Ухвала суду № 12154448, 28.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-48164/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010р. по справі№2-а-48164/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаваль" <Список ><Текст >

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаваль", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 про визначення вказаному платнику податків податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 157753,72 грн., в тому числі на суму основного платежу 119164,58 грн. та на суму штрафної санкції - 38589,14 грн., та від 06.10.2009 № 0000592301/1 про визначення цьому ж платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафної санкції в сумі 11916,47 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що отримані в КБ "Otpbank" та АКІБ «УкрСиббанк» грошові кошти за договором про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 та договором овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 відповідно були використані позивачем впродовж 2008 року виключно за їх цільовим призначенням, а саме: на ведення поточної діяльності товариства, та що легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, у звязку з чим амортизація цих основних засобів проведена позивачем правомірно.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на мотиви, що викладені в акті перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741, а саме: на спрямування кредитних коштів на загальну суму 1379013,27 грн. на надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання, в тому числі повязаній з позивачем особі - директору ТОВ Фірми «Лаваль» СПД ОСОБА_1, що фактично засвідчує відсутність звязку між витратами, понесеними на сплату відсотків за користування кредитами, та господарською діяльністю позивача, а також на використання легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору поза межами господарської діяльності позивача через дефект його обліку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лаваль" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Лаваль» пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 23547741 та як платник податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується в Лубенській ОДПІ. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу частини 3 статті 72 КАС України не доказуються перед судом.

З 17.06.2009 по 01.07.2009 Лубенською обєднаною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка ТОВ Фірми «Лаваль» /код ЄДРПОУ 23547741/ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Результати проведеної перевірки оформленні актом від 08.07.2009 № 1930/23-23547741.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 21.07.2009 0000422301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 157753,72 грн., в тому числі на суму основного платежу 119164,58 грн. та на суму штрафної санкції - 38589,14 грн.

До зазначеного податкового зобовязання товариством було застосовано передбачене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” адміністративне узгодження, про що свідчить прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 №0000422301/1, яким до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням.

Разом з цим, додатково, на виконання рішення про результати розгляду скарги Лубенської ОДПІ, відповідачем прийнято окреме податкове повідомлення-рішення від 06.10.2009 № 0000592301/1 про визначення ТОВ Фірмі «Лаваль» податкового зобовязання за платежем із штрафної санкції в сумі 11916,47 грн.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 21.07.2009 0000422301/0 та від 06.10.2009 № 0000592301/1 слугував відображений в акті перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741 висновок Лубенської ОДПІ про порушення ТОВ Фірмою «Лаваль» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат І, ІІ, ІІІ та ІV кварталів 2008 року витрат на оплату відсотків за користування кредитами за договором про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 з КБ "Otpbank" та за договором овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 з АКІБ «УкрСиббанк» на загальну суму 387995,71 грн., що не повязані з веденням товариством господарської діяльності, та амортизації впродовж 2008 року легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору на загальну суму 88662,56 грн., які через своє фактичне використання поза межами господарської діяльності товариства є його невиробничими фондами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання не призводило до збільшення доходу позивача, хоч за наслідками фінансово-господарської діяльності за 2008 рік позивач і мав позитивне значення обєкта оподаткування. До того ж ТОВ Фірма «Лаваль» та ПП ОСОБА_1 є повязаними особами, а отже, обєктивно мали спільний інтерес, в тому числі щодо звільнення ПП ОСОБА_1 від сплати відсотків за користування кредитом. Суд першої інстанції зазначив, що у суду відсутні підстави констатувати, що легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор є невиробничими фондами позивача. Натомість, з огляду на недоведеність відповідачем в силу правила частини 2 статті 71 КАС України зворотного, суд першої інстанції зазначив, що позивач мав правові підстави амортизовувати легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор як основні фонди в 2008 році.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з висновками акту перевірки від 08.07.2009 № 1930/23-23547741, між позивачем та КБ "Otpbank", а також між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» були укладені договір про надання кредитної лінії від 26.02.2008 № Crl-SMED04/003/2008 та договір овердрафту від 04.07.2008 № 548-ОД-412 відповідно, за якими позивач відніс до складу валових витрат обігу та виробництва І, ІІ, ІІІ та ІV кварталів 2008 року суму сплачених на користь вказаних банківських установ відсотків в загальному розмірі 387995,71 грн.

Оглянувши надані позивачем копії цих договорів, судом встановлено, що їх предметом є надання грошових коштів у кредит: КБ "Otpbank" установив позивачу як Позичальнику кредитну лінію з лімітом 3000000,00 грн. та кожним траншем не менше 5000,00 євро або еквівалентом цієї суми в інших валютах строком до 26.02.2017 на ведення поточної діяльності Позичальника, а АКІБ «УкрСиббанк» надавав позивачу як Позичальнику в період з 04.07.2008 по 03.07.2009 кредит понад залишок його коштів на поточному рахунку в банку в межах ліміту в 200000,00 грн. на ведення поточної діяльності Позичальника.

На підставі акту перевірки /додатків 6 та 7 до нього/ судом також встановлено, що впродовж 2008 року під час користування кредитами позивач регулярно у великих розмірах надавав поворотну фінансову допомогу іншим субєктам господарювання, зокрема ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 і своєму директору, водночас приватному підприємцю ОСОБА_1, а також отримував від цих же субєктів господарювання поворотну фінансову допомогу.

Фактичні обставини взаємовідносин між позивачем та вказаними субєктами господарювання щодо дійсності надання/отримання поворотної фінансової допомоги та між позивачем і КБ "Otpbank", АКІБ «УкрСиббанк» щодо фактичної оплати процентів та їх розміру сторонами по справі визнаються, у суду не виникає сумнівів в достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому ці обставини окремо судом не досліджуються.

Спірні правовідносини склалися з приводу формування валових витрат обігу та виробництва платника податку на прибуток, а ці правовідносини унормовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 наведеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Спеціальною нормою, якою врегульовано особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, є норма підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно цієї норми, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 статті 1 зазначеного Закону).

З приписів наведених норм закону слідує, що валовими витратами обігу та виробництва є лише ті витрати платника, необхідність у яких обєктивно спричинена потребами процесу виробництва або продажу товару та які спрямовані на отримання доходу. Всі інші витрати платника не підлягають віднесенню до валових витрат обігу та виробництва навіть за відсутності прямого застереження про це в законі, оскільки за своїм характером не відповідають визначенню валових витрат. При цьому, запроваджені пунктом 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження застосовуються не до всіх витрат платника податків, а лише до тих, які можуть бути за приписами пункту 5.1 та пункту 5.2 статті 5 цього Закону віднесені до валових.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, проаналізувавши зміст господарської діяльності позивача в 2008 році та заслухавши з цього приводу пояснення представників сторін, правомірно дійшов висновку про те, що насправді, надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання не призводило до збільшення доходу позивача, хоч за наслідками фінансово-господарської діяльності за 2008 рік позивач і мав позитивне значення обєкта оподаткування. До того ж ТОВ Фірма «Лаваль» та ПП ОСОБА_1 є повязаними особами, а отже, обєктивно мали спільний інтерес, в тому числі щодо звільнення ПП ОСОБА_1 від сплати відсотків за користування кредитом.

Разом з тим, жодних доказів безпосереднього звязку кредитних коштів з поворотною фінансовою допомогою суду не надано.

Беручи до уваги відсутність в акті документальної перевірки посилання на те, яким чином залучені у кредит грошові кошти було відокремлено із загальної суми обігових коштів, наявних на банківських рахунках позивача, і встановлено, що саме грошові кошти банків, а не власні грошові кошти позивача, було використано для надання поворотної фінансової допомоги іншим субєктам господарювання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом факту використання зазначених кредитних коштів не у господарській діяльності позивача. Відсутнє в акті перевірки і посилання відповідача на те, що позивач своєї безпосередньої господарської діяльності, тобто поточної, на ведення якої і були надані кредити, в 2008 році не здійснював взагалі або у значно малому обсягу, що виключало б фінансову можливість надавати поворотну фінансову допомогу іншим субєктам господарювання.

Також перевіркою виявлено, що позивач в 2008 році нараховував амортизаційні відрахування по основним засобам, віднесених ним до ІІ групи основних фондів, а саме по: легковому автомобілю Suzuki Vitara на загальну суму 36801,12 грн.; легковому автомобілю ВАЗ 21124 на загальну суму 10933,44 грн.; автоевакуатору на загальну суму 40927,99 грн.

Зазначені дії позивача кваліфіковано контролюючим органом як такі, що порушують положення підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок амортизації невиробничих фондів, тобто активів, які не використовувалися товариством у власній господарській діяльності. До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з того, що первинні документи щодо фактичного використання вказаних транспортних засобів у господарській діяльності позивача /подорожні листи/ або взагалі не оформлені, або оформлені неналежним чином /відсутні відомості щодо руху пального, заправника, витрат пального, розрахунку вартості пального, таксувальника тощо/, або не мають підтверджуючих документів /посвідчень на відрядження; в журналі реєстрації наказів ТОВ Фірми «Лаваль» відсутні дані щодо відряджень директора підприємства ОСОБА_1, документів на придбання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів/, що списання паливно-мастильних матеріалів товариством не здійснювалось та що збір по вказаним транспортним засобам за забруднення природного навколишнього середовища товариством не нараховувався та не сплачувався.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невідємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобовязання платника податку /підпункт 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону/.

Таким чином, Законом встановлені різні правила податкового обліку основних засобів в залежності від намірів платника податку щодо цілей використання придбаних (виготовлених) основних засобів та подальшого їх фактичного використання.

Наміри платника податку щодо цільового призначення придбаних (виготовлених) основних засобів /матеріальних активів/ та фактичні дії платника податку щодо основних засобів, як субєктивний чинник, проявляються в актах його поведінки стосовно користування, управління чи розпорядження основними засобами /активами/.

Про справжні наміри позивача щодо використання легкових автомобілів Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатору у власній господарській діяльності свідчить факт придбання цих транспортних засобів від імені ТОВ Фірми «Лаваль» та за його рахунок /власних і залучених товариством грошових коштів/. З приєднаних до справи копій подорожніх листів вбачається, що легковий автомобіль Suzuki Vitara та автоевакуатор використовувалися саме ТОВ Фірмою «Лаваль». За відсутності доказів надання ТОВ Фірмою «Лаваль» у безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток, легкового автомобілю ВАЗ 21124 відсутні підстави стверджувати, що цей автомобіль не використовувався у господарській діяльності позивача та що неоформлення подорожніх листів на цей автомобіль означає його невиробниче використання. При цьому, колегія суддів зазначає, що зауважень у відповідача до бухгалтерського обліку придбання та використання вказаних основних засобів в частині відображення на бухгалтерських рахунках, в журналах-ордерах тощо не було, як не було і зауважень щодо здійснення позивачем діяльності в 2008 році, несумісної з його статутною діяльністю.

Такий мотив як придбання позивачем вище вказаних транспортних засобів не було обєктивно спричинене потребами організації господарської діяльності з роздрібної торгівлі автотоварами /КВЕД 50.30.2/ та автомобілями /КВЕД 50.10.2/ не покладався в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі про те, що паливо по вказаним транспортних засобам не було враховано ТОВ Фірмою «Лаваль» при обчисленні збору за забруднення навколишнього природного середовища, як про ознаку невиробничого використання цих транспортних засобів, оскільки зазначена обставина не виключає як намір платника податку, так і його фактичні акти поведінки, стосовно використання транспортних засобів у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у суду відсутні підстави констатувати, що легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор є невиробничими фондами позивача. Натомість, з огляду на недоведеність відповідачем в силу правила частини 2 статті 71 КАС України зворотного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що позивач мав правові підстави амортизовувати легкові автомобілі Suzuki Vitara і ВАЗ 21124 та автоевакуатор як основні фонди в 2008 році.

Так, відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею /підпункт 8.1.1/; амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі /підпункт 8.1.2/.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем, який за ознаками статті 3 зазначеного Кодексу є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 КАС України не доведено правомірності спірних рішень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ці рішення порушують права і інтереси позивача, а отже позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів зазначає, що оскільки податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 та від 06.10.2009 № 0000592301/1 є правовими актами індивідуальної дії та, згідно з частиною 2 статті 162 КАС України, у разі їх неправомірності визнаються судом протиправними і скасовуються, суд першої інстанції правомірно, в силу частини 2 статті 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог про скасування цих рішень, і визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.07.2009 0000422301/0, від 06.10.2009 №0000422301/1 та від 06.10.2009 № 0000592301/1.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року по справі№2-а-48164/09/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010р. по справі№2-а-48164/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. <повний текст >