Ухвала суду № 12154645, 26.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-48524/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: Гавриш М.Д.

представника відповідача: Мовчан Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р. по справі№2-а-48524/09/1670

за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство

"Присадки"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/4026.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 29.04.2009 року № 1732/23-209/13932946, у якому перевіряючими зроблено помилковий висновок про порушення п.п. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з фізичних осіб” в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік на суму 6141 грн. 94 коп., оскільки всі видатки підприємства на відрядження підтверджені документально відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 та на підставі п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” включені до валових витрат підприємства. Всі оригінали підтверджуючих документів надавались перевіряючим під час проведення перевірки. Разом з тим, перевіряючими неправомірно зроблено у акті перевірки висновок про те, що оскільки ОСОБА_5 є громадянином Російської Федерації, знаходження останнього у відрядженнях в Росії є вирішенням особистих питань і з сум, витрачених на дані відрядження, необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб, хоча ОСОБА_5 зареєстрований у м. Кременчуці, про що свідчить відмітка ВГІРФО у його закордонному паспорті, та має дозвіл на працевлаштування у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" № 1087 від 19.03.2008 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки".

Визнано протиправними та скасувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з фізичних осіб”, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 9 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки" є пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, одержав свідоцтво про державну реєстрацію, яке зареєстровано у виконкомі Кременчуцької міської ради Полтавської області (а.с. 18).

На обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Кременчуцькій МДПІ Полтавської області 20.09.1991 року за № 376..

Позивач здійснює наступні види діяльності за КЕКД: виробництво продуктів нафтопереробки; оптова торгівля паливом; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою АБ № 271913 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У період з 01.04.2009 року по 28.04.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області на підставі направлення від 01.04.2009 року № 900/000900, згідно ч. 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", код за ЄДРПОУ 13932946, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складено акт 1732/23-209/13932946 від 29.04.2009 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з фізичних осіб” в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 6141 грн. 94 коп.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про те, що кошти в сумі 34804 грн. 32 коп., витрачені ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на відрядження є сумою, яка підлягає оподаткуванню, оскільки ОСОБА_5 є громадянином Російської Федерації, тому знаходження останнього у відрядженнях в Росії, є вирішенням особистих питань і з сум, витрачених на дані відрядження, необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області прийнято податкове повідомлення рішення від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453, яким ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Присадки" визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 6141 грн. 94 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12283 грн. 88 коп.

Позивач не погодився з зазначеним повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією скаргу позивача за результатами розгляду в адміністративному порядку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001861702/1/2417 від 31.07.2009 року.

Позивачем оскаржено до Державної податкової адміністрацій в Полтавській області податкові повідомлення-рішення, винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 року № 0001861702/1/2417.

За результатами розгляду в адміністративному порядку Державною податковою адміністрацією в Полтавській області податкові повідомлення-рішення, винесені Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією від 07.05.2009 року № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 року № 0001861702/1/2417 скасовано в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб 2763 грн. 87 коп. (основного платежу 921 грн. 29 коп. та штрафної санкції 1842 грн. 58 коп.), в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, кошти, отримані працівниками підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з фізичних осіб” не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, а позивач не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 жовтня 2009 року № 0001861702/2/3260 та від 18 грудня 2009 року № 0001861702/3/3260 прийняті без урахування всіх обставин у справі та без наміру щодо досягнення справедливих результатів (недобросовісно), а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з фізичних осіб” встановлено, що податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про податок з фізичних осіб”, платником такого податку є фізична особа - резидент, що отримує як доходи з джерелом походження з території України, так і іноземні доходи, або ж фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерелом походження з території України.

Відповідно до цього Закону зазначені особи зобов'язані включати одержаний дохід з об'єктів, визначених у ст. 4 Закону, до складу загального річного оподатковуваного доходу, подавати річну декларацію з цього податку і самостійно сплачувати його в порядку, встановленому статтями 8, 9, 18 того ж Закону.

Згідно п.п. “а” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з фізичних осіб”, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Присадки", відповідно до п. 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з фізичних осіб”, є податковим агентом та зобов'язано нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також несе відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок з фізичних осіб”, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Згідно вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658, підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Пунктом 1.1 вищевказаної Інструкції № 59 встановлено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Пунктом 1.3 Інструкції № 59 визначено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

Як свідчать матеріали справи, направлення працівників підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у службове відрядження оформлялось наказами про відрядження ТОВ «НПП «Присадки», у яких зазначено місто, мета відрядження та його строк.

Колегія суддів зазначає, що перевіряючим у ході проведення перевірки надавались посвідчення про службові відрядження, на підставі яких працівникам виплачувались добові, проїзні документи та інші підтверджуючі документи, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, копії яких наявні у матеріалах справи.

При цьому, зауваження перевіряючих щодо оформлення зазначених документів відсутні та у акті перевірки не зафіксовано.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що оскільки у позивача не було зовнішньоекономічних звязків, відрядження використовувались ОСОБА_5 без мети здійснення господарської діяльності, а для вирішення особистих питань ОСОБА_5

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією, як суду першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції, не надано належних доказів на підтвердження висновків у акті перевірки, що знаходження ОСОБА_5 у відрядженнях в Росії , є вирішенням його особистих питань.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, необхідною умовою для віднесення до валових витрат будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", такі витрати мають бути здійснені у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що позивачем, ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Присадки", направлено у відрядження ОСОБА_5, ОСОБА_8 до юридичних осіб, що знаходяться на території Російської Федерації ( м. Москва) для здійснення комерційних переговорів між позивачем та цими юридичними особами, та відповідно компенсовано витрати на їх відрядження. Водій ОСОБА_9 здійснював перевезення зазначених осіб, працівників підприємства, з м. Кременчука до м. Києва.

Директор ОСОБА_5 від імені позивача, ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Присадки", відбув у відрядження, у м. Москва для участі у проведенні переговорів. За результатами проведених переговорів ним укладено наступні договори:

- договір № 01/04-08 на поставку продукції від 04.04.2008 року ;

- договір поставки № 06/10-08 продукції від 06.10.2008 року .

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте відповідачем не було доведено правомірність, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та не надано до суду відповідних доказів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою "Науково - виробниче підприємство "Присадки" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 р. по справі№2-а-48524/09/1670 за позовомТовариства з обмеженою "Науково - виробниче підприємство "Присадки" доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2010 р.