Ухвала суду № 12154602, 22.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-1215/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, прокурора Ленінського району м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010р. по справі№2-а-1215/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Тетра-2005" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 р. задоволено позов Приватного підприємства "Тетра-2005" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0001222330/0 від 10 серпня 2009 року, № 0001222330/1 від 14 вересня 2009 року, №002062330/2 від 30 листопада 2009 року, №002062330/3 від 22 лютого 2010 року, №0000492330/3 від 22 лютого 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Тетра-2005" судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неналежної правової оцінки обставинам справи, подала апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 р. та прийняте нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.1.5 ст.1, п.7.8., п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Прокурор Ленінського районі м.Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неналежної правової оцінки обставинам справи, подав апеляційну скаргу , в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 р. та прийняте нове рішення , яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача та прокурор підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просили суд апеляційної інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції , прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких виклав свою позицію проти доводів апелянтів та просить суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечень до неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційних скарг.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені в акті перевірки відповідачем, не можна кваліфікувати як порушення,що передбачені п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України " Про ПДВ", до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах, в зв'язку з чим у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 1 673 303грн. та штрафних санкцій 836 651,5 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2009 року ДПІ у Ленінському районі за результатами виїзної планової перевірки було складено акт перевірки № 1404/23-304/33675310 «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Тетра 2005», код ЄДРПОУ 33675310, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.01.2008 р. по 31.03.2009 р. валютного та іншого законодавства за період зх. 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення:

-№ 0001222330/0 від 10 серпня 2009 року яким підприємству позивача визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1673 303 гривень, та штрафні санкції в сумі 836651,5 гривень, за порушення пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон «Про ПДВ»).

За результатами адміністративного оскарження цього рішення, скарги позивача залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001222330/1 від 14 вересня 2009 року, №002062330/2 від 30 листопада 2009 року, №002062330/3 від 22 лютого 2010 року, №0000492330/3 від 22 лютого 2010 року

В акті перевірки зазначено, що підприємство порушило вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону «Про ПДВ», а саме при не отриманні від постачальників податкових накладних не звернулось в той самий період в органи податкової служби з заявою та не приклали до заяви документи для підтвердження суми податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими.

Згідно із п. 1.5. статті 1 Закону «Про ПДВ» звітний період це період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п. 1.6. статті 1 Закону «Про ПДВ» податкове зобовязання загальна сума податку, одержана платником податку в звітному періоді, що визначена згідно з цим законом. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначено згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. статті 7 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Будь-яких заборон на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, Закон України “Про податок на додану вартість” не містить.

Ствердження апелянта про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими. Зазначеною нормою права передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Проте, відповідачем не доведено, що постачальники позивача відмовили йому в наданні податкових накладних, тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Відповідач по справі не заперечував проти реальності здійснених господарських операцій за податковими накладними, які заповнені своєчасно, проте отримані позивачем з запізненням. Фактичне здійснення зазначених операцій підтверджується наданими до суду та долученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) та платіжними дорученнями на перерахування коштів в оплату товарів, робіт, послуг.

Таким чином, колегія суддів підтверджує правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у відповідача для прийнятті податкових повідомленнь-рішеннь № 0001222330/0 від 10 серпня 2009 року, № 0001222330/1 від 14 вересня 2009 року, №002062330/2 від 30 листопада 2009 року, №002062330/3 від 22 лютого 2010 року, №0000492330/3 від 22 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, прокурора Ленінського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010р. по справі№2-а-1215/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Любчич Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2010 р.