Ухвала суду № 12154651, 25.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-44047/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від10.03.2010 р. по справі№2-а-44047/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Новий Стиль”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому, після зміни та уточнення позовних вимог, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003992302/0 від 26.11.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1850000,0 грн., з яких: основний платіж 925000,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 925000,0 грн.; податкове повідомлення рішення № 0004002302/0 від 26.11.2009 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2312500 грн., з яких: основний платіж 1156250,0 грн. та штрафні (фінансові) санкції 1156250 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; ст.ст. 214, 215, 216, 228, 667, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України; п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94 р; п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3. п.4.1 ст.4. п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. ст. 1, 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також заяву відповідача, колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 23.10.2009 р. по 12.11.2009 р. інспекторами ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Стиль” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за періодз 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.

За результатами перевірки складено акт № 7496/23-506/30234713 від 19.11.2009 р., згідно висновків якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Стиль» п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.94 зі змінами та доповненнями ( заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, а сааме - за 3 квартал 2008 року у сумі 1 156250 гр.).; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, а сааме - заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008 року на суму 925000 гр.

На підставі акту перевірки №7496/23-506/30234713 від 19.11.2009 р. Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомленнярішення № 0003992302/0 від 26.11.2009р., яким ТОВ “Новий Стиль” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1850000,0 гр., з яких: основний платіж - 925000,00 гр., штрафна (фінансова) санкція - 925000,0 гр.; податкове повідомлення - рішення № 0004002302/0 від 26.11.2009р., яким ТОВ “Новий Стиль” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2312500,0 гр., з яких: основний платіж - 1156250,0 гр., штрафні (фінансові) санкції - 1156250,0 гр. (а.с. 57, 58).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що операції із повернення ТМЦ (пшениці) мали не товарний характер, оскільки товар не перевозився. До перевірки ТОВ "Новий стиль" не надано жодних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких покладено діючим законодавством на суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, що підтверджують факт фактичного відвантаження ТОВ АПК "Надія" на користь ТОВ "Новий стиль" товару (пшениці), у обсягах, визначених договором поставки від 25.08.2008р. №25/08-1, а також документів, що підтверджують факт отримання ТОВ "Новий стиль" цього товару.

Суд першої інстанції посилався на те, що в порушення п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Новий стиль" занижено валові доходи за 3 кв. 2008 року у сумі 4625000,0 гр., що призвело до нарахування податку на прибуток у розмірі 1156250,0 гр.; в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ "Новий стиль" занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008 року на суму 925000,0 гр.

Крім того, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, щозазначені господарські операції є безтоварними тому, що позивач укладав угоду без мети реального настання правових наслідків, у звязку з чим укладений ним правочин суперечить моральним засадам суспільства та, відповідно до ст.228 ЦК України, порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, оскільки позивачем не надано документів, які б підтвердили фактичне отримання зерна та передачу його на відповідальне зберігання, фактично мало місце тільки документальне оформлення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, згідно акту перевірки №7496/23-506/30234713 від 19.11.2009 р., на підставі якого ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, донарахування податку на додану вартість у розмірі 925000,0 гр. відбулось внаслідок заниження ТОВ "Новий стиль" задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 8 декларацій “коригування податкових зобовязань” за вересень 2008 року у сумі 925000,0 гр., яке виникло внаслідок порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Донарахування податку на прибуток у розмірі 1156250,0 гр. відбулось внаслідок заниження ТОВ "Новий стиль" задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 01.1 декларацій “доходи від продажу товарів (робіт, послуг)” за 9 місяців 2008 року у сумі 4625000,0 гр., яке виникло внаслідок порушення п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

25.08.2008 р. між ТОВ «АПК «Надія» та ТОВ «Новий Стиль» укладено договір поставки № 25/06-1, предметом якого є купівля-продаж пшинці на суму 5 55000, 00 гр., в т.ч. ПДВ - 925000, 00 гр. (а.с. 60-61).

На виконання зазначеного договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю АПК "Надія" за серпень 2008 року фактично отримано пшениці від ТОВ «Новий Стиль» на суму 5 550 000гр., в т.ч. ПДВ 925 000грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0008 від 28.08.2008р. (а.с.63).

Податкова накладна № 15 від 28.08.08р. на суму 5 550 000 гр., в т.ч. ПДВ 925 000 гр. включена до декларації з ПДВ у податкових зобов'язаннях за серпень 2008 року, у сумі ПДВ 925000 гр., а саме: декларація № 128350 від 22.09.2008 р. ТОВ “Новий стиль” не відображено відвантаження товару на ТОВ АПК “Надія” у складі валового доходу за 9 місяців 2008р.

Згідно податкової декларації з ПДВ ТОВ АПК “Надія” за серпень 2008 року, декларація № 73118 від 22.09.08р. придбання пшениці від ТОВ "Новий стиль" відображено у податковому кредиті за серпень 2008 року у сумі 925 000 гр.

Отримання товару здійснювалось за дорученням ТОВ АПК "Надія" ОСОБА_2, на підставі вищезазначеної видаткової накладної та довіреності серії ЯПК №598377 від 28.08.2008року.

Також судом встановлено, що транспортні послуги по перевезенню готової продукції ТОВ "Новий стиль" на склад ТОВ АПК "Надія" здійснювалось, згідно п.3.4 договору №25/08-1 від 25.08.08р., самовивозом зі складу ТОВ "Новий стиль", тобто - ТОВ АПК "Надія".

ТОВ "Новий стиль" листом №01/09-1 від 01.09.2008р. просив повернути ТОВ "АПК "Надія" товар (пшеницю), у зв'язку з невиконанням умов договору, а саме строків сплати (до 01.09.2008 р). Згідно видаткової накладної № ВП-02/09-5 від 02.09.08 ТОВ "АПК "Надія" повернула товар ТОВ "Новий стиль" на загальну суму 5550000 гр., в т.ч. ПДВ 925000 гр. Розрахунок коригування № 35/1/15 від 02.09.08р. на суму 5550000 гр. в т.ч. ПДВ 925000 гр.

Згідно проведеної операції та на підставі розрахунку коригувань, ТОВ "Новий стиль" у вересні 2008 року відкоригував податкові зобов'язання на суму 4625000 гр., ПДВ 925 000 гр.

Однак, ТОВ "АПК "Надія" не відкоригувало зазначену операцію у декларації з ПДВ за вересень 2008 року у зв'язку з неподанням декларації. Остання декларація по ПДВ була подана за серпень 2008 року по податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року. За інші періоди ТОВ АПК "Надія" податкову звітність не надавало.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по додатку № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року, податкове зобов'язання ТОВ "Новий стиль" - 0.00грн.; податковий кредит ТОВ АПК "Надія" - 925000гр.

Станом на 12.11.2009 року стан платника ТОВ "АПК "Надія" - 14 (визнано банкрутом).

Письмові докази свідчать про те, що позивачем не надано до суду першої інстанції документів, які б свідчили про повернення продукції, а саме: актів приймання продукції, товарно - транспортних накладних з відміткою про передачу та отримання ТМЦ (пшениці) у ТОВ “Новий стиль” від ТОВ АПК “Надія”.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Крім того, листом №18125 від 28.10.2009 р. ДПІ у Київському районі м.Харкова звернулась до ТОВ "Новий стиль" з проханням надати інформацію стосовно місця та умов зберігання товару (пшениці), який повернуто від ТОВ АПК "Надія". Але підприємством не надано інформації стосовно умов зберігання продукції.

Таких доказів позивачем не надано до суду першої інстанції, як і не надано договорів на зберігання продукції, що є свідченням того, що товар не повертався, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у ТОВ “Новий стиль”відсутні умови для зберігання продукції (пшениці),

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, оскільки операції з оприбуткування, приймання-передачі не проводились, товар не перевозився, то операції із повернення ТМЦ (пшениці) мали не товарний характер.

Письмові докази свідчать про те, що до перевірки ТОВ "Новий стиль" не надано жодних первинних документів на підтвердження факту відвантаження ним (згідно листа №01/09-1 від 01.09.08) пшениці у обсягах, визначених договором поставки від 25.08.08р. №25/08-1), як і не надано документів, що підтверджують факт отримання ТОВ "Новий стиль" цього товару.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, згідно приписів якої, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код, форма, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно п.п. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти;

- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ТОВ «Новий Стиль», в порушення п.4.1 ст.4, п.п. 11.3.1 п.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валові доходи за 3 кв. 2008 року у сумі 4625000,0 гр., що призвело до нарахування податку на прибуток у розмірі 1156250,0 грн., та, в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008 року на суму 925000,0 гр.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції приписів ст. 3 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», оскільки позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про те, що ним фактично отримано зерно та передано його на відповідальне зберігання на склад ПОСП “Бурлуцьке”.

Наявність угоди між позивачем та ПОСП «Бурлуцьке» від 17 грудня 2007 року про розірвання договору № КП-16/11-1 від 16 листопада 2007 року та залишення 5 тон пшениці на відповідальне зберігання у ПОСП «Бурлуцьке» (п.3 угоди) не може свідчити про фактичне виконання цієї угоди (а.с.59).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зерно та зерновий ринок в Україні", складські документи на зерно це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Відповідно до ст.37,43 Закону України "Про зерно та зерновий ринок в Україні", при прийнятті зерна на зберігання обов'язково видається складська квитанція, істотні дані якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції складської квитанції про прийняття ПОСП «Бурлуцьке» на зберігання пшениці після розірвання договору № КП-16/11-1 від 16 листопада 2007 року між ним та ТОВ «Новий стиль», тобто на підтвердження факту виконання умов, викладених в п.3 угоди від 17 грудня 2007 року (а.с.59).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначені господарські операції були безтоварними, тобто мав місце простий документообіг.

Наявність доказів про фактичне не отримання товару, відсутність поважної, розумної, економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (недійсний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків, що кореспондується з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 2009 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та щодо нікчемності угоди (договору поставки), укладеної між ТОВ «АПК «Надія» та ТОВ «Новий Стиль» 25.08.2008 р. № 25/06-1.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а податкові повідомлення-рішення № 0003992302/0 від 26.11.2009 р. та № 0004002302/0 від 26.11.2009 р. прийняті обґрунтовано та правомірно.

Відповідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 р. по справі№2-а-44047/09/2070 відповідає вимогам ст.. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль"залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. по справі№2-а-44047/09/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новий стиль" доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст >