Ухвала суду № 12153273, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-137/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н. Д.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю

Данилової М.В.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції (Володарське відділення) Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Бава»до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції (Володарське відділення) Київської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Бава»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Сквирської МДПІ (Володарське відділення)№ 0000552301/0 від 25.03.2008 про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 165915,48 грн. (за основним платежем 110610, 32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -55305,16 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції (Володарське відділення) № 0000552301/0 від 25.03.2008 у частині нарахування податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 91389,48 грн. (девяносто одна тисяча триста вісімдесят девять гривень сорок вісім копійок), у тому числі 60926,33 грн. за основним платежем та 30463,31 грн. за штрафними санкціями; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Сквирською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.02.2008 по 28.02.2008 посадовими особами Володарського відділення Сквирської міжрайонної МДПІ Київської області на підставі направлень на перевірку від 15.02.2008 № 23 та від 29.02.2008 № 25 було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, абзацу 2 підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобовязання за вересень місяць 2007 року (невідповідність сум з податку на додану вартість між реєстром виданих податкових накладних та декларацією з податку на додану вартість) у розмірі 39052, 00 грн.; завищення податкового кредиту за січень місяць 2005 року у розмірі 5439, 89 грн.; заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість від реалізації тютюнових та алкогольних виробів за 2006-2007 роки у розмірі 5192, 10 грн., завищення податкового кредиту у розмірі 2750, 00 грн. у звязку з наданням послуг (оренда кафе) за період з лютого місяця 2007 року по грудень місяць 2007 року; завищення податкового кредиту у розмірі 51042,00 грн. у звязку з придбанням легкового автомобіля «Toyota Prado»; завищення податкового кредиту у розмірі 7134, 33 грн. у звязку з включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплаченого при отриманні послуг по реконструкції орендованого ставу.

За результатами перевірки складений акт від 14.03.2008 про результати виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Бава»код за ЄДРПОУ 31414576 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 № 94-2301-31414576 (надалі - Ат перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2008 № 0000552301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (надалі - Закон України №2181), позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у сумі 165915,48 грн., у тому числі, за основним платежем - 110610,32 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 55305,16 грн.

Позивач визнає факт заниження ним податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 49683, 99 грн. у звязку з: заниженням податкового зобовязання за вересень місяць 2007 року (невідповідність сум з податку на додану вартість між реєстром виданих податкових накладних та декларацією з податку на додану вартість) у розмірі 39052, 00 грн., завищенням податкового кредиту за січень місяць 2005 року у розмірі 5439, 89 грн.; заниженням податкового зобовязання з податку на додану вартість від реалізації тютюнових та алкогольних виробів за 2006-2007 роки у розмірі 5192, 10 грн.

Таким чином, у частині донарахування відповідачем сум податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за дані правопорушення позивач рішення податкового органу не оспорює, тому рішення податкового органу у частині нарахування позивачеві основного платежу з податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій на загальну суму 74 526, 00 грн. (за основним платежем - 49683,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 24842, 00 грн.), є обґрунтованим, тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття Сквирською МДПІ повідомлення-рішення №0000552301/0 від 25.03.2008 про донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що між позивачем та ПП ОСОБА_3 31.01.2007 року укладено договір оренди приміщення кафе. Згідно із умовами цього договору, позивач зобовязаний передати, а ПП ОСОБА_3 прийняти в платне строкове користування (оренду) приміщення кафе, що належить позивачеві. За користування приміщенням ПП ОСОБА_3 зобовязаний сплачувати позивачеві щомісячну орендну плату у розмірі 1500, 00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 250, 00 грн. Таким чином, сума податку на додану вартість, яку позивач мав би сплатити до бюджету за період з лютого по грудень місяці 2007 року складає 2750, 00 грн. (11 місяців х 250,00 грн.).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приміщення кафе фактично ПП ОСОБА_3 в оренду не передавалось, орендна плата ним не справлялась та, відповідно, документи, що засвідчують факт надання послуг з оренди приміщення кафе, не оформлювались.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що засвідчують факт передачі приміщення кафе в оренду, надання у період лютий - грудень місяці 2007 року послуг з оренди кафе та зарахування позивачем орендної плати за користування орендованим приміщенням.

За таких обставин є правильними висновки суду, що наявність договірних відносин між сторонами при відсутності отримання від ПП ОСОБА_3 грошових коштів або оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) позивачем, не є достатньою підставою для виникнення у позивача податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість, тому у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2750, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1375,00 грн.

У період, за який здійснювалася перевірка, позивачем був придбаний легковий автомобіль, який не є таксомотором. Придбаний автомобіль включений позивачем до складу основних фондів та використовувався ним у власній господарській діяльності (наказ позивача про закріплення автомобіля за директором підприємства, наказ про створення автотранспортного господарства, інвентарна картка обліку основних засобів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та подорожні листи наявні в матеріалах справи). Сума податку на додану вартість, сплачена у складі вартості цього автомобіля склала 51041,67 грн. (податкова накладна порядковий номер 22 к від 26.10.2006 ( а.с. 161).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку на додану вартість має право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у цьому звітному періоді при придбанні платником легкового автомобіля, який відноситься до основних фондів та підлягає амортизації або який підприємством заплановано використовувати в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзацом другим підпункту 7.4.2 пункту 7.4. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»створена неоднозначність порядку формування податкового кредиту платником податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля.

Відповідно до положень підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України № 2181, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем податкового кредиту за операціями, повязаними з придбанням легкових автомобілів, беручи до уваги приписи підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України № 2181 мав застосувати положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявна у матеріалах справи податкова накладна містить усі дані стосовно змісту операції, вимоги щодо якої встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаного легкового автомобіля у розмірі 51041,67 грн. до податкового кредиту підприємства, у звязку з чим, у відповідача відсутні підстави щодо донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 51041,67 грн.

Приписами пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

З урахуванням відсутності порушень позивачем у даних правовідносинах податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві штрафних санкцій у розмірі 25521,00 грн. відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

23.12.2003 позивач на підставі договору оренди водного обєкту та земель водного фонду, укладеного з Білоцерківською районною державною адміністрацією прийняв у строкове платне користування водний обєкт, який розміщений на території Шкарівської сільської ради для риборозведення, що цілком кореспондується з предметом діяльності позивача, який визначений у його Статуті (а.с.168). Зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства та є дійсним на час проведення перевірки, про що зазначено відповідачем у самому Акті перевірки.

Сторонами не заперечувався той факт, що у складі ціни робіт з реконструкції орендованого ставу, позивачем сплачено податок на додану вартість у розмірі 7134,33 грн., не заперечувався факт виконання зазначених робіт та факт наявності податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі ціни за роботи, повязані із реконструкцією ставу у розмірі 7134,33 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, визначальною умовою для формування податкового кредиту є звязок оподатковуваних операцій з господарською діяльністю платника податку та такі операції повинні здійснюватися у рамках його господарської діяльності. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності у податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Відповідачем не доведено відсутності взаємозвязку з операцією з оплати послуг щодо реконструкції ставу з господарською діяльністю позивача.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, чи від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи те, що відповідачем не оспорюється розмір податкового кредиту та не ставиться під сумнів наявність та правильність оформлення податкових накладних суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача податку на додану вартість, сплаченого у складі витрат на реконструкцію ставу, оскільки вони не суперечать чинному законодавству та спрямовані на забезпечення організації виробництва позивача, тобто на забезпечення отримання у майбутньому доходів від виробництва, а тому належать до господарської діяльності позивача у розумінні положень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 7134, 33 грн., у звязку з їх несплатою при отриманні послуг по реконструкції орендованого ставу та штрафних санкцій у розмірі 3567,31 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції (Володарське відділення) Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 29.10.2010 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: