Ухвала суду № 12153842, 13.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-6056/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

представник позивача Сидорук Т.П.

представник відповідача Лиманський А.О.

розглянувши <відкрите\письмове >у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р. по справі№2-а-6056/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Харків'янка" <Список ><Текст >

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите Акціонерне Товариство "Кондитерська фабрика "Харків'янка", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. № 0000010818/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 8741,10 грн., у т. ч. за основним платежем - 5827,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2913,70 грн. та від 06.05.2010 р. № 000060818/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 31662,72 грн., у т. ч. за основним платежем - 21108,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10554,24 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправильного рішення по справі, а саме: ст.ст.20,215,216,228 ЦК України, ст.318 ГК України, п.п. 7.4.1,7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 та п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 п.5.3 ст.5 Закону України "про оподаткування підприємств", ч.4 ст.7, ч.ч.4,5 ст.11, ст. 69 КАС України.

Позивач, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить оскаржувану постанову залишити без змін а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ ВПП у м. Харкові в період з 19.04.2010 року по 23.04.2010 року здійснила документальну невиїзну перевірку ЗАТ "КФ "Харків'янка" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "ПБК"Вертикаль" (код за ЄДРПОУ 32948799) за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. За результатами перевірки складено акт від 23.04.2010 року № 1493/18-010/30377900.

Перевіркою встановлено порушення вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, не спрямованого на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ), що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 16886,78 грн., в т.ч. у березні 2007 р. на 11059,38 грн., у травні 2007 р. на 5827,40 грн.; пп.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1. п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (надалі Закон № 334/94-ВР) завищення суми валових витрат на 84433,90 грн., у т.ч. в І кварталі 2007 року 55296,90 грн., в ІІ кварталі 2007 р. 29137,00 грн., та заниження податку на прибуток на 21108,48 грн., у т.ч. в І кварталі 2007 р. 13824,23 грн., в ІІ кварталі 2007 р. 7284,25 грн.

Судом встановлено, що між ЗАТ "КФ "Харків'янка" (Замовник) та ТОВ "ПБК "Вертикаль" (Підрядник) укладено договір підряду № 02 від 03.01.2007 року, за яким Підрядник зобовязується виконати роботи по ремонту будівлі "Літографського цеху" ЗАТ "КФ "Харків'янка" вул. Коцарська, 24/26, з використанням своїх матеріалів та матеріалів Замовника.

На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ "ПБК "Вертикаль" було складено та надано на адресу позивача наступні документи: акт приймання виконаних підрядних робіт № б/н від 28.02.2007р. та податкову накладну № 1228 від 28.02.2007 року на суму 66 356,28 грн., в т.ч. ПДВ 11 059,38 грн.; акт приймання виконаних підрядних робіт № б/н від 31.05.2007р. та податкову накладну № 1541 від 31.05.2007 року на суму 34 964,40 грн., в т.ч. ПДВ 5 827,40 грн.

Оплата робіт по договору відбувалася у безготівковій формі. Так, представником позивача до матеріалів справи надані копії платіжних доручень № 1176 від 06.03.2007 р. на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 1351 від 15.03.2007 р. на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 1344 від 21.03.2007 р. на суму 6358,28 грн., в т.ч. ПДВ 1059,38 грн.; № 1513 від 27.03.2007 р. на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; № 1626 від 02.04.2007 р. на суму на суму 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.; № 1731 від 11.04.2007 р. на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.; № 3624 від 03.07.2007 р. на суму 4964,40 грн., в т.ч. ПДВ 827,40 грн.; № 3498 від 18.07.2007 р. на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.; № 3792 від 24.07.2008 р. на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.; № 3765 від 19.07.2007 р. на суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.; № 3829 від 27.07.2007 р. 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн.; № 3942 від 11.09.2007 р. на суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі (з урахуванням штрафних -фінансових) санкцій) 31662,72 грн., та по податку на додану вартість 8741,10 грн. - безпідставним, а податкові повідомлення-рішення № 0000060818/0 від 06.05.2010 р. та № 0000010818/0 від 06.05.2010 р. - такими, що підлягають скасуванню як такі, що прийняті в порушення ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року, встановлено, щодо складу валових витрат включаються витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

Як встановлено судом першої інстанції, роботи, обумовлені договором ЗАТ “КФ “Харків`янка” з ТОВ “ПБК “Вертикаль”, були замовлені позивачем саме для підтримання будівлі "Літографський цех", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 24/26, у робочому стані.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами не лише не встановлено обмежень, а й прямо надано право платника податків, в даному випадку, позивача, віднести витрати, понесені у зв`язку з підтриманням у робочому стані (ремонтом) основних засобів (будівлі “Літогрфського цеху”), до складу валових витрат.

Виходячи із вищезазначеного, та беручи до уваги підтвердження первинними документами як факту одержання самих робіт, так і факту сплати позивачем коштів за виконані роботи, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за І квартал 2007 року суму в розмірі 55296,90 грн., за ІІ квартал 2007 року - суму в розмірі 29137,00 грн.

Відносно висновку акту перевірки щодо порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, та заниження ПДВ за березень та травень 2007 року слід відмітити наступне.

Підставою для зазначеного висновку відповідача слугувало твердження про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по нікчемному правочину, які не пов`язані з власною господарською діяльністю підприємства, по податковим накладним, зміст яких не відповідає змісту проведених господарських операцій.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.2.3 цього пункту передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця робіт (послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ПБК “Вертикаль” виписано на адресу позивача податкові накладні № 1228 від 28.02.2007 року на суму 66 356,28 грн., в т.ч. ПДВ 11059,38 грн. та № 1541 від 31.05.2007 року на суму 34 964,40 грн., в т.ч. ПДВ 5827,40 грн., які, у відповідності до вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, позивачем було включено до реєстрів отриманих податкових накладних за березень та травень 2007 року.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем по справі, на момент складання вказаних податкових накладних та на момент розгляду цієї справи по суті, ТОВ ПБК "Вертикаль" та ЗАТ "КФ "Харків'янка" зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами № 29286183 від 04.06.2004 р., та 30008008 від 15.01.2001 року відповідно.

Отже можна зробити висновок про те, що ТОВ “ПБК “Вертикаль”, маючи статус платника ПДВ, мало право виписувати на адресу позивача вказані податкові накладні, а позивач відносити суму ПДВ за ними до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження відповідача про те, що зміст вказаних податкових накладних суперечить реальному змісту проведених операцій, у зв`язку з чим останні не можуть бути підставою для нарахування позивачем податкового кредиту, оскільки факт одержання результатів ремонтних робіт ЗАТ “КФ “Харків`янка” від ТОВ “ПБК “Вертикаль” належним чином підтверджено не лише первинними документами бухгалтерського обліку (акти прийому-передачі, платіжні доручення), а й внутрішніми документами підприємства (службові записки головного механіка та головного бухгалтера і в.о. начальника транспортного цеху ЗАТ “КФ “Харків`янка”, фотоматеріали, бухгалтерська довідка).

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для неприйняття валових витрат у розмірі 55296,90 грн. І квартал 2007 року та 29137,00 грн. за ІІ квартал 2007 року відповідач зазначає виявлення перевіркою недоліків у договорі підряду, укладеному між ЗАТ “КФ “Харків`янка” та ТОВ “ПБК “Вертикаль”, актах прийому-передачі виконаних робіт та платіжних дорученнях про сплату коштів за вказаним договором, які, на думку відповідача, свідчать про те, що правочин між позивачем та вищевказаним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Не можна погодитись з зазначеним твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Так, в акті перевірки та письмових запереченнях відповідач в обґрунтування такого твердження зазначає про відсутність у договорі № 02 від 03.01.2007 р., укладеному між ТОВ “ПБК “Вертикаль”та ЗАТ “КФ “Харків`янка”, таких істотних умов договору підряду, як строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта); умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об`єктів); порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків.

Проте, з наданої до матеріалів справи копії договору вбачається, що сторонами у договорі урегульовано строк дії вказаного договору (п.4.1), питання щодо ризиків, у т.ч. ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва (п.1.2, п.9.3), джерел та порядку фінансування робіт (будівництва об`єктів) (п.1.1, 1.2, 5.2.1), та встановлено, що у всьому, що не було передбачено даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Таким чином, наведене свідчить про те, що положення договору підряду, укладеного між ЗАТ “КФ “Харків`янка”та ТОВ “ПБК “Вертикаль”, не суперечать вимогам Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р.

Крім того, слід зазначити, що відповідач в обґрунтування даного твердження посилається лише на п.п.1, 2 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р., не беручи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України сторонам договору надано право визначати зміст договору насамперед на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Також не можна погодитись з доводами відповідача про те, що оскільки акти приймання виконаних підрядних робіт не містять з боку ТОВ "ПБК "Вертикаль" таких реквізитів, як посада - в акті за лютий 2007 року та прізвище і посада - в акті за травень 2007 року осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, роботи, проведення яких відображено цими первинними документами, не спричиняють реального настання правових наслідків та не можуть бути підставою для відображення в податковому обліку і подальшого декларування показників ПДВ, виходячи з наступного.

Підставою декларування показників ПДВ є не акти прийому-передачі товарів (робіт, послуг), а податкова накладна з податку на додану вартість, оформлена відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, або інші подібні документи відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 вказаної статті.

Також слід зазначити, що за ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку, зокрема, відсутність в первинних документах обовязкових реквізитів (посади та прізвища осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції) передбачена адміністративна відповідальність особи, яка склала та підписала ці документи (ст.164-2 КУпАП).

Крім того, з наданої до матеріалів справи копії акту прийому-передачі за лютий 2007 року від 28.02.2007 р. вбачається, що останній містить прізвища осіб, відповідальних за проведенні господарської операції, як з боку позивача, так і з боку його контрагента ТОВ “ПБК “Вертикаль”, які дають змогу їх ідентифікувати.

Що стосується зауваження перевіряючих в акті перевірки щодо невідповідності призначення платежу у платіжних дорученнях № 1176 від 06.03.2007 р., № 1351 від 15.03.2007 р., № 1344 від 21.03.2007 р. пункту 3 Договору, слід зазначити, що дані неточності були усунені позивачем шляхом направлення на адресу підрядника листа № 1061 від 06.07.2007 р.. Зазначеним листом ЗАТ “КФ “Харків`янка” повідомило ТОВ “ПБК “Вертикаль” уточнений зміст поля “Призначення платежу” вказаних платіжних доручень, а саме: плата за ремонтні роботи літографського цеху згідно акту виконаних робіт.

Виходячи із вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що окремі неточності у формулюванні призначення платежу по вказаним платіжним дорученням не виключають факту внесення коштів на рахунок підрядника за цими платіжними дорученнями, оскільки правильність заповнення останніх перевірена працівниками банку при прийнятті платіжних доручень до виконання.

Що стосується висновку акту перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "ПБК "Вертикаль", то слід зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки, висновок СДПІ ВПП у м. Харкові про порушення позивачем за правочином, укладеним з ТОВ „ПБК “Вертикаль”ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України було зроблено виходячи з того, що вказаний правочин не був спрямований на настання реальних правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, вочевидь є таким, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Проте з таким висновком відповідача погодитись не можна.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Слід зазначити, що відповідач, зробивши висновок про те, що спірна угода між позивачем і ТОВ “ПБК “Вертикаль” не спрямована на реальне настання правових наслідків, посилається лише на акт перевірки останнього ДПІ у Московському районі м. Харкова, якою встановлено факт несплати податків вказаним контрагентом позивача та відсутність у нього необхідних для здійснення статутної діяльності матеріальних та організаційних ресурсів.

Проте, правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України. При цьому, наведені вище санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ПБК “Вертикаль” на час виникнення спірних правовідносин мала та має відповідну ліцензію на провадження будівельної діяльності, видану Державним комітетом України з будівництва та архітектури. За таких обставин, суд вважає, що податковий орган не має повноважень перевіряти та давати оцінку виробничій діяльності ТОВ “ПБК “Вертикаль” на предмет відповідності Ліцензійним умовам провадження будівельної діяльності, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 р. № 112/182, тому посилання відповідача в акті перевірки на вказаний нормативний акт є недоречним.

Отже, будьякі умисні дії ЗАТ “КФ “Харків`янка”, а також посадових осіб цієї юридичної особи, направлені на ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Колегія суддів не може взяти до уваги зазначеного в апеляційній скарзі відповідача твердження стосовно помилкового висновку суду першої інстанції про порушення СДПІ ВПП у м. Харкові приписів ст. 250 ГК України в частині застосування наслідків нікчемного правочину поза межами річного строку давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України санкції (для нікчемного правочину) можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір підряду між ЗАТ "КФ "Харків'янка" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" укладено 03.01.2007 року, виконано сторонами: проведені ТОВ "ПБК "Вертикаль" роботи з ремонту будівлі "Літографського цеху" 28.02.2007 року та 31.05.2007 року.

Отже, наслідки визначення нікчемності правочину можуть бути застосовані до позивача лише протягом одного року з 01.06.2007 року по 01.06.2008 року.

За таких обставин, наслідки нікчемного правочину, укладеного позивачем 03.01.2007 року та виконаного 31.05.2007 року, були застосовані СДПІ ВПП у м. Харкові з порушенням приписів ст.250 Господарського кодексу України (поза межами річного строку давності).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що усі позовні вимоги ЗАТ “КФ “Харків`янка” були належним чином обґрунтованими та підтвердженні матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р. по справі№2-а-6056/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Бондар В.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2010 р.