Ухвала суду № 12154580, 02.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р.Справа № 2-а-47636/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. по справі№2-а-47636/09/1670

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Бумеранг",звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. по справі №2-а-47636/09/1670 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. по справі №2-а-47636/09/1670 відповідач, Кременчуцька ОДПІ, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. по справі №2-а-47636/09/1670 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін, колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 34417, 00 грн., в тому числі 28681,00 грн. за основним платежем, 5736,00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями фактично був акт відповідача № 2934/23-209/32860683 від 07.07.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, в якому з урахуванням процедури адміністративного узгодження та позиції відповідача зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 1.20.5-1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено валовий дохід від реалізації нафтопродуктів ( парафіну нафтового гранульованого) за 2008 р. на загальну суму 114723, 00 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 року на суму 114723,00 грн.

Підставою зазначених висновків слугував проведений податковою інспекцією аналіз цін придбання імпортованої продукції та ціни реалізації на території України в 4 кварталі 2008 року, в наслідок чого встановлено реалізацію продукції за ціною нижчою ніж ціна придбання на 114723, 00 грн., а саме:

ПП «Бумеранг» було укладено контракт від 30.11.2007 року за № 1/УК/07 з фірмою «DAROCHA» Польща на купівлю парафіну нафтового. Загальна сума контракту 500000, 00 дол. США.

На підставі договору та згідно вантажно-митних декларацій було придбано гач парафіновий гранульований у фірми «DAROCHA» Польща: 15.12.2008 року 20,16 тон по ціні 10100,4 грн. (1295 дол США) за тону на загальну суму 203624, 06 грн. без ПДВ; 22.12.2008 року 20,16 тон по ціні 10050,05 грн. (1225 дол. США ) за тону на загальну суму 202609,01 грн. без ПДВ; 22.12.2008 року 20,16 тон по ціні 10623,5 грн. (1295 дол США ) за тону на загальну суму 214169,76 грн. без ПДВ.

Придбану по зовнішньоекономічному контракту продукцію ПП «Бумеранг» продавало на території України:

1. ТОВ «Монолітбудкомплект»: 20,16 тон по ціні 8416,67 грн. за тону на загальну суму 169680,07 грн. без ПДВ; 20,16 тон по ціні 10623,5 грн. за тону на загальну суму 169680,07 грн. без ПДВ. Розрахунки між підприємствами здійснювались через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень ТОВ «Монолітбудкомплект»: № 1544 від 15.12.2008 року на суму 148800,07 грн., № 1545 від 19.12.2008 року на суму 20880,00 грн., № 1559 від 22.12.2008 року на суму 91666,67 грн., № 1584 від 26.12.2008 року на суму 78013,40 грн. без ПДВ.

2. ПП «Гео-гарант»: 20,16 тон по ціні 8416,67 грн. за тону на загальну суму 166320, 00 грн. без ПДВ. Платіжне доручення ПП «Гео-Гарант» № 242 від 22.12.2008 року на суму 166320,00 грн. без ПДВ.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Між ПП «Бумеранг» та фірмою «DAROCHA» Польща укладено контракт від 30.11.2007 року за № 1/УК/07 на купівлю парафіно-воскової продукції.

На підставі Контракту від 30.11.2007 р., Додатків до нього № 13 від 10.12.2008 р., № 14 від 15.12.2008 р., № 15 від 15.12.2008 р., згідно вантажно-митних декларацій ПП «Бумеранг» купило у фірми "DАRОСНА" «гач парафіновий гранульований». А саме: - 15.12.2008р. 20,16 тон по ціні 10 100,4 грн. (1295 дол США) на загальну суму 203624,06 грн.(без ПДВ). - 22.12.2008р. 20,16 тон по ціні 10 050,05 грн. (1225 дол США на загальну суму 202609,11 грн.(без ПДВ). -22.12.2008р. 20,16 тон по ціні 10 623,5 грн. (1295 дол США на загальну суму 214169,76 грн. (без ПДВ).

Придбану по зовнішньоекономічному контракту продукцію ПП «Бумеранг» продавало на території України відповідно до укладених Договорів. А саме:

15.01.2008 року між ПП «Бумеранг» (Постачальник) та ПП «Гео-Гарант» (Покупець) було укладено Договір поставки № 032/Н, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), марка, кількість та ціна яких оговорюються в рахунках-фактурах та накладних, що видаються Постачальником Покупцю на кожну одиничну партію товару.

21.11.2008 року між сторонами цього Договору було укладено Додаткову угоду до Договору поставки № 032/Н від 15.01.2008 р., відповідно до якого визначений товар «гуч парафіновий гранульований» в кількості 20,160 тон по ціні 8250,00 грн. на загальну суму 199 584,00 грн., в т.ч. ПДВ 33264,00 грн.

Товар, згідно Договору поставки № 032/Н від 15.01.2008 р. та Додаткової угоди від 21.11.2008 р. в зазначеній вище кількості та ціні, був переданий Покупцю - ПП «Гео-Гарант» згідно видаткової накладної № РН-0000322 від 22 грудня 2008 р.

Крім того, 22.07.2008 року між ПП «Бумеранг» (Постачальник) та ТОВ «Монолітбудкомплект» (Покупець) було укладено Договір поставки № 036/Н, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Нафтопродукти (товар), марка, кількість та ціна яких оговорюються в рахунках-фактурах та накладних, що видаються Постачальником Покупцю на кожну одиничну партію товару. Відповідно до Додаткової угоди від 24.11.2008 р. до цього Договору, сторони визначили, що товаром, який поставляється за цим Договором, є «гуч парафіновий гранульований» в кількості 40,320 тон по ціні 8416,00 грн. на загальну суму 407 232, 00 грн., в т.ч. ПДВ 67872,00 грн.

Товар, згідно Договору поставки № 036/Н від 22.07.2008 р. та Додаткової угоди від 24.11.2008 р. в зазначеній вище кількості та ціні, був переданий Покупцю ТОВ «Монолітбудкомплект» - згідно видаткових накладних № РН-0000315 від 15 грудня 2008 року та № РН-0000321 від 22 грудня 2008 р.

Обидва покупці повністю розрахувалися за поставлений товар шляхом здійснення безготівкових розрахунків.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін; справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 цього пункту встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Згідно з підпунктом 1.20.5-1 цього пункту якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. / підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”/.

Підстави визначення податкових зобовязань платника податку на прибуток із застосуванням звичайних цін встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, підпунктами 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону при отриманні доходу від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам та при здійсненні платником податку операцій з юридичними особами, які не є платниками податку встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Судом встановлено, що контрагенти позивача за господарськими операціями з поставки ТОВ “Монолітбудкомлект”та ПП “Гео-гарант”як не є повязаними особами по відношенню до ПП “Бумеранг”, так і не є юридичними особами-не платниками податку на прибуток або платниками податку за іншою, ніж встановлена статтею 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”ставкою.

Не виявлено і інших фактичних даних та правових підстав для визначення позивачу податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін.

За відсутності передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” підстав для донарахування податкових зобовязань з застосуванням звичайної ціни визначення контролюючим органом позивачу спірної суми податкового зобовязання є безпідставним.

Також є безпідставним з боку відповідача взяття за рівень звичайної ціни митної вартості товару, придбаного позивачем у фірми «DAROCHA» Польща .

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Стаття 266 цього Кодексу встановлює, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому, застосування контролюючим органом як звичайних цін - цін, за якими позивач купував парафін нафтовий гранульований на зовнішньому ринку, здійснено без дотримання вимоги закону щодо співставності умов формування ціни, яка може бути взята за звичайну для визначення сум податкових зобовязань у передбачених законом випадках, оскільки не співпадають обєктивні умови, які впливають на ціну товару /роботи, послуги/ на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Отже, митна вартість імпортованого в Україну товару не може бути визнана обґрунтуванням звичайного рівня цін такого товару при подальшому його продажу на митній території України.

Щодо наявності/відсутності розумних економічних або інших причин / ділової цілі / в діях позивача, а відтак, дійсних намірів позивача при здійсненні господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Судом встановлено, що виконуючи 15 та 22 грудня 2008 року договора поставки від 15.01.2008 № 032/Н (додаткової угоди до нього від 21.11.2008) з ПП “Гео-Гарант”та від 22.07.2008 № 036/Н (додаткової угоди до нього від 24.11.2008) з ТОВ “Монолітбудкомплект”, позивач погодився з умовами продажу товару (парафіну нафтового гранульованого) за цінами, що не покрили його витрат у звязку з придбанням цього товару на зовнішньому ринку у фірми "DAROCHA" Польща за контрактом від 30.11.2007 № 1/УК/07 (додатків до нього від 10.12.2008 № 13, від 15.12.2008 № 14, від 15.12.2008 № 15), при тому, що тривалість часу, який пройшов між імпортом та продажем цього товару не міг істотно вплинути на зміну ціни на один і той же товар, так як операції з придбання товару та його продажу відбувалися в один і той же день.

В судовому засіданні позивач, пояснюючи вказану обставину, зазначив, що на дати узгодження цін на товар з ПП “Гео-Гарант” 21.11.2008р. та з ТОВ “Монолітбудкомплект” 24.11.2008р. позивач розраховував на отримання прибутку, оскільки курс долару по відношенню до гривні на ці дати становив 5,99 грн та 6,17 грн за 1 долар відповідно/лист АКІБ “УкрСиббанк”від 10.12.2009 № 899 щодо курсу долару /, а остання ціна, яка склалася між позивачем та фірмою "DAROCHA"станом на 22.10.2008h/, становила 1400,00 дол.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач узгоджував з ПП “Гео-Гарант”та з ТОВ “Монолітбудкомплект”ціни 21 та 24 листопада 2008 року відповідно, погодившись на продаж товару за ціною 9900,00 грн з ПДВ за тону (для ПП “Гео-Гарант”) та за ціною 10100,00 грн з ПДВ за тону (ТОВ “Монолітбудкомплект”), що в доларовому еквіваленті складає 1653,00 дол. та 1637,00 дол. за тону відповідно.

Колегія суддів заначає, що якби курс долару не змінився станом на дати ввезення товару в Україну в грудні 2008 року і необхідності у зменшенні ціни товару за тону з 1400,00 дол. до 1295,00 дол. та 1225,00 дол. не було, то витрати позивача на придбання товару /за тону/ максимально становили б 8638,00 грн /1400,00 дол по курсу 6,17 грн/, а доходи від продажу цього товару /за тону/ ПП “Гео-Гарант” 9900,00 грн, ТОВ “Монолітбудкомплект”10100,00 грн.

Покрив би позивач витрати на придбання товару і за цінами 1295,00 дол. та 1225,00 дол, якби курс долару по відношенню до гривні не так стрімко виріс з листопада по грудень 2008 року. Так, витрати позивача по максимальному курсу 6,17 грн за 1 долар /станом на 24.11.2008/становили б 7990,15 грн /1295,00 дол. х 6,17 грн/ або 7558,25 грн /1225,00 дол. х 6,17 грн/, що порівняно з узгодженими цінами продажу товару /9900,00 грн та 10100,00 грн / означало б отримання від таких господарських операцій прибутку.

З врахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що позивач мав намір отримати економічний ефект в результаті своєї підприємницької діяльності, а отримання податкової вигоди не виступало як самостійною діловою ціллю.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Бумеранг» згідно податкового повідомлення-рішення від 14.10.2009 № 0005112301/2/3244.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2010р. по справі№2-а-47636/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Перцова Т. С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2010 р.