Ухвала суду № 12154510, 28.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-48198/09/1670

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Русанова В.Б.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

представника позивача Ручій В.В.

представника відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Атол" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2010р. по справі№2-а-48198/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Атол"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ науково-виробниче підприємство «Атол», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ Полтавської області № 0000972301/0 від 03.07.09 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 64474,03 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 128948,06 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.10 р. по справі № 2а-48198/09/1670 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.10 р. по справі № 2а-48198/09/1670 та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення Конституції України, норм матеріального права, допустив неповне зясування обставин справи з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 436/23/30296771 від 19.06.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р., в якому були зафіксовані порушення платником податків вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виявлені порушення за даними перевіряючих повязані з тим, що позивачем був укладений з фірмою LTD»(Великобританія) контракт ЕОL 0740 від 28.06.07 р., відповідно до умов якого та додатку до нього підрядчик - фірма LTD»зобовязується надати консультаційні послуги та послуги по контролю якості сейсмічного матеріалу, а компанія - ТОВ НВП «Атол»зобовязується прийняти та оплатити ці послуги протягом 30 днів від дня отримання квитанції-рахунку в сумі, зазначеній у додатку, який є невідємною частиною вказаного контракту.

Оскільки спору між сторонами щодо фактичного виконання позивачем та його контрагентом умов контракту, в т.ч. по оплаті в сумі 433116,89 грн. в ІV кварталі 2007 р., немає, що в силу ч. 3 ст. 72 КАС України дало суду першої інстанції підстави вважати таку обставину доведеною.

Під час перевірки ТОВ НВП «Атол»не було надано контролюючому органу довідку про підтвердження статусу резидента Великобританії фірми LTD»станом на 2007 р. відповідно до вимоги п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМУ № 470 від 06.05.01 р.

Дані обставини стали підставою для висновків перевіряючих про те, що платником податків безпідставно не нарахований податок на прибуток з доходів в сумі 41842,87 фунтів стерлінгів (433116,89 грн.), виплачених в ІV кварталі 2007 р. нерезиденту фірмі ergy LTD»(Великобританія), із джерелом їх походження з України за контрактом № ЕОL 0740 від 28.06.07 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 13.1 «в»ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею і до таких доходів відносяться доходи від послуг типу «інжиніринг».

При цьому в п. 1.36 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що інжинірингом є надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва обєктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання обєктів техніки і технологій, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, повязані з такими послугами (роботами).

Дохід нерезидента від геологічного вивчення надр, топографічної зйомки, сейсмічних робіт та консультацій у звязку з цим, на проведення яких посилався представник позивача в судовому процесі, суд першої інстанції розцінив як дохід від послуг типу «інжиніринг»(проведення техніко-економічних обстежень і інженерно-розвідувальних робіт та надання консультацій у звязку з цим). У підтвердження цього висновку суд першої інстанції послався на висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Мінекономіки України по контракту № ЕОL 0740 від 28.06.07 р. з фірмою LTD»щодо відповідності практиці укладання зовнішньоекономічних угод на виконання робіт та надання послуг у галузі інженерного консультування (код послуг 74.14 згідно ДК 12-97).

Окрім цього, суд першої інстанції зауважив, що визначений в п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»перелік доходів, які слід розуміти як отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, не є вичерпним, на що вказує підпункт “й” цього пункту, згідно з яким до зазначених доходів також належать інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного звязку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

При цьому суд першої інстанції визнав безпідставними посилання позивача в позовній заяві та його представника в судовому засіданні про те, що виплачений позивачем фірмі LTD»дохід як компенсація вартості наданої нерезидентом послуги підпадає під наведену норму в частині винятку, оскільки відповідно до цієї норми виняток складає виручка нерезидента або інший (порівняно із виручкою) вид компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента, а не дохід з джерелом його походження з України. В обґрунтування наведеного висновку суд першої інстанції послався на визначення поняття «доходу з джерелом їх походження з України», яке наведено в п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і встановлює, що це є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяльності на території України, включаючи відсотки, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Таким чином джерелом походження доходу нерезидента було підприємство позивача та територія України.

Відповідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що до правовідносин, що виникли у нього з контрагентом за вищевказаним контрактом, слід застосовувати положення Конвенція від 10.02.93 р. «Про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна», укладеної між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, оскільки у ситуації, ратифікованої Верховною Радою України Законом України № 337/93-ВР від 11.08.93 р.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, питання застосування положень щодо усунення подвійного оподаткування нерезидента були досліджені судом першої інстанції, яким вказано, що в п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Аналогічне правило міститься і в ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування», де вказано, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Також суд першої інстанції зазначив, що в ч. 1 ст. 7 Конвенції встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договiрнiй Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договiрнiй Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

Отже, за загальним правилом Конвенція у виключній формі встановлює де саме оподатковується прибуток підприємства Договірної Держави тільки у цій Договірній державі.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що саме це правило слід застосовувати при розгляді даної справи, оскільки позивач на здійснення нерезидентом своєї господарської діяльності в Україні через постійне представництво не посилався та відповідних доказів цьому суду не надав. Таким чином, доходи фірми LTD»підлягали оподаткуванню у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії.

Водночас в ст. 22 Конвенції передбачений механізм усунення подвійного оподаткування і він полягає у наступному в тому, що на податок Сполученого Королівства, що сплачується за законодавством Сполученого Королівства i вiдповiдно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, вiд приросту вартості майна з джерел у Сполученому Королiвствi (за винятком випадку дивiдендiв, коли податок у Сполученому Королiвствi сплачується у вiдношеннi прибутків, з яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у вiдношеннi того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у вiдношеннi яких обчислюється податок Сполученого Королівства”.

Зазначений метод усунення подвійного оподаткування свідчить про те, що у випадках недотримання умов застосування Конвенції Україна може оподаткувати прибуток підприємства Договірної держави, передбачивши відповідний обовязок своїм внутрішнім законодавством. При цьому резидент Сполученого Королівства має право вирахувати зі свого податку, що підлягає сплаті в країні його перебування, суму рівну податку, сплаченому в Україні.

Для резидента України умови застосування міжнародно-правового акту встановлені постановою КМУ № 470 від 06.05.01 р. «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», прийнятою на виконання вимог ст. 13 та ст. 14 Закону України «Про міжнародні договори України»з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку.

Так, відповідно п. 1 зазначеного Порядку він визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, а згідно п. 4 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 і п. 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

При цьому така довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення ДПА запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

В п. 8 Порядку встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

В суді першої інстанції позивач підтвердив, що довідки, про яку йде мова в постанові КМУ № 470 від 06.05.01 р., у нього в ІV кварталі 2007 р. під час виплати доходу нерезиденту не було, що не спростовано і в апеляційній скарзі. Проте апелянт наполягає на тому, що він не зобовязаний був її мати, оскільки ні Конвенція, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»її наявність не вимагають.

Проте суд першої інстанції вказав на те, що відсутня конкуренції норм Конвенції та постанови КМУ № 470 від 06.05.01 р., оскільки норми вказаної постанови визначають умови застосування міжнародно-правового акту, а не встановлюють відмінне від нього законодавче регулювання спірних правовідносин, а тому норми зазначеної постанови передбачають, що для звільнення субєкта господарювання, резидента України, від обовязку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана, оскільки саме ця довідка підтверджує статус нерезидента як платника податків в державі його знаходження.

З урахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що лише при наявності у ІV кварталі 2007 р. документу, що підтверджує статус нерезидента як зареєстрованого резидента країни, з якою укладено міжнародний договір, позивач мав право не оподаткувати доходи нерезидента.

Позивачем до матеріалів справи надана копія довідки, отримана ним електронною поштою від нерезидента у 2010 р. і переклад якої зроблений не уповноваженою особою та не засвідчена в порядку, що встановлений для перекладів документів іноземного походження. Проте наданий документ не спростовує того, що на час виплати доходу на користь нерезидента позивач мав належним чином оформлену довідку.

Доказів того, що позивач звертався до податкового органу із заявою про витребування інформації про резиденство фірми LTD»від відповідного компетентного органу в 2007 р., суду не надано.

Також слід відмітити, що суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, правомірно визнав надану позивачем довідку неналежним доказом, оскільки вона видана некомпетентним в розумінні п. “і” ч. 1 ст. 3 Конвенції з тих підстав, що у вiдношеннi Сполученого Королівства компетентним органом є Управлiння внутрiшнiх доходiв або його повноважний представник, та не містить проставляння апостилю ("Apostille").

Суд в силу частини 3 статті 2 КАС України перевіряє рішення субєкта владних повноважень на відповідність закону і дає оцінку цьому рішенню з урахуванням тих обставин, які мали значення для його прийняття.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток.

Як вбачається з оскарженого податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції відповідачем були застосовані відповідно п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Дана норма встановлює, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок з доходів нерезидентів сплачується до бюджету під час виплати доходу. Тобто дана норма передбачає нарахування та сплату податку при проведенні виплати, а тому порушення цього порядку підпадає під дію вищенаведеної норми.

За таких підстав застосування штрафних санкцій є законним і обґрунтованим.

Зважаючи на те,що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.10 р. по справі № 2а-48198/09/1670 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, її висновки не спростовані апелянтом, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Атол" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2010р. по справі№2-а-48198/09/1670 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.05.2010р. по справі№2-а-48198/09/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "Атол" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

В.Б. Русанова

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02.11.2010 року.