Ухвала суду № 12154539, 18.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-74/10/1670

18 жовтня 2010 року Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Русанової В.Б.

За участю секретаря Грицаєнко М.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. по справі № 2-а-74/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Лайн»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

22.03.2010 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-74/10/1670 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Лайн»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0004482301/0/2859 від 07.12.2009 року, № 0004492301/0/2860 від 07.09.2009 року.

В апеляційній скарзі Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція в Полтавській області просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Текс Лайн» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції не була надана належна оцінка доводам та доказам, наданим відповідачем на підтвердження законності прийнятих податкових повідомлень-рішень, судом невірно були застосовані норми матеріального права, а саме положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV. Також апелянт вказує, що акти форми 2КБ-2В та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 не відповідають вимогам спільного Наказу Держкомстату та Державного комітету України будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002р.; податкові накладні, які стали підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, не містять даних щодо обєкта робіт, його місцезнаходження, власника обєкту.

ТОВ «Текс Лайн»було подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Текс Лайн»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, на підставі направлення від 03.08.2009р. №2429/002429, від 17.08.2009р. №2654/002654.

За результатом проведення перевірки було складено акт від 26.08.2009р. №4852/23-209/31622643 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Текс Лайн»код ЄДРПОУ 31622643 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р.», яким встановлено порушення п.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва»від 28 червня 1999 року №746/99, в результаті чого занижено податкове зобовязання до сплати в розмірі 58 грн. в тому числі в 4 кварталі 2007 року; п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року в сумі 15250 грн. та завищено податок на прибуток в 1 кварталі 2009 року в сумі 15250 грн.; п.п.5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 році, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 9911 грн. в тому числі в 3 кварталі 2008р. 7828 грн. та в 1 кварталі 2009р. 2083 грн.; п. «е»п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 43023 грн., в тому числі за вересень 2008р. 6263 грн., за жовтень 2008р. 35093 грн. та за січень 2008р. 1667 грн. ; абз. «г»п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІУ від 22.05.03р., в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на суму 670,52 грн.

На підставі акту перевірки № 4852/23-209/31622643 від 26.08.2009р. було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009р. №0004482301/0/2859, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Текс Лайн»у розмірі 14984,00 грн., в тому числі за основним платежем 9911,00 грн. та за штрафними санкціями 5073,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009р. №0004492301/0/2860, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Текс Лайн»у розмірі 64536,00 грн., в тому числі за основним платежем 43023,00 грн. та штрафними санкціями 21513,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження повідомлення-рішення були залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текс Лайн», суд першої інстанції виходив з того, що договори субпідряду між ТОВ «Текс Лайн»з ТОВ «Монолітбудкомплект» та ПП «Стройзаказ»в усній формі є чинними в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України та обовязковим для виконання в силу ст. 629 ЦК України, тому ТОВ «Текс Лайн»було правомірно віднесено до складу валових витрат 39646 грн. та податкового кредиту 43023 грн. за операціями підряду з ПП «Стройзаказ»та ТОВ «Монолітбудкомплект».

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ЦСП ЦСО БТЗУКС і ППО СБУ України було укладено договір від 12.09.2008 року №70, за яким підрядник зобовязувався виконати на свій ризик власними силами будівельно-ремонтні роботи у Адміністративній будівлі №2 за адресою вул. 40 років Жовтня, буд. 6/8, площею 350мІ на основі кошторисної документації, затвердженої та погодженої Замовником.

30.07.2008р. між ТОВ «КреМікс»та ТОВ «Текс Лайн»було укладено договір підряду №32, відповідно до якого підрядник зобовязується виконати за дорученням Замовника та у відповідності до умов договору роботу (будівельну, монтажну та інші види робіт згідно проекту №54.2008), а Замовник зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її.

17.01.2008р. між ЗАТ «Укртатнафта»(замовник) та ТОВ «Текс Лайн»(підрядник) було укладено договір №130/4/2112, відповідно до якого підрядник зобовязується по заказу замовника власними та залученими силами виконати та здати Замовнику визначені види робіт (будівельні, монтажні, ремонтні та інші), а замовник зобовязується надати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконаних робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Жоден із укладених позивачем договорів підряду не містить прямої заборони на залучення до виконання передбачених договором робіт інших осіб (субпідрядників).

Відповідно до наданих під час розгляду справи судом першої інстанції пояснень директора ТОВ «Текс Лайн»ОСОБА_2, ТОВ «Текс Лайн»було залучено в якості субпідрядників для виконання передбачених зазначеними вище договорами робіт ТОВ «Монолітбудкомплект»та ПП «Стройзаказ».

ПП «Стройзаказ»було виконано будівельні роботи на обєктах будівництва прохідної, цегляної кладки, ремонту будівлі СБУ, обєкту ЗАТ «Укртатнафта»на виконання договорів субпідряду, відповідно до рахунків-фактур № 4040 від 22.10.2008р., № 4154 від 31.10.2008р., № 4153 від 31.10.2008р., № 4199 від 31.10.2008р., а також відповідних довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, та актів прийому виконаних робіт.

ТОВ «Монолітбудкомплект»було виконано роботи по ремонту будівлі СБУ згідно акту прийому виконаних підрядних робіт за січень 2009 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, податковою накладною від 30.01.2009 року та платіжним дорученням №119 від 18.02.2009 року.

Замовники за договором підряду з ТОВ «Текс Лайн» ЦСП ЦСО БТЗУКС і ППО СБУ України, ТОВ «КреМікс»та ЗАТ «Укртатнафта»прийняли та оплатили виконані роботи, що підтверджується відповідними податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт та платіжними дорученнями. Про те, що вищезазначені роботи були виконані, Кременчуцькою ОДПІ в суді апеляційної інстанції не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Як вбачається з вищевикладеного, факт укладення договорів субпідряду з ПП «Стройзаказ»та ТОВ «Монолітбудкомплект»у письмовій формі жодними доказами у справі не підтверджено. Відповідно до умов ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, проте сторонами були вчинені дії на виконання укладених договорів вчинені та оплачені будівельні, монтажні, ремонтні роботи субпідрядників, що підтверджено копіями актів прийому-передачі робіт, платіжних доручень, податкових накладних. Відтак, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави вважати укладені в усній формі між ТОВ «Текс Лайн»та ПП «Стройзаказ»і ТОВ «Монолітбудкомплект»договори субпідряду такими, що відповідають вимогам ЦК України та є дійсними.

Чинним на час укладення договорів та складення документів, що підтверджують приймання виконаних підрядних робіт Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", і запроваджено їх застосування з 1 липня 2002 року.

Позивачем при складенні актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт не було внесено ряд необхідних відомостей, як про це зазначає апелянт, зокрема, не зазначено підприємство, що склало форму, номер та дату договору, найменування будівництва та його адресу, найменування обєкта. Колегія суддів зазначає, що відсутність вказаних відомостей не може унеможливлювати засвідчення факту виконання робіт, оскільки вказані документи були складені на виконання договорів субпідряду, засвідчені підписами сторін замовника та підрядника, та у сукупності з іншими первинними документами свідчать про реальний характер виконаних будівельних, монтажних та ремонтних робіт.

Щодо тверджень про порушення позивачем порядку заповнення податкових накладних, які є підставою для нарахування податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону).

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. П. 2 Порядку, в свою чергу, вказує, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Будь яких інших підстав для визнання податкової декларації недійсною ані Закон, ані Порядок не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні були видані належними субєктами та засвідчені їх підписами. Жодних доказів, які б свідчили про видання вказаних податкових накладних не платником податку на додану вартість, а іншою особою суду надано не було. Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані апелянтом недоліки податкових накладних, а саме відсутність відомостей щодо обєкта роботи, його місцезнаходження, власника обєкту, не можуть бути підставою їх недійсності та не позбавляють позивача права на включення сум ПДВ за вказаними податковими накладними до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду немає.

Доводи апеляційної скарги про допущення позивачем при складенні актів про приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт норм законодавства та відсутність в них певної інформації, що унеможливлює встановити обєкт виконання робіт, а відтак і факт виконання робіт, висновків суду не спростовують, оскільки факт виконання підрядних робіт колегія суддів вваж є повністю підтвердженим, виходячи із сукупних даних, що містяться у всіх складених на виконання договорів субпідряду первинних документах.

Посилання відповідача на факт неправомірного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що не містять всіх необхідних відомостей, колегія суддів вважає хибними, виходячи з положень п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, оскільки вказані недоліки не можуть бути підставою недійсності податкових накладних, крім того вони не є достатньою причиною для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки жодним чином не впливають на правильність визначення сум податку та розміру податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2010р. по справі № 2-а-74/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22 жовтня 2010 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Русанова В.Б.