Рішення № 121544363, 06.09.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/271/24

Провадження №2/726/306/24

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі судового засідання Осипчук Ю.М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду Садгірського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

В обґрунтування позову позивач вказує, що 08 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2106680416142, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило право вимоги до позичальників, зокрема до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р.

В свою чергу, між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/202/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р.

Вказуючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 30500 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 45759 грн.00 коп. - сума заборгованості за процентами. Разом із тим, вказуючи на принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р. у сумі 30500 грн., із яких: 3000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 27500 грн. - сума заборгованості за процентами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та 13000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача до суду не з`явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Відповідач ОСОБА_1 в своїх заявах не визнала позов, зазначила що не укладала договору про надання фінансових послуг №2106680416142 «Стандартний» від 08.03.2021 р. із Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвих кредитів» та не отримувала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвих кредитів» кредиту в розмірі 3000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16 лютого 2024 року відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.

Заочним рішенням від 15 березня 2024 р. позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р. в сумі 30500 грн., судовий збір в розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

28.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15.03.2024 р. у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 18 червня 2024 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15.03.2024 р. у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Скасовано заочне рішення та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 08 березня 2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2106680416142, про надання відповідачу кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило право вимоги до позичальників, зокрема до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р.

В свою чергу, між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено Договір про відступлення права вимоги № 10-03/202/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р.

Також матеріали справи містять повідомлення директора ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» Тихонова О.О. без номера від _5 січня 2023 року, за яким ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ «Службу миттєвого кредитування», що на підставі укладеного між їхніми товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: номер карти НОМЕР_1 ; власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK; категорія карти: MasterCard; час запиту: 08 березня 2021 року 0:20:54; сума: 3000; валюта: UAH, номер договору згідно інформації кредитора №2106680416142. Інформацію про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.

Позивачем нараховано заборгованість відповідачу в розмірі 30500 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 45759 грн.00 коп. - сума заборгованості за процентами. Разом із тим, вказуючи на принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р. у сумі 30500 грн., із яких: 3000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 27500 грн. - сума заборгованості за процентами, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. та 13000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про надання фінансових послуг № 2106680416142 «Стандартний» від 08 березня 2021 року, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором Z9.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абзацу другого ч.1 ст.1046 ЦКУ, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Належними доказами, які підтверджують укладення кредитного договору, наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом зазначеної норми підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські квитанції, чеки, виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) тощо.

Проте, суд зазначає, в повідомленні ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» без номера від _5 січня 2023 року, за яким ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ «Службу миттєвого кредитування», що на підставі укладеного між їхніми товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено переказ грошових коштів відсутній повний номер картки, а лише зазначено НОМЕР_1 , що не є достатнім для того щоб ідентифікувати цю банківську картку та в подальшому її користувача(держателя). А отже, повідомлення ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» без номера від _5 січня 2023 року, не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

Також, позивачем не надано до суду першої інстанції банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відтак, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки інформація щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача у договорі про надання фінансових послуг № 2106680416142 «Стандартний» від 08 березня 2021 року та повідомленні ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» без номера від _5 січня 2023 року є неповною. Інших належних та допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять та товариством їх не надано.

Ухвалою суду від 18 липня 2024 р. клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено. Витребувано від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та від Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»: - відомості про повний номер картки та банківські реквізити на які було сплачено кошти Товариством з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» в розмірі 3000 грн. 08.03.2021 р. 0:20:54 (номер договору згідно інформації від кредитора 2106680416142, номер картки НОМЕР_1 ). Витребувано від ТОВ «Служба миттєвого кредитування»: належним чином завірену копію первинного бухгалтерського документу, що підтверджує факт перерахунку грошових коштів в розмірі 3000 грн. по Договору про надання фінансових послуг №2106680416142 «Стандартний» від 08.03.2021 р. від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на користь ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду позивач надав повідомлення ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» без номера від _5 січня 2023 року знову без зазначення повного номера банківської картки на яку було здійснено переказ кредитних коштів.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції чинній станом на 08.03.2021 р.), форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Згідно пунктів 3.8 та 3.9 публічного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів платіжної системи WAYFORPAY Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», (розміщеного за посиланням https://up.wayforpay.com/ua/transfer), за результатами ініціювання фінансової операції з переказу коштів Платнику видається квитанція, у якій зазначається сума переказу, сума утриманої комісії/платежу та інша інформація, яка передбачена чинним законодавством України та правилами Платіжної системи. Квитанція може надаватися шляхом виведення її зображення на екран Веб-додатку ФК та/або направлення квитанції на електронну адресу надану Платником. Квитанція та/або чек не надаються Платнику в разі відмови останнім в її отримані. Квитанція та/або чек підтверджують факт ініціювання Платником платіжної операції з переказу коштів, але не можуть бути гарантією надходження коштів на рахунок Отримувача у випадках, визначених в цьому Договорі. Такі кошти підлягають негайному поверненню на рахунок Платника, але в будь-якому разі протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту ініціювання такого повернення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У Постанові Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19 Суд також вказав: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77- ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2106680416142 від 08.03.2021 р. не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. В. Байцар