Ухвала суду № 12154352, 25.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-47825/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. по справі№2-а-47825/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Райдуга”, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення №0005162301/0/3378 від 28.10.2009р.. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що висновок перевірки Кременчуцької ОДПІ щодо нікчемності укладеного між позивачем та Приватним підприємством “Інтрудер” договору, як такого що не спрямований на реальне настання наслідків, є необґрунтованим, оскільки умови договору повністю виконані сторонами. За цих підстав винесене Кременчуцькою ОДПІ оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від16 березня 2010 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга” до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Райдуга”, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважаючи постанову необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16 березня 2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії Кременчуцької ОДПІ вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги позовної заяви є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Кременчуцькою ОДПІ проведено перевірку ТОВ “Райдуга”.

Перевірку проведено на підставі пункту 1 статті 1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями), яким встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як встановлено в ході перевірки, в результаті проведення нікчемних угод між ПП “Інтрудер” та ТОВ “Райдуга” на загальну суму 18080,16 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 3013,36грн. ТОВ “Райдуга” завищило суму валових витрат за ІІ півріччя 2008 року на суму 15066,80 грн. та за ІІІ квартал 2008 року - 15066,80 грн. в результаті порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті визнання угоди нікчемною, суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3013,36 грн., в тому числі: за липень 2008 року на суму 347,36 грн., за серпень 2008 року 2666,00 грн., у звязку з чим порушено вимоги підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту у розмірі 613,48 грн., а саме: при заповненні реєстру отриманих податкових накладних за липень двічі враховано податкову накладну №318 від 31.07.2008 отриманих від Закритого акціонерного товариства “КНХБ-Інвест” на загальну суму 2008,40грн. в тому числі 334,78 грн. сума податку на додану вартість, та при заповненні реєстру отриманих податкових накладних за липень-серпень 2008 року включено одну податкову накладну №25 від 31.07.2008 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфоком” на суму 1393,50 грн., з яких 278,70 грн. сума податку на додану вартість.

За наслідками перевірки складено акт №5510/23-209/13966129 від 15.10.2009р..

Відповідно до підпунктом “б” пункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ (із змінами і доповненнями), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях

Згідно із положеннями абзацу четвертого підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи, 28.10.2009р. на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005162301/0/3378, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 5440,26 грн., з яких 3626,84 грн. основний платіж, 1813,42 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(із змінами і доповненнями), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(із змінами і доповненнями) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, визначається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Протягом 2008 року між позивачем та ПП “Інтрудер” виникли правовідносини, що полягали у поставці останнім сольвенту нафтового, грунту ГФ-021, емаль ПФ 115 сіра ТОВ “Райдуга”.

Відповідно до матеріалів справи, 04.07.2008р. ПП “Інтрудер” видав податкову накладну №000143 на поставку сольвент нафтового, грунту ГФ-021 на загальну суму 2084,16 грн., з яких 347,00 грн. сума податку на додану вартість. Форму цивільно-правового договору визначено у формі Рахунку №Інт-000169 від 04.07.2008р.

ПП “Інтрудер” 11.08.2008р. видав податкову накладну №000200 на поставку сольвент нафтового, грунту ГФ-021, емаль ПФ 115 сіра на загальну суму 15996,00 грн., з яких 2666,00 грн. сума податку на додану вартість. Форму цивільно-правового договору визначено у формі Рахунку №Інт-000192 від 24.07.2008р..

Позивачем інших доказів на підтвердження товарності операцій не надано.

Будь яких документів щодо реального надходження товару до позивача не надано (рух по складу, тощо).

Правосуддя в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 (із змінами і доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2009р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду позивача зобовязано надати суду докази на підтвердження товарності операції (акти прийому - передачі, товарно-транспортні накладні, первинні документи обліку оприбуткування товарів).

Ухвалою суду першої інстанції від 02.02.2010р. у позивача витребувано докази на підтвердження товарності операції (акти прийому - передачі, товарно-транспортні накладні, первинні документи обліку оприбуткування товарів) та копії документів, що підтверджують юридичний статус: статут/положення, довідку управління статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтво про державну реєстрацію.

Але доказів на підтвердження спірних господарських операцій позивача з ПП “Інтрудер” Товариством з обмеженою відповідальністю “Райдуга” ні суду першої ні суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно із положенями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем надано висновок №118 від 17.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - юридичної особи через відсутність підстав для перебування в якості платника податку на додану вартість, зазначений висновок міститься в матеріалах справи.

Відповідно до проведеного Кременчуцькою ОДПІ аналізу баз даних автоматизованого співставлення показників податкової звітності контрагентів ПП “Інтрудер” останній не мав правовідносин з ТОВ “Райдуга”.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у правах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги відсутність необхідних первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій ТОВ “Райдуга” з ПП “Інтрудер” та враховуючи те, що надані позивачем податкові накладні та розрахунки не завірені належним чином, а тому не є допустимими доказами у справі, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями з ПП “Інтрудер”.

Позивачем визнано та підтверджується матеріалами справи порушення щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 613,48 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдуга" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2010р. по справі№2-а-47825/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2010 р.