Ухвала суду № 12153961, 13.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-7494/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

при секретарі судового засіданняЛаби О. П.,

за участю: представника позивача - Баландіна Л.Л.,

представника відповідача - Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. по справі№2-а-7494/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутбудсервіс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутбудсервіс" (далі за текстом - ТОВ "Побутбудсервіс", позивача), з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі за текстом - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідач) та просив постановити рішення, згідно якого визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова від 11.11.2004 року №0003272602/0.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2008 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2005 року, у позові ТОВ «Побутбудсервіс»відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.05.2008 року зазначені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

09.03.2010 р. позивач надав до суду уточнення та доповнення до адміністративного позову, згідно з якими просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року позов задоволено в повному обсязі - скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 11.11.2004 р. за № 0003272602/0.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова та просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на зазначене вище. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як прийняту на підставі правильно встановлених обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова у вересні 2004 р. була проведена додаткова позапланова перевірка ТОВ «Побутбудсервіс»(код ЄДРПОУ 22711767) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за вересень 2002 року, за результатами якої було складено акт за № 546/262/22711767 від 09.11.2004 р., згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ «Побутбудсервіс» пп.пп. 7.2.1., 7.2.4. п. 7.2., пп.пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2002 року у сумі 17 050,00 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення за № 0003272602/0 від 11.11.2004 р. про донарахування ТОВ «Побутбудсервіс»податкових зобовязань з ПДВ у сумі 17050 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8525,00 грн., а всього на суму 25575,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Побутбудсервіс» (далі - «Замовник») було укладено договір № 17/9 від 12.09.2002 р. з ПП «УкрДонецькТехноБуд»(далі - «Виконавець») про виконання робіт, перелік обовязків виконавця за яким визначено сторонами умовами вказаного договору. За виконану роботу Замовник перераховує згідно акта виконаних робіт 102300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17050 грн.

Взаємні зобовязання за зазначеним договором сторонами виконані у повному обсязі, що підтверджується калькуляцією до договору, актом виконаних робіт, платіжними дорученнями позивача на перерахування коштів на поточний рахунок ПП «УкрДонецькТехноБуд»у сумі 102300,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17050 грн.

ПП «УкрДонецькТехноБуд»надало позивачу податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. на суму 8500 грн. та № 39 від 26.09.2002 р. на суму 8550 грн., всього на загальну суму 17050 грн.

При цьому, висновок відповідача про порушення ТОВ «Побутбудсервіс» пп.пп. 7.2.1., 7.2.4. п. 7.2., пп.пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтувався на тому, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, що набрало законної сили 30.08.2002 року, статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» були визнані недійсними з моменту видачі, а тому, податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. та № 39 від 26.09.2002 р. за твердженням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не відповідають вимогам пп.пп. 7.2.1., 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону, у зв'язку з чим збільшення на їх підставі податкового кредиту позивача за вересень 2002 року є безпідставним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні № 36 від 24.09.2002 р. та № 39 від 26.09.2002 р. на момент їх видачі відповідали вимогам діючого законодавства, а визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України «При систему оподаткування»встановлено, що під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість встановлений статтею 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в редакції станом на вересень 2002 року.

Пунктом 7.7.1. ст. 7 цього Закону визначено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 7.4.1. ст. 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону, яка повинна містити окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, надані позивачу ПП «УкрДонецькТехноБуд»за своїм змістом повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в редакції станом на вересень 2002 року.

Крім того, слід зазначити, що попередня планова перевірки ТОВ «Побутбудсервіс»на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003 р., що проводилась відповідачем у січні 2003 року та про що складений Акт перевірки № 18-26-223 від 30.01.2003 р., порушень визначення податкових зобовязань з ПДВ у вересні 2002 року, розрахованих з урахуванням отриманих від ПП «УкрДонецькТехноБуд»податкових накладних не встановила.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, що набрало законної сили 30.08.2002 року, статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» були визнані недійсними з моменту видачі.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції станом на вересень 2002 року) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.6. ст. 9 цього Закону, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадку, якщо зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, зареєстрованого в МЮ України 03.04.2000 р., в редакції станом на вересень 2002 року, також встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість встановлено, що виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва відбуваються, якщо прийнято судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне Рішення суду (господарського суду), чи скасування державної реєстрації органом державної реєстрації, про що є Повідомлення органу державної реєстрації.

Як вбачається з Акту про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 246 (а.с.178), він складений ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 10.11.2003 року, і станом на вересень 2002 року, на момент здійснення господарських відносин між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд», свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд»податковим органом не було анульоване та було чинним. У п. 6 Акту зазначено, що свідоцтво анулюється відповідно до абз. 4 п. 9.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податковим органом не вживались заходи по отриманню від ПП «УкрДонецькТехноБуд» виданого йому Свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до абз.4 п. 9.6. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Згідно із ст.22 Закону України «Про господарські товариства», ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Рішенням же Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року тільки визнані недійсними статутні документи та Свідоцтво платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд». Рішення про ліквідацію ПП «УкрДонецькТехноБуд», саме як платника податку, не приймалося.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" (редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товариство ліквідується: а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні; б) за рішенням вищого органу товариства; в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення арбітражного суду в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";г) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Отже, зазначеною статтею не передбачено такої підстави ліквідації юридичної, як визнання статутних документів недійсними, а пунктом 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції станом на 2002 р.), пункт 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (в редакції станом на вересень 2002 р.) не встановлено такої підстави для анулювання свідоцтво платника ПДВ, як визнання у судовому порядку недійсним його статутних документів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 246 датований 10.11.2003 року, датою анулювання свідоцтва зазначено 17.07.2002 р. Даний акт є підставою для виключення платника ПДВ з Реєстру платників податку саме з дати його складання та затвердження, що в даному випадку є 10.11.2002 р., неможливо вважати датою анулювання свідоцтва ранішою за дату складання акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «УкрДонецькТехноБуд» датовано та затверджено 10.11.2003 року, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька - 29.07.2002 року (набуло законної сили 30 серпня 2002 р.), а господарська операція проведена у вересні 2002 року, тобто в період, коли ще не було анульовано свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача і юридичну особу ПП «УкрДонецькТехноБуд»не було припинено.

Посилання представника відповідача на те, що відповідно до рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002 року, ПП «УкрДонецькТехноБуд» зареєстровано на підставну особу гр. ОСОБА_3, а договір та податкові накладні підписані саме нею, судом до уваги не приймаються через таке.

По-перше, договір між позивачем та ПП «УкрДонецькТехноБуд»в судовому порядку не був визнаний недійсним.

По-друге, податковим органом не надано доказів умислу особи, яка підписувала договір та податкові накладні від ПП «УкрДонецькТехноБуд».

Також орган податкової служби, посилаючись на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29.07.2002р. про визнання недійсними установчих документів контрагента позивача та свідоцтва платника податку на додану вартість, не врахував таке.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Факт порушення контрагентом платника податків своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Як зазначалося вище, згідно із ст.22 Закону України «Про господарські товариства», ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Відповідно ж до ч. 18 ст. 8 Закону України "Про підприємництво" (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів є підставою скасування державної реєстрації.

Разом з тим, колегія зазначає, що станом на листопад 2004 року, відповідно до Довідки Обласного управління статистики м. Донецька ПП «УкрДонецькТехноБуд з Державного Реєстру не виключено. До матеріалів справи також надано довідку з Головного управління статистики у Донецькій області від 19.02.2010 р. з інформацією про те, що станом на 19 лютого 2010 р. ПП «УкрДонецькТехноБуд»в ЄДРПОУ значиться вказане підприємство. Доказів ліквідації вказаного підприємства відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Крім того, позивачем були вжиті всі необхідні дії щодо зясування інформації чи є ПП «УкрДонецькТехноБуд»платником податку на додану вартість.

Так, при укладенні угоди позивачу його контрагентом було надано ксерокопію його свідоцтва платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 5 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (зареєстрованого в МЮ України 03.04.2000 р., редакції станом на вересень 2002 року) утворення і ведення централізованого Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється Державною податковою адміністрацією України. Пунктом 27 цього Порядку встановлено, що ДПА України періодично (не менше 2-х раз на рік) публікує списки усіх анульованих Свідоцтв платників ПДВ з зазначенням причин їх анулювання.

Станом на 1 грудня 2004 року, тобто на протязі 2,5 років з дати ухвалення судового Рішення про визнання Свідоцтва платника ПДВ недійсним, жодних публікацій ДПА України про анулювання Свідоцтва платника ПДВ Приватного підприємства «УкрДонецькТехноБуд» не було, рівно як відсутні і будь-які відомості на сайті ДПА України (до матеріалів справи надано витяг з сайту за грудень 2004 року). На зроблений позивачем запит до Державної податкової адміністрації України з приводу Свідоцтва платника ПДВ ПП «УкрДонецькТехноБуд» отримано відповідь за вих. № 4917/10/15-2200 від 16.12.2004 р. про те, що органи податкової інспекції не надають будь-яких відомості одним платникам податку про інших платників податку (копія листа є в матеріалах справи).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Суд також вважає за необхідне зауважити на те, що у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по декларуванню та сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. по справі№2-а-7494/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Донець Л.О. Бондар В.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2010 р.