Ухвала суду № 12153824, 05.10.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-12684/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняДерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі№2-а-12684/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Полтавський турбомеханічний завод” (далі ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод”) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000552305/0 від 12.12.2008 року, № 0000562305/0 від 12.12.2008.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод” витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн 40 коп.

Не погодившись з постановою суду ДПІ у м. Полтаві подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до висновків виїзної позапланової перевірки ВАТ „Полтавський турбомеханічний завод" встановлені факти реалізації позивачем пов'язаній особі -ТОВ „Укртехносинтез" продукції за ціною нижчою від звичайної ціни, чим викликане заниження бази оподаткування та порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого завищено заявлені суми бюджетного відшкодування: за жовтень 2007р. - на 267219,00 грн., за січень 2008р. - на 72482,00 грн., за травень 2008р. - на 333420,00 грн., за вересень 2008р. - на 170904,00 грн. та занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за грудень 2007р. на 80076,00 грн. та за січень 2008р. на 83159,00 грн.

Порівнюючи ціни на відвантажену готову продукцію, відповідно до податкових накладних наведених в додатку №17 до акта перевірки №2424/23-2/00110792 від 02.12.08. (при обрахуванні враховано найнижчу ціну) пов'язаній особі ТОВ „Укртехносинтез" м. Суми у періодах, що перевірялись, з цінами на аналогічну продукцію відвантажену покупцям на території України, перевіркою встановлено різницю, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідно до матеріалів справи, при визначенні звичайної ціни на відвантажену продукцію протягом вересня, жовтня та грудня 2007 року, січня, березня, травня, серпня та вересня 2008 року ДПІ у м. Полтаві провела порівняння ціни реалізації за дилерським договором від 02.01.2003 № 1 укладеним між позивачем та ТОВ “Укртехносинтез” та договорами купівлі-продажу з іншими контрагентами.

У порівняльній таблиці, наведеній відповідачем, дані не містять відомостей щодо співставності умов продажу (якості проданого товару, його об'ємів, строків і умов поставки, проведення платежів), а лише порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер.

Пов'язана особа ТОВ “Укртехносинтез” є офіційним та єдиним дилером ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод” згідно дилерського договору № 1 від 02.01.2003.

При цьому на підприємстві позивача діяло (в тому числі у спірному періоді,що перевірявся) Положення про порядок застосування системи знижок покупцям, затвердженого наказом по підприємству № 19/"Е" від 20.12.2004 Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення позивач мав право надавати знижку на відвантажену продукцію покупцям, відповідно обсягів відвантаженої продукції: 42500 грн до 10%,680000 грн до 20%,1260000 грн до 25 %, 2000000 грн до 30 %, більше ніж 3000 000 грн до 40%.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за період з 18.11.2008 року по 01.12.2008 року співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів та на рахунок платника у банку за жовтень 2007 року та січень, травень, вересень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалися в період з 01.09.2007 по 01.10.2007, з 01.12.2007 по 01.01.2008, 01.03.2008 по 01.04.2008 та 01.008.2008 по 01.09.2008”.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2008 року № 2424/23-2/00110792, у якому зазначено про порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України № 168/97-ВР, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування: за жовтень 2007 року на суму -267219,00 грн; за січень 2008 року 72482,00 грн; за травень 2008 року 333420,00 грн; за вересень 20008 року 170904,00 грн; та занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати у бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду за грудень 2007 року на 80076,00 грн та за січень 2008 року на 83159 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті:

- податкове повідомленнярішення №0000552305/0 від 12.12.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість:

за жовтень 2007 року (декларація від 26.12.2006 вх. № 216139) на суму 267219,00 грн, з яких на момент перевірки відшкодовано 257898,11 грн; за січень 20008 року (декларація від 06.03.2008 вх. № 17515) на суму 72482,00 грн; за травень 2008 року (декларація від 20.06.2008 вх. № 160795) на суму 333420,00 грн;за вересень 20008 року (декларація від 20.10.2008 вх. № 217604) на суму 170904,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 128949,00 грн.

- податкове повідомлення рішення №0000562305/0 від 12.12.2008 року, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів ( робіт та послуг) 3014010100”всього у розмірі 244852,50 грн, в тому числі за основним платежем - 163235,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 81617,50 грн.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки від 02.12.2008 року № 2424/23-2/00110792 висновок контролюючого органу, що позивачем у перевіряємий період було реалізовано повязаній особі ТОВ “Укртехносинтез” продукцію у вересні,жовтні та грудні 2007 року, в січні, березні, травні,серпні та вересні 2008 року за ціною нижчою від звичайної ціни на аналогічну продукцію відвантажену іншим покупцям на території Україн

Колегія суддів з даним висновком податковим органом не погоджується виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, 02 січня 2003 року між ВАТ Полтавський турбомеханічний завод” та ТОВ “Укртехносинтез” укладено дилерський договір № 1.

Згідно з пп. 5.1 даного договору, відпускні ціни на продукцію ВАТ „Полтавський турбомеханічний завод" при поставці її ТОВ „Укртехносинтез" в рамках даного договору, форма розрахунків, порядок платежів та інші умови поставки продукції ВАТ „Полтавський турбомеханічний завод" обумовлюються у договорі купівлі-продажу та доданих до нього специфікаціях.

ВАТ „Полтавський турбомеханічний завод" укладено договір купівлі-продажу №2-12/6-2003 від 01.01.2003р. з ТОВ „Укртехносинтез", в якому ТОВ „Укртехносинтез" визначено як покупця, а ВАТ „Полтавський турбомеханічний завод" - як продавця. Предмет договору продукція виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, ціні і термінах оплати додатково узгоджених сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтовна вартість договору 6000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000000,00 грн. Термін дії договору до 31.12.2003р. Додатковою угодою №1 від 30.12.2003р. змінено орієнтовну вартість договору до 100000000,00 грн. в т.ч. ПДВ 18000000 грн., а також продовжено термін дії договору до 31.12.2004р. Додатковою угодою №2 від 30.12.2004р.. продовжено термін дії договору до 31.12.2005р. Додатковою угодою від 01.01.2006р. продовжено термін дії до 31.12.2007р. Додатковою угодою №4 від 31.12.2006р. до даного договору встановлено, що сума даного договору орієнтовно складає 200000000,00 грн., а також продовжено термін дії договору до 31.12.2008р.

За приписами п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, шо така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власник} за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги). а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони г взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи. послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпункт 1.20.8. пункту 1.20 статті 1 Закону України № 334/94-ВР визначає, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Тобто, за аналізом вказаних вище правових норм, колегія суддів прийшла висновку, що ціна договору вважається справедливою ринковою ціною, а обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладенні на момент продаж) такого товар) (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів: маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, при наданні оцінки правильності донарахування податкових зобов'язань при визначенні рівня звичайних цін податковий орган мав діяти з дотриманням вищенаведених приписів п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Укртехносинтез” є засновником ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод” з часткою у статутному фонді 94,424 %.

Відповідно до пункту 1.26 Закону України № 334/94-ВР, пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як вбачається із акту перевірки від 02.12.2008 року № 2424/23-2/00110792 (додаток № 1), ДПІ у м. Полтаві при визначенні звичайної ціни на відвантажену продукцію протягом вересня, жовтня та грудня 2007 року, січня, березня, травня,серпня та вересня 2008 року провела порівняння ціни реалізації за дилерським договором від 02.01.2003 № 1 укладеним між позивачем та ТОВ “Укртехносинтез” та договорами купівлі-продажу з іншими контрагентами.

Проте, колегія суддів зазначає, що зазначені у порівняльній таблиці дані не містять відомостей щодо співставності умов продажу (якості проданого товару, його об'ємів, строків і умов поставки, проведення платежів), а лише порівняння ціни реалізації, встановленої для офіційного дилера, та ціни реалізації на аналогічну продукцію, придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер.

Як було встановлено, в даному випадку пов'язана особа ТОВ “Укртехносинтез” згідно дилерського договору № 1 від 02.01.2003 року є офіційним та єдиним дилером ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод”

Крім того, колегія суддів зазначає, що на підприємстві позивача у перевіряємий період діяло Положення про порядок застосування системи знижок покупцям, затвердженого наказом по підприємству № 19/"Е" від 20.12.2004 Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення позивач мав право надавати знижку на відвантажену продукцію покупцям, відповідно обсягів відвантаженої продукції: 42500 грн до 10%,680000 грн до 20%,1260000 грн до 25 %, 2000000 грн до 30 %, більше ніж 3000 000 грн до 40%.

Проте, контролюючим органом у порівняльній таблиці, також не враховані можливо надані знижки іншим контрагентам враховуючі обсяги поставки.

Виходячи з цього, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки було помилково проведено співставлення умов дилерського договору ТОВ “Укртехносинтез” з умовами інших договорів купівлі-продажу продукції, оскільки ТОВ “Укртехносинтез”, як єдиний дилер, мав найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими у підприємства покупцями та, відповідно, мав більші знижки щодо відпускної ціни продукції позивача.

Виходячи з цього, порівняння ціни реалізації встановлені для офіційного дилера та ціни реалізації на аналогічну продукцію придбану іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, є помилковим так, як умови вказаних договорів не є співставними в розумінні пп. 1.20.2 п.1.20. ст. 1 Закону України № 334/94-ВР.

Крім того, контролюючим органом при визначенні рівня звичайної ціни не був проведений повний аналіз цін на компресорні установки, станції, агрегати та іншу продукцію, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції.

Відповідно до п.п. 1.20.5. п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР передбачено, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів даного пункту, то для доказу обґрунтування її рівня можуть бути взяті до уваги правила, визначені відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Як було встановлено під час судового розгляду, на ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод” формування вільних відпускних цін здійснюється згідно Методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції в промисловості, розроблених Мінпромполітики України (Наказ № 47 від 02.02.01 р.) за правилами встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку на підставі затверджених норм матеріальних витрат на сировину, матеріалів та комплектуючих виробів, витрат на оплату праці, інших витрат та планової норми рентабельності.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доказів правомірності рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та визначення податкового зобов'язання з ПДВ, з урахуванням штрафних санкцій, надано не було.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено факти заниження позивачем податкових зобовязань ( рядок 9 податкової декларації з ПДВ): у вересні 2007 року на суму ПДВ, що дорівнює 163588,73 грн; у жовтні 2007 року на суму ПДВ, що дорівнює 183585,0 грн; у грудні 2007 року на суму ПДВ, що дорівнює155886,81 грн; у січні 2008 року на суму ПДВ, що дорівнює 80709,39 грн; у березні 2008 року на суму ПДВ, що дорівнює 138942,78 грн; у травні 2008 року на суму ПДВ, що дорівнює 194476,73 грн; у серпні 2008 року на суму ПДВ, що дорівнює 22518,06 грн; у вересня 2008 року на суму ПДВ, що дорівнює 148386,44 грн., що в свою чергу виключає висновки відповідача про зменшення бюджетного відшкодування: за жовтень 2007 року на суму 267219,00 грн; за січень 2008 року на суму 72482,00 грн; за травень 2008 року на суму 333420,00грн; за вересень 2008 року на суму 170904,00 грн та про завищення сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду за грудень 2007 року на 80076,00 грн та за січень 20008 року на 83159,00 грн.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо реалізації позивачем пов'язаній особі -ТОВ „Укртехносинтез" продукції за ціною нижчою від звичайної ціни в звязку з чим заниження ним бази оподаткування та порушення вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України 168/97-ВР є необґрунтованими з вище зазначених підстав та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі№2-а-12684/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 11.10.2010 р.