Ухвала суду № 121544368, 10.09.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2740/23

Провадження №2/726/31/24

Категорія 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

10.09.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., а участі секретаря судових засідань Колісник А.Ю. розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Сенс Банк, третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Сенс Банк, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, де зазначає, що попередній іпотекодавець ОСОБА_4 раніше вже звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є AT «Сенс Банк»), третя особа ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими (справа №726/2196/15-ц). У своєму позові посилався на те, що іпотека є припиненою з підстав зміни основного зобов`язання за кредитним договором без згоди майнового поручителя (збільшення процентної ставки), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця.

16.01.2018 року постановою Апеляційного суду Чернівецької області було відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими. Вказано, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» до припинення іпотеки призводить припинення основного зобов`язання, а не його зміна.

У подальшому, ОСОБА_1 набувши право власності на предмет іпотеки одночасно і набув статус Іпотекодавця.

В листопаді 2019 року AT «Альфа-Банк» звернувся до Садгірського районного суду міста Чернівці з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус ЧМНО Скінтей Ю.І, ОСОБА_6 , про визнання недійсними договорів, та застосування наслідків недійсності договорів, визнання нерухомого майна предметом іпотеки, а ОСОБА_4 знову подав зустрічний позов у справі про визнання іпотечного договору припиненим, справа №726/2166/19.

22.08.2022 року Чернівецьким апеляційним судом апеляційну скаргу AT «Альфа- Банк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання іпотечного договору припиненим вчергове відмовлено.

Відтак, попередній іпотекодавець двічі звертався до суду із позовом про визнання іпотечного договору припиненим із аналогічних підстав та двічі йому було відмовлено у задоволенні позову. В даний же час, ОСОБА_1 , будучи правонаступником ОСОБА_8 та набувши статусу іпотекодався, вкотре звертається до суду із позовом про визнання іпотечного договору припиненим із підстав аналогічних тим, які вже були неодноразово були предметом розгляду судів різних інстанцій.

Враховуючи викладене та керуючись п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, просить закрити провадження у справі.

Судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за договором кредиту (позичальником у якому є ОСОБА_3 ), 17.07.2007 р. між Акціонерним комерційним Промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (Іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (первісний Іпотекодавець) укладено іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого є житловий будинок з належними до нього спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2016 році, іпотекодавець ОСОБА_4 звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці із позовом до ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є AT «Сенс Банк»), третя особа ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими (справа №726/2196/15-ц). У своєму позові посилався на те, що іпотека є припиненою з підстав зміни основного зобов`язання за кредитним договором без згоди майнового поручителя (збільшення процентної ставки), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця.

16.01.2018 року постановою Апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_9 було відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими. Вказано, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» до припинення іпотеки призводить припинення основного зобов`язання, а не його зміна.

Крім того, вказаною постановою було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 .

Разом із тим, у період між ухваленням рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15.05.2017 у справі № 726/2196/15-ц та набранням ним законної сили, державним реєстратором було припинено записи про іпотеку і заборону щодо вказаного майна.

Після цього, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 укладено договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Скінтей Ю.І. 27.07.2017, зареєстрований в реєстрі за номером 1704, за умовами якого право власності на предмет іпотеки разом із земельною ділянкою перейшло до останньої, яка є його донькою.

В подальшому між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Скінтей Ю.І. 17.10.2017, реєстрований номер 2546, предметом якого є будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.02.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І. за реєстровим № 461, право власності на вищезазначене іпотечне майно, на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) набув іпотекодержатель (цесіонарій) ОСОБА_1 , у зв`язку невиконанням іпотекодавцем ОСОБА_11 своїх зобов`язань за договором позики грошей.

У листопаді 2019 АТ «Альфа-Банк» звернулося до Садгірського районного суду міста Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , третя особа: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю.І. про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності.

Крім того, іпотекодавець ОСОБА_9 знову звернувся до суду із зустрічним позовом про про визнання іпотечного договору припиненим.

В зустрічному позові Іпотекодавець вказував, що ст. 17 ЗУ «Про Іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, а оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору. - припиняються.

Також посилався на те. що згідно висновку додаткової експертизи №388 від 11.02.2019 року (на який посилається і у справі що розглядається).

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22.08.2022 року, окрім іншого, рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29.04.2022 в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_9 до А.Т. «Альфа-Банк» про визнання іпотечного договору припиненим скасовано.

10.10.2023 Чернівецьким апеляційним судом ухвалено постанову якою Апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» в частині позову АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки задоволено.

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки задоволено, визнано об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 312 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 17.07.2007 № 7283.

Як встановлено із витягу з державного реєсту речових прав на нерухоме майно № 383521385 від 19.06.2024 року, власником вищевказаного іпотечного майна, а також земельної ділянки, на якому знаходиться будинковолодіння є ОСОБА_1 .

Таким чином, попередній іпотекодавець двічі звертався до суду із позовом про визнання іпотеки припиненою. У всіх випадках, підстави та предмет позову були однаковими позивач вказував про збільшення обсягу основного зобов`язання за кредитним договором без згоди майнового поручителя (збільшення процентної ставки), внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Іпотекодавця а також про, начеб то, виконання боржником основного зобовязання у повному обсязі. Аналогічні підстави для позову викладені позивачем і у позові, щодо якого здійснюється провадження у даній справі, яка перебуває на розгляді Садгірського районного суду м. Чернівці. Разом із тим аналогічні доводи попереднього іпотекодавця вже були предметом оцінки суду та не знайшли свого підтвердження.

Разом із тим, варто вказати, що ОСОБА_1 набувши право власності на предмет іпотеки одночасно і набув статус Іпотекодавця за згаданим вище Іпотечним договором в порядку правонаступництва, а тому всі дії вчинені попереднім Іпотекодавцем є для нього обов`язкові, адже чинна іпотека є пріоритетною над відомостями в реєстрі згідно висновків викладених в рішенні Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 3-67/2019(1457/19) щодо законності ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якого перехід права власності на предмет іпотеки до іншої особи не змінює сам режим іпотеки для цього об`єкта нерухомості, а новий власник стає іпотекодавцем автоматично.

Іпотека залишається чинною для нового власника навіть у разі відсутності відповідного реєстраційного запису про обтяження, який був вилучений на підставі згодом скасованого судового рішення (постанова КЦС ВС від 1 жовтня 2020 р. у справі №761/24810/14-ц).

У будь-якому разі чинна законна іпотека має пріоритет над відомостями з реєстру речових прав. Тобто якщо інформація у реєстрі речових прав про іпотеку (наприклад, іпотека припинена) суперечить первинним документам про державну реєстрацію, пріоритетного значення набувають первинні підстави реєстрації той самий іпотечний договір (постанова КГС ВС від 15 вересня 2020 р. у справі №918/80/19).

Крім того, у ст.23 закону «Про іпотеку» від 5.06.2003 №898-IV застережено, що при переході права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч.1). Причому особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі й на умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки (ч.2).

Згідно ч. 2 ст. 55 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

З наведеного вбачається що основне зобов`язання яким визначено умовами кредитного договору на даний час не є припиненим, а ОСОБА_1 є не абсолютно новим іпотекодавцем в існуючих правовідносинах а є правонаступником ОСОБА_7 , а тому усі права та обовязки що виникають з Іпотечного договору є для нього так само обов`язковими як і для первісного Іпотекодавця. Це стосується в тому числі і вже вирішиних судових спорів між сторонами, що вбачається з ч. 2 ст. 55 ЦПК України.

Таким чином, позов про визнання іпотеки припиненою, поданий новим іпотекодавцем забезпечненого нерухомого майна, вже пребував на розгляді суду, з тих самих підстав, про той самий предмет. Відтак судові рішення, у яких встановлено відсутності підстав для визнання іпотеки припиненою, із аналогічних викладених новим іпотекодавцем підстав, є обовязковими для нового іпотекодавця, тобто позивача за даним позовом ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, на даний час є два остаточні рішення суду якими спір, який виник з тих самих підстав про той самий предмет вирішено повністю, адже ОСОБА_1 в правовідносинах що до спірної іпотеки є правонаступником ОСОБА_9 , а АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа-Банк» який є правонаступником у спірних іпотечних правовідносинах Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Суд зазначає, що в позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно п. З ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 47, 48, 55, 255 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Провадження у цивільній справі за позовом акціонерного товариства ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Сенс Банк, третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання іпотеки припиненою закрити.

Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи ухвала може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук