Ухвала суду № 12153253, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6073/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.Л.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Данилової М.В.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Вестфін-МС»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Вестфін-МС»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вестфін-МС»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.09.2009 р. №000191509/0, від 19.11.2009 р. №000191509/1 та від 27.01.2010 р. №000191509/2 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 978 504 928,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 48 925 246,40 грн., всього на загальну суму 1 027 430 174,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Вестфін-МС»подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестфін-МС»подало в липні 2009 року до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за червень 2009 року та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 31.08.2009 р. № 0021/15-9 та встановлені порушення ТОВ «Вестфін-МС»вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 978 504 928,00 грн. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.09.2009 р. № 0000191509/0 на загальну суму 1 027 430 174,40 грн., з яких 978 504 928,00 грн. основного платежу та 48 925 246,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Вестфін-МС»не погодилося з такими висновками ДПІ у Печерському районі м.Києва та оскаржило їх в порядку адміністративного оскарження відповідно до п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІП від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатом розгляду скарг Товариства податковими органами (ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України), спірне податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, скарги без задоволення. За результатами розгляду первинної та повторних скарг відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 19.11.2009 р. № 000191509/1 та від 27.01.2010 р. № 000191509/2, які містили ті ж самі суми зобовязання та штрафних санкцій, що і податкове повідомлення - рішення від 04.09.2009 р. №0000191509/0.

Позивач вказував на те, що посилання співробітниками ДПІ у Печерському районі м.Києва на розпорядження Кабінету міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)»та розпорядження Кабінету міністрів України від 17.07.2009 р. № 838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»є неправомірним, оскільки зазначені розпорядження містять обмеження щодо платників податку - покупців на віднесення у звітному періоді податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх звітних періодах, але отриманими покупцями у звітному податковому періоді та створюють інші перешкоди при здійсненні господарської діяльності платників. На думку позивача, вказані розпорядження суперечать вимогам Конституції України та інших законодавчих актів.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправомірність прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва податкових повідомлень-рішень від 04.09.2009 р. №000191509/0, від 19.11.2009 р. №000191509/1 та від 27.01.2010 р. №000191509/2, з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно з матеріалами перевірки основними контрагентами ТОВ «Вестфін-МС», за господарськими операціями з якими був сформований податковий кредит по податку на додану вартість, були ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635), ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) та ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546).

ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635) постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/393-6 визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість була подана за жовтень 2008 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано згідно з актом від 30.12.2008 р. №6867.

ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) постановою Господарського суду м.Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/396-6 визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість була подана за жовтень 2008 року.

ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546) постановою Господарського суду м. Києва від 16.10.2008 р. по справі № 24/395-6 визнано банкрутом. Остання декларація з податку на додану вартість, також, була подана за жовтень 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість реального здійснення платниками податків (контрагентами позивача) зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження для вчинення послуг, обсяг матеріальних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення та виконання вказаних господарських операцій, господарські операції фактично не мали товарного характеру, документально не підтверджені та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими угодами.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлює норма пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операції з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Позивач не надав належно допустимих доказів правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 978 504 928,00 грн., а тому не заслуговують на увагу будь-які твердження позивача про наявність всіх необхідних документів. У будь-якому разі, копії таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України. Крім того, всі контрагенти позивача визнані банкрутами в жовтні 2008 року, тобто, на момент здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Сфера Транс»(код ЄДРПОУ 34614635), ТОВ «Техностар-ХХІ»(код ЄДРПОУ 34809498) та ТОВ «Ферум -М»(код ЄДРПОУ 33302546) не мали юридичної правоздатності.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обовязки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

Господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень податкового органу при проведенні перевірки ТОВ «Вестфін-МС»правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 978 504 928,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Вестфін-МС»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 29.10.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: