Ухвала суду № 12153945, 13.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-46806/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

при секретарі судового засіданняЛаби О. П.,

за участю: представника позивача - Мички С.В.,

представника відповідача - Волторніст С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю"Селянська спілка ім. Шевченка" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. по справі№2-а-46806/09/1670

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю"Селянська спілка ім. Шевченка" <Список ><Текст >

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю"Селянська спілка ім. Шевченка" (далі за текстом - СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка", відповідач) звернувся з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі за текстом - Лохвицька МДПІ) та просив постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача №0000112351/1 від 27.07.2009 року про зобов'язання позивача сплатити податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8218,50 грн., в т.ч. за основним платежем 5479,00 грн. та 2739,50 грн. сум штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працівниками Лохвицької МДПІ була проведена планова виїзна перевірка СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008. За результатами перевірки був складений акт №145/23/03770494 від 08.05.2009. На підставі даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000112351/1 від 21.05.2009 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8218,50 грн. яке, як зазначає позивач є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству з питань оподаткування.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" та просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на зазначене вище. Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як прийняту на підставі правильно встановлених обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками Лохвицької МДПІ в період з 25.03.2009 року по 29.04.2009 року була проведена планова виїзна перевірка СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої був складений акт № 145/23/03770494 від 08.05.2009 року (а.с. 8-42), згідно якого в ході перевірки встановлено, крім іншого, порушення СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вищезазначеного акту перевірки Лохвицькою МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000112351/0 від 21.05.2009 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8218,50 грн., в тому числі за основним платежем 5479,00 грн., та за штрафними санкціями 2739,50 грн. (а.с.43)

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 01.06.2009 року позивач звернувся до Лохвицької МДПІ з первинною скаргою на нього, яка рішенням відповідача від 27.07.2009 року №1886/10/22-015 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ №0000112351/0 від 21.05.2009 року - без змін (а.с.45-48).

На підставі зазначеного рішення по розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ №0000112351/1 від 27.07.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8218,50 грн., в тому числі за основним платежем 5479,00 грн., та за штрафними санкціями 2739,50 грн. (а.с. 49), скасування якого і предметом позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення норм п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", СТОВ "Селянська спілка ім.Шевченка", за перевіряємий період не було включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за квітень 2008р., суми ПДВ у розмірі 5479 гри. на різницю між звичайною ціною і ціною поставки товарів по господарських операціях із продажу товарів за цінами, нижчими від звичайних.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 13 та 18 січня 2008 року придбано у ТОВ «АгроКем» аміачну селітру у кількості 192 тони та 128 тони (відповідно) на загальну суму 650254, 80 грн. (з ПДВ), 541879, 00 грн. (без ПДВ). Ціна 1 тони придбаної продукції становила 1693, 37 грн. Дана аміачна селітра у відповідності до складського обліку була в повному обсязі використана на підживлення посіві озимої пшениці. В звязку з виробничою необхідністю в березні 2008 року проведено додатково закупку аміачної селітри, в звязку з чим придбано у ТОВ «АгроКем»селітру аміачну в кількості 128 т по ціні 2199,40 грн. з ПДВ (з врахуванням залізничного тарифу) - дана ціна є звичайною ціною на момент проведення господарських операцій (1832,84 грн. без ПДВ ) на загальну суму 281524,80 грн., в т.ч. ПДВ - 46920,80 грн. згідно видаткової накладної № РН-803145 від 10.03.2008р., у тому числі 89 тон по ціні 2199,40 грн. на загальну суму 195746,60 грн., в т.ч. ПДВ - 32624,43 грн. Таким чином, ціна аміачної селітри складає 2199, 40 грн. з ПДВ (1832, 84 грн. без ПДВ). Саме ціна 1832, 84 грн. (без ПДВ) за тонну є звичайною ціною для партії аміачної селітри.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, в квітні 2008 року СТОВ «СС ім.. Шевченка»здійснило реалізацію аміачної селітри в кількості 89 тонн ПП «Елмон-Спецсервіс», згідно накладних: № 22 від 15.04.2008 в кількості 47 тон на суму 71675, 00 грн. та №23 від 16.04.2008 в кількості 42 тони на суму 64050, 00 грн. Тобто була здійснена продаж аміачної селітри в кількості 89 тон на загальну суму 162870,00 грн. з ПДВ, 135725, 00 грн. без ПДВ. Таким чином, здійснено реалізацію аміачної селітри по ціні 1525, 00 грн. (без ПДВ) за одну тону.

Вищезазначені операції були проведені в бухгалтерському та податковому обліку Позивача наступним чином: Д-т - 281 „Товари на складі" К-т - 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками"

Посилання апелянта на той факт, що в квітні 2008 року проводилась реалізація ТМЦ (аміачної селітри), яка придбана в січні 2008 року не приймаються судом до уваги, оскільки в ході документальної перевірки згідно складського та бухгалтерського обліку товариства посадовими особами ОДПС було встановлено, що аміачна селітра, яка придбана у ТОВ „АгроКем" та ТОВ „Агрон" у січні 2008 року була використана на підживлення посівів озимої пшениці (в ході перевірки було досліджено акти на списання аміачної селітри від березня 2008 року). В той же час перевіркою було встановлено, що в зв'язку з виробничою необхідністю, в березні 2008 року СТОВ „СС ім. Шевченка" було проведено додатково закупку аміачної селітри для закінчення комплексу весняних робіт. Факт придбання аміачної селітри в березні 2008 року підтверджується випискою податкових накладних за перевіряємий період. В квітні 2008 року, в зв'язку з виникненням надлишку мінеральних добрив, 89 тони аміачної селітри було реалізовано ПП „Елмон - Спецсервіс". При цьому товариство реалізувало 89 тон аміачної селітри по ціні, яка менша за ціну придбання більше як на 20 %.

По результатах документальної перевірки СТОВ „Селянська спілка ім. Шевченка" посадові особи товариства не спростовували факт реалізації саме ТМЦ (аміачної селітри), які придбані в березні 2008 року, при цьому запис на останній сторінці акту, що посадові особи СТОВ „СС ім. Шевченка" „Підтверджують той факт, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використанні при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється відсутні" не спростовувався.

Крім того, СТОВ „Селянська спілка ім. Шевченка" не скористався також своїм правом на подання заперечень на висновки акту перевірки та не обґрунтовував свої позовні вимоги зазначеними обставинами в позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом в даній справі інших обставин спірних правовідносин, які не доводилися позивачем під час прийняття рішення відповідачем, а більше того - перевірка судом обставин, які спростовуються позивачем в суді, але фактично визнавалися ним під час прийняття рішення, виходить за межі предмету доказування щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій цього субєкта, а правовим мотивування чи спростування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Щодо застосування норм матеріального права до фактично встановлених обставин справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'Язку, що включається до ціпи товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено: „Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)".

Таким чином, останнім абзацом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відрегульовано питання оподаткування раніше придбаних товарів при зміні напрямку їх використання.

Норми ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" носять імперативний характер. Пунктом 11.4 статті 11 вищевказаного Закону встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Оскільки, СТОВ „Селянською спілкою ім. Шевченка" було придбано аміачну селітру для виконання комплексу власних сільськогосподарських робіт та відображено зазначену операцію в декларації № 2 (спеціальна) : податкова декларація по податку на додану вартість за результатами операцій із реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) власного виробництва, крім молока, худоби ( в т.ч.: молока та м'яса живою вагою, реалізованих переробним підприємствам), крім операцій з реалізації підакцизних товарів), а в подальшому змінено напрямок її використання шляхом реалізації на сторону, з відображенням такої операції в декларації з ПДВ № 3 (загальна) : податкова декларація по податку на додану вартість за результатами операцій із реалізованої продукції невласного виробництва та операцій з реалізацій підакцизних товарів), то база оподаткування з реалізації аміачної селітри повинна бути визначена за звичайною ціною такої аміачної селітри у податковому періоді, на який припадає реалізація, але не нижче ціни її придбання.

В порушення вищезазначених норм, СТОВ "Селянська спілка ім.Шевченка", за перевіряємий період не було включено до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за квітень 2008р., суми ПДВ у розмірі 5479 грн. на різницю між звичайною ціною, яка не може бути нижче ціни їх придбання, і ціною поставки товарів по господарських операціях із продажу товарів.

Посилання апелянта на те, що відповідачем було порушено порядок визначення звичайної ціни не приймається до уваги колегією суддів, оскільки, як встановлено судом, база оподаткування була визначена Лохвицькою МДПІ, виходячи з ціни придбання відповідного товару, оскільки звичайна ціна у даних правовідносинах в будь-якому разі не може бути нижче її (ціни придбання).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що донарахування відповідачем СТОВ "Селянська спілка ім.Шевченка" податку на додану вартість, проведені за результатами планової перевірки СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" в сумі 5479 грн. за квітень місяць 2008 року є правомірними.

Податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2009р. за № 0000112351/0, Лохвицькою МДПІ на підставі акту перевірки від 08.05.2009р. № 145/23/03770494, до СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" були застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість у розмірі 2739,50 грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, яким відповідно визначено: «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного повідомлення-рішення, а суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю"Селянська спілка ім. Шевченка" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2010р. по справі№2-а-46806/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2010 р.