Ухвала суду № 12154682, 26.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-1209/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі№2-а-1209/10/1670

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром", Селянського (фермерського) господарства "Нікітенко"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція в м. Полтаві, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Нікітенко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" кошти в сумі 783 200 грн. 00 коп. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" в доход держави кошти в сумі 783 200 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" в частині взаємовідносин із Селянським (фермерським) господарством "Нікітенко" щодо придбання товару - пшениці за період з 01.10.2006 р. по 30.11.2006 р. Державною податковою інспекцією у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення № 000422305/0 від 18.11.2008 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 130 533 грн. 00 коп.

Донараховуючи вищевказане податкове зобовязання, позивач виходив із того, що укладений договір б/н між відповідачами від 01.10.2006 р. відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки Селянське (фермерське) господарство "Нікітенко" не мав наміру на створення реальних правових наслідків за результатами виконання цього договору, тобто правочин має протиправний характер та по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Про порушення сторонами публічного порядку під час укладення вищевказаної угоди, на думку позивача, беззаперечно свідчить невідображення Селянським (фермерським) господарством “Нікітенко” в податковій звітності результатів фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс “Полтавахлібопром”.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, ч.2 ст. 228, ч.4 ст. 258, ч.3 ст. 261 ЦК України, ст. ст. 7, 9, п. 1 ст. 86, ст. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Другий відповідач, Селянське (фермерське) господарство «Нікітенко» не скористався правом подання заперечень на апеляційну скаргу позивача.

Позивач надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представники відповідачів в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між відповідачами, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс “Полтавахлібопром” (покупець) та СФГ “Нікітенко” (продавець), 01.10.2006 року укладено договір купівлі - продажу зерна пшениці, згідно умов якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар готівкою згідно накладних, що є невідємною частиною договору.

Вищевказаний договір виконано сторонами в жовтні 2006 р. на загальну суму 369 600 грн., в т.ч. ПДВ 61 600 грн., а в листопаді 2006 р. на загальну суму 413 600 грн., в т.ч. ПДВ 68 933 грн. 33 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є адміністративно-господарською санкцією, а позивачем порушені вимоги ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом посилався на те, що обставини, які є предметом позову, виявлені позивачем при проведенні документальної перевірки 10.11.2008 року, а на момент звернення Державної податкової інспекціїв м.Полтаві до суду з позовом (25.03.2010 року) шестимісячний строк застосування адміністративно-господарської санкції сплинув, а з моменту укладення угоди минуло більш, ніж 3 роки.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про необхідність застосування судом строків позовної давності, встановлених ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, між відповідачами, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс “Полтавахлібопром” (покупець) та СФГ “Нікітенко” (продавець), 01.10.2006 року укладено договір купівлі - продажу зерна пшениці, згідно умов якого продавець зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар готівкою згідно накладних, що є невідємною частиною договору (а.с.13).

СФГ "Нікітенко" видано накладні № 4/10-1 від 04.10.2006 р. пшениця на суму 123 200 грн., в т.ч. ПДВ 20 533 грн. 33 коп.; № 8/10-1 від 08.10.2006 р. пшениця на суму 114 400 грн., в т.ч. ПДВ 19 066 грн. 67 коп.; № 22/10-1 від 22.10.2006 р. пшениця на суму 132 000 грн., в т.ч. ПДВ 22 000 грн. всього на загальну суму 369 600 грн., в т. ч. ПДВ 61 600 грн., які були включені ТОВ ВТК “Полтавахлібопром”до складу податкового кредиту в жовтні 2006 р.; № 9/11-1 від 09.11.2006 р. пшениця на суму 110 000 грн., в т.ч. 18 333 грн. 33 коп., № 17/11-1 від 17.11.2006 р. пшениця на суму 167 200 грн., в т.ч. ПДВ 27 866 грн. 67 коп., 24/11-1 від 24.11.2006 р. пшениця на суму 136 400 грн., в т.ч. ПДВ 22 733 грн. 33 коп. всього на загальну суму 413 600 грн., в т.ч. ПДВ 689 333 грн. 33 коп., які були включені ТОВ ВТК “Полтавахлібопром”до складу податкового кредиту в листопаді 2006 р.(а.с.17-19).

Розрахунки проведені готівкою відповідно до умов договору, отримання коштів СФГ "Нікітенко" підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 3/10-1 від 03.10.2006 р., № 4/10-1 від 04.10.2006 р., № 7/10-1 від 07.10.2006 р., № 8/10 -1 від 08.10.2006 р., № 21/10-1 від 21.10.2006 р., № 22/10-1 від 22.10.2006 р.; № 8/11-1 від 08.11.2006 р., № 9/11-1 від 09.11.2006 р., № 15/11-1 від 15.11.2006 р., № 16/11-1 від 16.11.2006 р., № 17/11-1 від 17.11.2006 р., № 23/11-1 від 23.11.2006 р., № 24/11-1 від 24.11.2006 р. на суму проведених господарських операцій (а.с.20-21).

Позивач посилався на те, що вищевказаний правочин не відповідає вимогам законодавства та є нікчемним, обґрунтовуючи це копією пояснювальної записки, наданої головою СФГ "Нікітенко" Дергачівській МДПІ, яка надала інформацію про даного контрагента позивача на запит ДПІ у м. Полтаві від 18.01.2007 р. № 321/7/426, про те, що ним була загублена навесні 2005 року печатка господарства та папка з документами. У власності господарства знаходиться 36 га землі, із них 23 га під ріллею, а такої кількості зернових, як вказано у запиті господарства ніколи не вирощувало.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (витяг з ЄДР від 17.11.2009 р. серії АА № 524642, а.с.10) наявні відомості про ОСОБА_2 як керівника СФГ “Нікітенко”, докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів СФГ “Нікітенко” у звязку із заявами ОСОБА_2 про непричетність до діяльності підприємства позивачем до суду не надані. Таким чином, суд вважав, що позивач міг посилатися лише на відомості, які містилися в ЄДРПОУ, як достовірні і вважати податкові накладні, підписані керівником СФГ “Нікітенко”, належним чином складеними. Обовязку субєктів господарювання перевіряти достовірність підпису посадової особи на податкових накладних чинне законодавство не передбачає.

Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано обставини і висновки, викладені у вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2008 р., яким визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_2 та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Зазначеним вироком встановлено, що 20 грудня 2006 року, будучи службовою особою СФГ “Нікітенко”, ОСОБА_2 вніс завідомо неправдиві відомості про отримані підприємством доходи за 2006 рік, а саме - не відобразив в податкових деклараціях прибутки, отримані в результаті фінансово-господарської діяльності з ТОВ ВТК “Полтавахлібопром”. Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину визнав повністю та підтвердив факт та обставини його скоєння (а.с.22).

Суд першої інстанції правомірно вважав помилковим висновок ДПІ у м. Полтаві про нікчемність укладеної між відповідачами угоди, оскільки наслідки щодо нікчемних правочинів, які встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін договору. Порушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування наслідків нікчемності правочину необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної податкової служби, вказані у абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 статті 10 звертатись до судів із позовами про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є адміністративно-господарською санкцією.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Письмові докази свідчать про те, що вищевказані обставини виявлені позивачем при проведенні документальної перевірки 10.11.2008 року (акт № 2221/23-2/25164300). Цей факт не заперечувався позивачем в суді першої інстанції і не заперечується ним в апеляційній скарзі.

А тому правомірним є посилання суду першої інстанції на те, що на момент звернення Державної податкової інспекції в м.Полтаві до суду з позовом - 25.03.2010 року сплинув шестимісячний строк для застосування адміністративно-господарської санкції, а з моменту укладення угоди минуло більш, ніж 3 роки.

Суд першої інстанції правомірно відхилив вимогу позивача про необхідність застосування судом строків позовної давності, встановлених ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 18 травня 2010 року відповідає вимогам ст.. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтавізалишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2010р. по справі№2-а-1209/10/1670 за позовомДержавної податкової інспекції у м. Полтаві доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібопром", Селянського (фермерського ) господарства "Нікітенко" про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст >