Ухвала суду № 12154527, 28.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-4301/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2010р. по справі №2-а-4301/10/1870

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми <Список ><Текст >

до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про продовження терміну дії умовного адміністративного арешту активів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція в м. Суми, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, в якому просив продовжити термін дії умовного адміністративного арешту активів Управління майна комунальної власності Сумської міської ради на строк до 14 серпня 2010року.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, маючи податковий борг, не вживав заходів із погашення податкового боргу, та здійснював передачу активів - грошових коштів до інших осіб, а саме на отримання послуг з оцінки нерухомого майна. У звязку з порушенням УМКВ СМР вимог пп. «е» п.9.1.2 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі за текстом Закон №2181), на підставі подання головного відділу податкової міліції №0031 повноважною особою ДПІ в м. Суми 14.08.2009р. о 17год. 45хв. прийнято рішення за №0032 про застосування умовного адміністративного арешту активів, згідно якого застосовано умовний адміністративний арешт активів до платника податків - УМКВ СМР, що перебувають та знаходяться (розміщені, зберігаються) на зберіганні у інших осіб за адресою: м. Суми, вул. Горького, 21. Враховуючи, наявність непогашеного податкового боргу, звільнення активів грошових коштів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, позивач вважає, що згідно п.п.9.3.3 п.9.3 ст. 9 Закону №2181, є підстави до продовження строку умовного адміністративного арешту активів.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позові підтримав, доповнив, що податковий борг в сумі 694251грн. 86коп. станом на день розгляду справи залишається не погашеним. При цьому на активи відповідача було розповсюджено право податкової застави, відповідач не вчиняє дії щодо погашення податкового зобовязання, звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в запереченнях проти позову зазначив, що операції УМКВ СМР з виконання власних грошових зобовязань, які наводить ДПІ в м. Суми, не входить, на його думку, до переліку операцій, які підлягають обовязковому узгодженню з податковим органом зі сторони платника податків, відповідач самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів, а тому просить у задоволенні позову відмовити (а.с.44-46).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м. Суми відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 11, 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що УМКВ СМР зареєстровано як юридичну особу, (код ЄДРПОУ 33525906) та з 14.06.2005 року знаходиться на обліку платників податків в ДПІ в м. Суми, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.38), копією довідки про взяття на облік платника податків за №4460 від 15.03.2007р (а.с.100).

З матеріалів справи вбачається (а.с.6), що станом на 14.08.2009р. за відповідачем значилась податкова заборгованість в розмірі 2191032грн. 65коп. 10.09.2008р. УМКВ СМР було вручено першу податкову вимогу від 03.09.2008р. за №1/1163 та 13.10.2008р. - другу податкову вимогу від 10.10.2008р. за №2/1312 (а.с.7,8).

29.10.2008р. був складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави за №26, до якого увійшло рухоме майно УМКВ СМР за описом на загальну суму 125658,00грн. (а.с.16-23).

30.10.2008р. податкова застава була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, обєктом обтяження стали активи платника податків згідно з актом опису від 29.10.2008р. за №26 (а.с.53).

Здійснюючи заходи із скорочення податкового боргу позивачем було встановлено, що відповідач, маючи податковий борг, не вживав заходів по його погашенню (скороченню), при цьому здійснював передачу активів грошових коштів до інших осіб, а саме на отримання послуг з оцінки нерухомого майна. У звязку з порушенням УМКВ СМР вимог пп. «е»п.9.1.2 ст. 9 Закону №2181, повноважною особою ДПІ в м. Суми 14.08.2009р. о 17год. 45хв. прийнято рішення за №0032 про застосування умовного адміністративного арешту активів, згідно якого до платника податків УМКВ СМР було застосовано умовний адміністративний арешт активів, що перебувають та знаходяться (розміщені, зберігаються) на зберіганні у інших осіб за адресою: м. Суми, вул. Горького, 21 (а.с.4).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що із встановлених в судовому засіданні обставин справи, належних доказів та підстав, за яких податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про застосування адміністративного арешту активів, суду надано не було; представником позивача не наведено ґрунтовних підстав, за яких податковий орган вважав, що виконання платником своїх грошових зобовязань за цивільно-правовими угодами свідчить про ухилення від сплати податкового боргу; факт ухилення відповідачем від своїх зобовязань перед бюджетом, на момент винесення рішення №0032 від 14.08.2009р., не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, як і той факт, що платник податків, маючи податковий борг, в порушення вимог Закону №2181, вчиняє дії по передачі активів іншим особам. Обставини, наведені позивачем та докази, надані в їх обґрунтування, за яких податковий орган вважає, що звільнення активів відповідача з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, на переконання суду першої інстанції, не можуть вважатись належним обґрунтуванням продовження терміну застосування адміністративного арешту активів відповідача на строк до 14.08.2010року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі за текстом Закон №2181), з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про заставу», застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону. Обов'язки державних податкових органів з реєстрації поширюються на виникнення та зміну прав податкової застави з урахуванням вимог податкового законодавства. Відповідно до п.8.3 ст. 8 Закону №218,1 платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до пп. «е»п.9.1.2 ст. 9 Закону №2181, арешт активів може бути застосований, у випадку, коли зясується, що платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

Згідно п. 5.6 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001р. за №386 (надалі за текстом Порядок) у разі, коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведенням активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам, слід установити факт переведення будь-яких активів за межі України, їх приховування, передачі іншим особам, що не є власниками таких активів, за умови, якщо платник податку отримав податкове повідомлення або податкову вимогу.

Як вбачається з рішення за №0032 (а.с.4), підставою його винесення стало порушення відповідачем вказаних вимог пп. «е»п.9.1.2 ст. 9 Закону №2181, а саме, маючи податковий борг станом на 14.08.2009р., відповідач не сплатив його у встановлений термін, службовими особами ДПІ в м. Суми з метою забезпечення можливості погашення податкового боргу, у вересні та жовтні 2008р. було вручено першу та другу податкову вимогу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с.47,48-51), станом на момент винесення рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків значна частина наявного податкового зобовязання не визнавалась відповідачем, у звязку з чим УМКВ СМР були подані позовні заяви про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, згодом його позовні вимоги судами були задоволені. Станом на момент розгляду справи, податковий борг з 2191032грн. 65коп. (а.с.6) зменшився до 684838грн. 88коп. (а.с.94). Дана сума заборгованості не включає зобовязання минулих років, в тому числі за 2009рік, коли було винесено рішення про застосування адміністративного арешту активів, зазначений борг виник вже в 2010 році.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що дані обставини справи свідчать про безпідставність висновків ДПІ в м. Суми про наявність податкового боргу та не вжиття УМКВ СМР заходів по сплаті податкових зобовязань на момент винесення рішення, тим паче, що в розрізі визнаних нечинними податкових повідомлень-рішень, дані суми на той час фактично не мали статусу податкового боргу (а.с.59,93,94).

Крім того, норма пп. «е»п.9.1.2 ст. 9 Закону №2181 передбачає право застосування адміністративного арешту активів, у випадках якщо зясується, що платник податків, маючи податковий борг, вчинив дії щодо передачі активів іншим особам.

Як свідчать матеріали справи (а.с.24-29), 09 вересня 2008р., 10 вересня 2008р. УМКВ СМР були укладені договори на проведення оцінки майна за №09/09 (а.с.24-25), за №09/09/1 (а.с.26-27), за №21 (а.с.28-29), при чому два з них (а.с.24-27) були укладені до вручення першої податкової вимоги, і один (а.с.28-29) - в день вручення першої податкової вимоги, а в жовтні, грудні 2008р. відповідачем була проведена оплата наданих послуг (а.с.30,31) саме ці дії, на переконання позивача, і свідчили про передачу активів третім особам.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, а також вимоги апеляційної скарги, ДПІ в м. Суми, зазначає, що в той час, коли відповідач мав податковий борг, майно фактично йому не належало, активи перебували у податковій заставі, УМКВ СМР продовжувало здійснювати дії по передачі активів іншим особам шляхом укладення договорів на проведення оцінки майна.

Колегія суддів не приймає до уваги такі твердження позивача з огляду на те, що дії по укладенню вказаних вище договорів не можуть розцінюватись як операції платника, що має податковий борг, по передачі активів іншим особам. Твердження позивача, що платник податків, маючи податковий борг, не вчиняв дії по його погашенню, спростовуються вказаними вище дослідженими доказами по справі, на момент укладення договорів - 09.09.2008р. відповідачу не було вручено першої податкової вимоги, крім того, дані договори, які були укладені на виконання повноважень та функцій УМКВ СМР згідно Положення про УМКВ СМР (а.с.39-43), були укладені ще до реєстрації податкової застави, яка між іншим розповсюджувалась виключно на обєкти описані в акті (а.с.16-23, 53).

Згідно п.п.3.1.1 ст. 3 Закону №2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Разом з тим, згідно п. 9.3.3. Закону №2181, керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається із встановлених обставин справи, належних доказів та підстав, за яких податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про застосування адміністративного арешту активів, суду надано не було; представником позивача не наведено ґрунтовних підстав, за яких податковий орган вважав, що виконання платником своїх грошових зобовязань за цивільно-правовими угодами свідчить про ухилення від сплати податкового боргу; факт ухилення відповідачем від своїх зобовязань перед бюджетом, на момент винесення рішення №0032 від 14.08.2009р., не знайшов свого підтвердження, як і той факт, що платник податків, маючи податковий борг, в порушення вимог Закону №2181, вчиняє дії по передачі активів іншим особам.

Колегія суддів зазначає, що обставини, наведені позивачем в апеляційній скарзі та докази, надані в їх обґрунтування, за яких податковий орган вважає, що звільнення активів відповідача з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, не можуть вважатись належним обґрунтуванням продовження терміну застосування адміністративного арешту активів відповідача на строк до 14.08.2010року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимог ДПІ в м. Суми про продовження терміну застосування умовного адміністративного арешту.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року по справі№2-а-4301/10/1870 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2010р. по справі №2-а-4301/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >