-4008 від 28.10.2010 р., у якому пояснив, що з позивними вимогами позивача згоден, але просить суд надати розстрочку виконання рішення на один рік з погашенням заборгованості шляхом рівномірних перерахувань щомісячно: з листопада 2010 року по жовтень 2011 рік по 2775 грн., листопад – у сумі 2772,93 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви судове засідання було продовжено.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

27.10.2009 р. між Приватною фірмою «Комплект – Сервіс» (Постачальник) (позивач) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки № 995. (а.с. 9-12).

          Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник передає у визначений строк до власності Покупця товар, відповідно до специфікації: фільтри «Нарва 6 – 4» в кількості 200 штукна загальну суму 31000,00 грн., а Покупець зобов’язується прийняти цей товар й оплатити на умовах, визначеними дійсним Договором.

          Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сума договору складає 31000,00 грн., у тому числі ПДВ -5166,67 грн. Дана ціна являється звичайною.

          Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 календарних днів після поставки партії товару й підписання акту прийому – передачі.

          Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання недійсним у встановленому законом порядку.

          Так, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконані зобов’язання за Договором, зокрема поставлена відповідна продукція, про що свідчать додані до матеріалів справи акт прийому – передачі (а.с.13), видаткова накладна №РН-0000052 від 29.10.2009 р. (а.с. 16). Крім того, відповідно до Довіреності ЯНМ №367458/408 від 29.10.2009 р. представником відповідача було отримано зазначений товар (а.с. 15).

В порушення умов договору, відповідачем не було сплачено вартості отриманого товару в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 31000,00 грн., що і стало підставою для звернення Приватної фірми «Комплект – Сервіс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 995 від 27.10.2009 р. щодо сплати вартості поставленого товару, а отже сума заборгованості у розмірі 31000,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача. Відповідачем була визнана сума заборгованості шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2009 р. № 188 (а.с. 14).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 1564,13 грн., 3% річних у розмірі 733,80 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з листопада 2009 р. по березень 2010 р. становить 1564,13 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» за період з 16.11.2009 р. по 01.03.2010 р. становить 733,80 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення, шляхом рівномірних перерахувань щомісячно.

Суд з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що таке право може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Суд роз’яснює сторонам право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, прос. Кірова/пров. Совнаркомовський,52/1, р/р 26000000131709 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», МФО 384577, ідентифікаційний код 00153117) на користь Приватної фірми «Комплект – Сервіс» (73000, м. Херсон, вул. 3-тя Польова,71, р/р 26006001013993 в ХФ АБ «Укоопспілка», МФО 352736, ідентифікаційний код 22742140) 31000,00 грн. основного боргу, 733,80 грн. 3% річних, 1564,13 грн. індексу інфляції, 332,98 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.