Ухвала суду № 12153196, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/81-33/410-11/375-28/13-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Наука»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та розпорядження, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Наука»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та розпорядження. Свої вимоги мотивує тим, що його податковий кредит за спірний період підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, позивачем оплачено суму податку на додану вартість у складі вартості купленого на території України товару, товар вивезено за межи митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, тому підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у відповідача відсутні.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №1029/23-4 від 02.06.2003 року про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 407484,00 та стягнення штрафу в розмірі 203742,00 грн. Скасовано розпорядження заступника начальника державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №78/23-4 від 02.06.2003 року про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку господарської діяльності позивача, про що складено акт №812/23-4/0302/20712613 від 30.05.2003 року, за змістом якого встановлено порушення пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

На підставі даного акту 02.06.2003 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1029/23-4, яким позивачу згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" донараховано податок на додану вартість у розмірі 407484,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 203742,00 грн.

Крім того, на підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем, в особі заступника начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, було прийняте розпорядження № 78/23-4 від 02.06.2003 року про внесення змін у визначену позивачем суму податку на додану вартість за результатами попередньої перевірки податкової декларації по податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування на 1048026,00 грн.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач звертався зі скаргами до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, державної податкової адміністрації в м. Києві, Державної податкової адміністрації України. За результатами оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи було встановлено відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та безпідставність застосування до нього штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням. Крім цього, зазначив що правомірність прийнятого рішення в установленому законом порядку відповідачем не доведена.

З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість в установленому законом порядку, свідоцтво № 39025663 від 09.12.2002 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та приватним підприємством "Червоний Жовтень" було укладено договори купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002 року, №5/12 від 09.12.2002 року та №1/03 від 14.01.2003 року, згідно яких позивач придбав сорбенти спеціального призначення „Сорбокаст" в кількості 3346 штук упаковок, що дорівнює 1673 кг, загальною вартістю 8733060,00 грн., в тому числі 20% ПДВ 1455510,00 грн. На виконання укладених договорів ВАТ „Наука" оплатила продавцю ПП „Червоний Жовтень" вартість цього товару (сорбентів) шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок, на підтвердження чого наявні платіжні доручення і відповідні виписки банку з особового рахунку ВАТ „Наука".

Крім того, встановлено, що 02.10.2002 року позивачем було укладено договір комісії з товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельні системи" №10/02-1, відповідно до умов якого TOB "Торгівельні системи" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з дорученням комісіонеру, яке є додатком до даного договору комісії №10/02-1, позивач доручив TOB "Торгівельні системи" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1140 штук за ціною 2195,00 грн. за штуку, що разом становить 2502300,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі від 02.10.2002 року зазначені матеріальні цінності було передано TOB "Торгівельні системи".

Також 09.12.2002 року позивачем було укладено договір комісії з TOB "Торгівельні системи" №14-1, відповідно до умов якого TOB "Торгівельні системи" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з дорученням комісіонеру, яке є додатком до договору комісії №14-1, позивач доручив TOB "Торгівельні системи" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1110 штук за ціною 2201,00 грн. за штуку, що разом становить 2443110,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі від 09.11.2002 року зазначені матеріальні цінності було передано TOB "Торгівельні системи".

14.01.2003 року позивачем було укладено договір комісії №1 з TOB "Теплосервіс", відповідно до умов якого TOB "Теплосервіс" зобов'язалось від свого імені та за рахунок позивача здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить позивачеві згідно відповідних специфікацій. Згідно з дорученням комісіонеру, яке є додатком до договору комісії №1, позивач доручив TOB "Теплосервіс" укласти зовнішньоекономічні договори та здійснити експорт сорбентів спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1096 штук за ціною 2202,00 грн. за шт., що разом становить 2413392,00 грн. Відповідно до акту прийому-передачі від 14.01.2003 року зазначені матеріальні цінності було передано TOB "Теплосервіс".

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов договорів комісії, укладених з позивачем, TOB "Торгівельні системи" та TOB "Теплосервіс" реалізували сорбенти компанії "International Holding Group LLC", які належали позивачеві, нерезиденту України.

Зокрема, TOB "Торгівельні системи" укладено 18.10.2002 року контракт № 1 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією № 1 до цього контракту TOB "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" - прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1140 штук.

Також, TOB "Торгівельні системи" укладено 14.01.2003 року контракт № 2 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією № 11 до цього контракту TOB "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" - прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1110 штук.

TOB "Теплосервіс"18.10.2002 року укладено контракт № 3 з компанією "International Holding Group LLC". Згідно з специфікацією № 1 до цього контракту TOB "Торгівельні системи" зобов'язалось поставити, а компанія "International Holding Group LLC" - прийняти та оплатити, сорбент спеціального призначення „Сорбокаст" у кількості 1096 штук.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що вивезення сорбентів за межі митної території України підтверджується вантажними митними деклараціями №100000/2/240606 від 11.11.2002 року, №12200/2/021675 від 19.12.2002 року та №12500/3/360067 від 21.01.2003 року. Зазначені декларації оформлені належним чином та містять на зворотному боці відмітку митниці про вивезення визначеного в них товару за межі митної території України.

На виконання договорів комісії TOB „Торгівельні системи" перерахувало позивачу валютну виручку в розмірі 2493300,00 грн. 02.10.2002 року та 2433110,00 грн. 09.12.2002 року, TOB „Теплосервіс" 14.01.2003 року перерахувало позивачу 2410000,00 грн.

Отже, за результатами експорту товару за межі митної території України позивачем було застосовано нульову ставку податку на додану вартість, в зв'язку з чим у визначений період у нього виникло від'ємне значення по податку на додану вартість.

Позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за жовтень 2002 року 668605,00 грн., за грудень 2002 року 325190,00 грн., за січень 2003 року 226963,00 грн., всього на 1220731,00 грн.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України „Про податок на додану вартість".

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем було віднесено до складу валових витрат суми витрат на придбання сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст" в кількості 3346 штук упаковок, згідно договорів купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002 року, №5/12 від 09.12.2002 року та №1/03 від 14.01.2003 року, укладених з ПП „Червоний Жовтень".

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що факт правомірності віднесення зазначених сум до складу валових витрат підтверджений в судовому порядку, зокрема рішенням господарського суду м. Києва від 07.04.2004 року по справі № 33/154. Рішення набрало законної сили та є чинним на час розгляду справи.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з вимог зазначених вище норм законодавства колегія суддів зазначає, що підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України "Про податок на додану вартість" є лише повна відсутність підтверджуючих документів - податкових накладних.

Проте судом першої інстанції було встановлено, що на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ПП "Червоний Жовтень" на підтвердження суми податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий кредит по господарським операціям з придбання товарів у ПП "Червоний Жовтень", формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не зазначено.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також судом першої інстанції було встановлено, що факт реєстрації контрагента позивача ПП „Червоний Жовтень" як платника податку на додану вартість на момент укладання та виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу №3/10-Н від 02.10.2002 року, №5/12 від 09.12.2002 року та №1/03 від 14.01.2003 року відповідачем не оспорюється. Таким чином, в спірний період зазначене підприємство було юридичною особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, що надавало йому право на складання та видачу податкових накладних. Факт отримання позивачем податкових накладних від 02.10.2002 року, від 09.12.2002 року, від 14.01.2003 року, виписаних ПП „Червоний Жовтень" та проведення розрахунків із ним за надані товари відповідач також не заперечує.

Право на включення сум податку на додану вартість покупця до податкового кредиту при наявності податкової накладної також передбачено п. 6.2 Наказу ДПА „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97 року № 165, яким визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач мав господарські відносини щодо придбання сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст" лише з ПП „Червоний Жовтень". За змістом довідки, складеної співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами зустрічної перевірки ПП „Червоний Жовтень" з питання взаєморозрахунків з позивачем та відповідності податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно податкових накладних фактичним податковим зобов'язанням продавця за жовтень 2002 року, порушень податкових зобов'язань по податку на додану вартість по зазначеним операціям не виявлено та встановлено, що податкові накладні на продаж товару віднесено ПП „Червоний Жовтень" до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та до податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.

Тобто, було встановлено, що суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту за спірною операцією включені продавцем в повному обсязі до складу його податкових зобов'язань, що повністю відповідає приписам Закону України „Про податок на додану вартість".

Крім того, судом першої інстанції було встановлено на підставі акту перевірки № 154-23/02-7/32043037 від 21.10.2003 року, що податковим органом здійснювалась перевірка господарської діяльності ПП „Червоний Жовтень" за період 31.07.2002 року по 01.04.2003 року, однак жодних порушень податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань при взаємовідносинах з ВАТ „Наука" не виявлено.

Також встановлено, що ПП „Червоний Жовтень" не є виробником сорбенту спеціального призначення „Сорбокаст", а придбав його у TOB СП „Інаква Віта". При цьому TOB СП „Інаква Віта" за вересень 2002 року задекларувало до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 4040949,00 грн., за жовтень 2002 року 4187453,00 грн., за грудень 2002 року 3132769,00 грн., за січень 2003 року 4042979,00 грн., що значно перевищує суми податкового кредиту задекларованого ПП „Червоний Жовтень" та відповідно ВАТ „Наука" за спірними операціями.

Згідно довідки № 3924/23-4/748 від 02.12.2002 року, складеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за результатами зустрічної перевірки TOB СП „Інаква Віта" з питання взаєморозрахунків з ПП „Червоний Жовтень" та відповідності податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно податкових накладних фактичним податковим зобов'язанням продавця за вересень 2002 року порушень податкових зобов'язань по податку на додану вартість по зазначеним операціям не виявлено та встановлено, що податкові накладні на продаж товару віднесено TOB СП „Інаква Віта" до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та до податкового зобов'язання в деклараціях з податку на додану вартість відповідного періоду.

Також судом першої інстанції встановлено, що докази на підтвердження виявлення податковим органом порушень діючого законодавства, що спричинило заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість TOB СП „Інаква Віта" по спірних операціях з ПП „Червоний Жовтень" відсутні. Факт правильності формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість TOB СП „Інаква Віта" за період з 01.07.2002 року по 01.04.2003 року підтверджений рішенням господарського суду м. Києва від 01.11.2004 року по справі № 33/259.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП „Червоний Жовтень", зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що сума податку на додану вартість сплачена в ціні придбаних товарів правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Крім цього, відповідно до п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції було встановлено на підставі довідки Київського міського управління статистики від 30.01.2003 року №1063 про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном та кормами для тварин (код КВЕД *51.21.0), інші види оптової торгівлі (код КВЕД *51.70.0), інші види фінансового посередництва, не віднесені до інших угрупувань (код КВЕД 65.23.0) (копія у справі).

Також було встановлено, що впродовж 2002 року та першого кварталу 2003 року позивач здійснював оптову торгівлю товарами, тобто придбавав різноманітні товари з метою подальшого їх перепродажу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що придбані у жовтні, грудні 2002 року сорбенти "Сорбокаст" були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їж подальшого перепродажу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача про неприбутковість операцій позивача з продажу сорбентів.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що позивач придбав сорбенти „Сорбокаст" за договірною ціною.

Відповідно до норм Закону України "Про ціни та ціноутворення", Господарського кодексу України суб'єктам підприємницької діяльності надано гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в господарську діяльність підприємства, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено того, що продавець сорбентів і позивач були пов'язаними особами, а отже, відповідач не мав правових підстав застосовувати при визначенні сум податкового кредиту позивача правила про звичайні ціни, викладені в п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість".

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 18 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович