Ухвала суду № 12154615, 14.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-477/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. по справі№2-а-477/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Модуль" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Модуль" задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000042302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування ПДВ у сумі 954572,00 грн., за основним платежем у сумі 636381,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 318191,00 грн., № 0000032302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 1590952,00 грн., за основним платежем у сумі 795476,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 795476,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (надалі відповідач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій після уточнень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Київському районі № № 0000042302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування ПДВ у сумі 636381,00 грн. та № 0000032302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 1590952,00 грн., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, неявка особи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України колегія суддів розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, висновки відповідача зазначені в акті перевірки , не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01 грудня 2009 р. по 21 грудня 2009 р. на підставі направлень від 01 грудня 2009 р. №1397, від 15 грудня 2009 р. №1448 фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Модуль».

За результатами перевірки складаний Акт від 24 грудня 2009 р. №8296/23-506/33413270 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційного підприємства «Модуль» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 р. по 30 вересня 2009 р., яким встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 795476,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2008 р. на суму 581031,00 грн., за ІІІ квартал 2008 р. на суму 214445,00 грн.;порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донарахований податок на додану вартість на суму 636381,00 грн., в т.ч. за квітень 2008 р. 203890,00 грн., за травень 2008 р. 76547,00 грн., за червень 2008 р. 184388,00 грн., за липень 2008 р. 171556,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24 грудня 2009 р. №8296/23-506/33413270, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування податку на прибуток на загальну суму 1590952,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 795476,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 795476,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000042302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування ПДВ на загальну суму 954572,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 636381,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 318191,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем завищено валові витрати у розмірі 3 181 906,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 795 476,00 грн., оскільки ТОВ " Модуль" задекларувало валові витрати на придбання у ТОВ " Лаур Плюс" електрообладнання на підставі договорів, специфікацій до них, видаткових та податкових накладних, проте ТОВ "Лаур плюс" має стан "11" -підприємство припинено, але не знято з обліку в ДПІ, товариство зареєстровано на "підставну особу", фактичне керівництво підприємством здійснювалося невстановленими особами, директор підприємства не підписував жодних документів бухгалтерського та податкового обліку, крім того основним постачальником ТОВ "Лаур плюс" були ТОВ "Промресурс Інвест", (якого визнано банкрутом) та ТОВ "Укрпромгруп"( який подає звітність про відсутність діяльності).

Відповідач вважає, що діяльність контрагента позивача ТОВ "Лаур Плюс" знаходиться поза межами правового поля.

Судом першої інстанції перевірялась реальність угод, укладених між позивачем та ТОВ " Лаур Плюс", та встановлено, що між ТОВ «ВКП «Модуль»(Покупець) та ТОВ «ЛАУР ПЛЮС»(Продавець) укладені договори №202 від 18 січня 2008 р. та №ДГ-30/06 від 30 червня 2008 р. на поставку електрообладнання.

За умовами договору №202 від 18 січня 2008 р. Постачальник зобовязаний передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і своєчасно сплатити на умовах даного договору обладнання згідно специфікації, які є невідємною частиною даного договору. Ціна товару вказана у специфікаціях, які є невідємною частиною договору. В ціну включені вартість тари та доставки. Загальна сума договору складається сумою підписаних до нього специфікацій. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на рахунок Постачальника на умовах вказаних у специфікації до даного договору, яка є невідємною частиною даного договору.

З первинних документів, які були досліджені судом, встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у видаткових накладних та податкових накладних.

До договору також надано специфікації, які є невідємною частиною договору, а саме: №16 від 01 квітня 2008 р., №17 від 07 квітня 2008 р., №18 від 09 квітня 2008 р., №19 від 11 квітня 2008 р., №20 від 17 квітня 2008 р., №21 від 21 квітня 2008 р., №22 від 25 квітня 2008р., №23 від 29 квітня 2008 р., №24 від 15 травня 2008 р., №25 від 20 травня 2008 р., №26 від 26 травня 2008 р., №27 від 02 червня 2008 р., №28 від 05 червня 2008 р., №29 від 06 червня 2008 р., №31 від 18 червня 2008р., №32 від 23 червня 2008 р., №33 від 01 липня 2008 р., №34 від 08 липня 2008 р., №35 від 08 липня 2008 р., №36 від 09 липня 2008 р.

За умовами договору №-30/06 від 30 червня 2008 р. Постачальник зобовязаний передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і своєчасно сплатити на умовах даного договору обладнання згідно специфікації, які є невідємною частиною даного договору. Ціна товару вказана у специфікаціях. Загальна сума договору складається сумою підписаних до нього специфікацій. Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на рахунок Постачальника на умовах вказаних у специфікації до даного договору.

З первинних документів, досліджених судом, встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаним договором, відображено у видатковій накладній №РН-300 від 09 липня 2008 р. на суму 189000,00 грн., в т.ч. ПДВ 31500,00 грн. та податковій накладній №275 від 27 червня 2008 р. До договору також надано специфікації, які є невідємною частиною договору, а саме: № 1 від 09 липня 2008 р.

Розрахунки за вказаним договором відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ТОВ «ВКП «Модуль» та ТОВ «ЛАУР ПЛЮС» договірні правовідносини оформили у встановлений законом спосіб, та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових та видаткових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи не заявлялись.

З первинних документів, вбачається, що придбаний за цими угодами товар (електричне обладнання) був використаний у власній господарської діяльності позивача та поставлений ним наступним покупцям: ТОВ «СХІДЕНЕРГО», ТОВ «Омега», ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ВАТ «Баглійкокс» , ВАТ «Укрелектроапарат» ;ТОВ «Стиролоптфармторг» ;ЗАТ «Донецьксталь» , ЗАТ «Макіївський металургійний завод»; ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ;ТОВ «Техіндустрія» ;Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» ;ВАТ «Укргідроенерго» ;ВАТ ВКП «Алчевський металургійний комбінат» ; ЗАТ «Єнакіївський коксохімпром»; ВАТ «Донецький металургійний завод»; ТОВ «Запорожсталь» ; ДП НЕК «Укренерго»; ПП «Електро-ЛІК ; АН НТП «Укрпроменерго»; ТОВ фірма «Тристан» ; ТОВ «ІСТЕК» ; ТОВ «Потенціал» ;ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» ;ТОВ «Рудпромавтоматика» ; ТОВ «Електротехнічна компанія «Ампер-Харків»; ЗАТ НПО «Аерокосмоекологія України» ; НДІ «ХЕМЗ» ;ВАТ «Полтавський ГЗК» ; ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ; ЗАТ «Кримський ТИТАН» ; ТОВ «АВМ Ампер» ; ЖФ ТОВ «НВП «Контракт»; ЗАТ «ЛугЦентроКуз» ; ЗАТ «Донецьксталь»металургійний завод «Філія «Металургійний комплекс «ЗАТ «ДМЗ» ; Одеські магістральні електричні мережі ; ТОВ «Торговий дім «Амікс» ; ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» ; ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» ; Вуглерігська ТЕС ВАТ «Центренерго» ; ТОВ «УкрЄЛКОМ» ; ТОВ «Донбас промисловий» ; ТОВ «БМ Будмеханізація» , що підтверджується відповідними договорами та видатковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено п.1.32 ч.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є постійною, регулярної та суттєвою.

Таким чином, оскільки вказаний товар був придбаний позивачем у ТОВ «ЛАУР ПЛЮС» з метою його подальшої поставки третім підприємствам та отримання прибутку, суд вважає, що витрати позивача, понесені ним у зв`язку з придбанням цього товару, понесені у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, і, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають включенню до складу валових витрат.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Витрати, понесені позивачем, підтверджені належними документами, що надавалися позивачем під час перевірки, а також надані до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 20.1 ст.20 «Про оподаткування прибутку підприємства», відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Юридична відповідальність, як встановлено ст.61 Конституції України має індивідуальний характер.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містить норм, які б повязували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками.

Крім того, відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено право (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неправомірної діяльності контрагента позивача ТОВ "Лаур Плюс" не є підставою для покладення відповідальності за його протиправні дії на позивача.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо реєстрації ТОВ "Лаур Плюс" на "підставну особу", здійснення керівництва не встановленими особами, не підписання директором підприємства ОСОБА_2 бухгалтерських та податкових документів, ґрунтуються на припущеннях, та належними доказами не доведені.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ТОВ «ВКП «Модуль».

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем завищено податковий кредит за квітень, травень, червень, липень 2008 р. на загальну суму 636 381,00 грн. в результаті віднесення до кредиту з ПДВ сум по податковим накладним виписаним продавцем ТОВ "Лаур- Плюс", діяльність якого, на думку відповідача, знаходиться поза межами правового поля.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідачем не доведено належними доказами, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит позивача, складені з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165 .

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент видачі податкових накладних, а також на час розгляду справи в суді ТОВ «ЛАУР ПЛЮС» , зареєстрований у Єдиному Реєстрі юридичних та фізичних осіб, знаходиться на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва, є платником податку на додану вартість, що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ "Лаур Плюс", свідоцтвом платника податку на додану вартість.

Пояснення, надані відділу податкової міліції ДПІ директором ТОВ " Лаур Плюс" ОСОБА_2 , від 05.12.2009р. , на які посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі на підтвердження своїх вимог, колегія суддів вважає не належним доказом по справі щодо підписання документів не уповноваженою особою, оскільки ці пояснення надавалися особою під час розгляду кримінальної справи, під час надання цих пояснень особа не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а тому цей доказ правомірно не взято до уваги судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання банкрутом ТОВ «Промресурс Інвест», та поданні ТОВ «Укрпромгруп» податкової звітності про відсутність діяльності, які є постачальниками ТОВ «ЛАУР ПЛЮС", колегія суддів вважає необґрунтованими , оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» не містить норм, які б повязували право платника податку на прибуток на включення сум, сплачених як компенсація товарів, які придбавались для використання у господарській діяльності, до складу валових витрат із декларуванням постачальником своїх податкових зобовязань та фактичним його внесенням до бюджету постачальниками, позивач не несе відповідальності за правильність складання та підписання податкових звітних документів другим платником податків, зокрема ТОВ «ЛАУР ПЛЮС» .

Згідно з приписами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає, що вимога, викладена в наведеній нормі права стосовно надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідачем не наведено суду будь-яких інших доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновок експертного дослідження № 445 від 25.01.2010р. , складений Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса, який наданий в підтвердження доводів відповідача про порушення позивачем вимог Закону України " Про податок на додану вартість" та Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає хибними.

Зазначений висновок експерта, не надався відповідачем до суду першої інстанції, поважність причин його не надання до суду першої інстанції відповідачем не зазначено, крім того експерт-економіст, ОСОБА_4, що склала висновок не попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, експертне дослідження проводилося на підставі листа начальника Відділу податкової міліції ДПІ у Київському районі м. Харкова в межах розгляду іншої справи; питання поставлені для виконання експертного економічного дослідження, фактично містять в собі відповідь. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що висновок експертного економічного дослідження № 445 від 25.01.2010р. не є належним доказом підтвердження порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», "Про оподаткування прибутку підприємств".

В процесі розгляду адміністративної справи відповідачем не заявлялося клопотання про проведення економічної експертизи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження доводів, викладених у акті перевірки ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, а тому прийняті ним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000042302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування ПДВ у сумі 636381,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 318191,00 грн., № 0000032302/0 від 13 січня 2010 р. про донарахування податку на прибуток у сумі 795476,00 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 795476,00 грн. є незаконними.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2010р. по справі№2-а-477/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Любчич Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2010 р.