Постанова № 12152879, 07.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2010 р. Справа № 55/63-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Погребняк В. Я. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача - Добриця В.А., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДЖАЛ", с. Вільхуватка, Великобурлуцького району, Харківської області (вх. № 2150 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.10 р. у справі № 55/63-10

за позовом ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія" м. Київ

до Фермерського господарства "Джал" с. Вільхуватка

про стягнення 162 959,03 грн.,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "ДЖАЛ", с. Вільховатка, 138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 396/А/20-08 від 02.07.08 р. неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати переданого товару. А також просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові суми в межах заявлених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 червня 2010 року по справі № 55/63-10 (суддя Гребенюк Н.В.) відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАЛ", с. Вільховатка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ 138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних, 1629,59 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Фермерське господарство "ДЖАЛ" з рішенням господарського суду не погодилося, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з’ясування обставин справи. При цьому зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вирішив питання про стягнення заборгованості з ТОВ «ДЖАЛ», яке не є стороною у справі та не має ніякого відношення до даного господарського спору. Також, посилається на те, що позивач самостійно визначив обсяг кредиту в банку "Райффайзен банк "Аваль", рівну 90% вартості товару, що відповідає умовам договору; отримав своєчасно та у повному обсязі як 10% від вартості товару за рахунок власних коштів господарства, так і весь обсяг кредитних грошових коштів, визначених позивачем. Крім того, зазначає про те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач не надав витребуваних відповідними ухвалами суду документів, які мають значення для повного та об’єктивного розгляду справи, а саме: гарантії банку на видачу ФГ «ДЖАЛ»кредиту; додатку № 2, яке є невід’ємною частиною договору; ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної діяльності; угоди про співробітництво з банком в рамках програми цільового кредитування. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2010 року по справі № 55/63-10 відносно ТОВ «ДЖАЛ», яке не є стороною у справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. При цьому зазначає, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором щодо розрахунків за отриманий товар у повному обсязі, вважає, що відсутність гарантії банку на видачу відповідного кредиту, угоди про співробітництво в рамках програми цільового кредитування між банком «Райффайзен банк «Аваль»та позивачем, довіреності, яка є додатком № 2 до договору, не спростовують обставин поставки відповідачу комбайна за договором № 396/А/20-08 від 02.07.2008 року і наявності у останнього зобов’язання по сплаті узгодженої сторонами ціни за отриманий товар.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено та зобов’язано позивача надати до суду апеляційної інстанції додаток № 2 до договору № 396/А/20-08 від 02.07.2008 року, ліцензію на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач витребуваних ухвалою суду документів не надав, в судове засідання не з’явився, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не попередив, докази його належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами, до того, ж ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року сторони попереджено, що в разі неявки представників сторін, справа може бути розглянута без їх участі.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ (позивач у справі) та Фермерським господарством "ДЖАЛ", с. Вільховатка (відповідач у справі) був укладений договір № 396/А/20-08. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача сільськогосподарську техніку у відповідності з додатком № 1 від 02 липня 2008 року до даного договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти товар та сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 2.2 договору передбачена загальна вартість, яка складає 133000 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів на рахунок позивача. Пунктом 4 договору передбачені умови оплати: 2% від загальної суми товару, що складає 2660 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ України на день зарахування коштів відповідач зобов’язаний сплатити в строк до 04 липня 2008 року; 8% від загальної суми товару, що складає 10640 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів в строк до 15 липня 2008 року; 90% від загальної суми товару, що складає 119700 євро, в строк до 08 серпня 2008 року. Пунктом 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов’язань, передбачених пп. "б" п. 5.3 договору в частині проведення оплати та пп. 3.6 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу, за кожен день такого прострочення, а також 15% річних від суми боргу. Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Сторони в додатку № 1 до договору № 936/А/20-08 від 02.07.08 р. визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - 133000 євро.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачеві зернозбиральний комбайн Claas Medion 310, заводський № 93204364 в кількості 1 одиниці та зернову жатку 6 м, контур в кількості 1 одиниці, що підтверджується актом приймання - передачі від 31 липня 2008 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Як було зазначено вище, сторонами у договорі був узгоджений графік оплати - 2% від загальної суми товару, що складає 2660 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів відповідач зобов’язаний сплатити в строк до 04 липня 2008 року; 8% від загальної суми товару, що складає 10640 євро, перерахованих за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів в строк до 15 липня 2008 року; 90% від загальної суми товару, що складає 119700 євро, в строк до 08 серпня 2008 року.

Відповідачем оплачено товар на суму 875592,27 грн. (що еквівалентно 120428,03 євро), що підтверджується платіжними дорученнями від 04 липня 2008 року, від 15 липня 2008 року та від 08 серпня 2008 року.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями (№ 4592/7 від 17.12.08 р., № 5243 від 26.10.09 р.) з вимогою оплатити 12571,97 євро грошових коштів, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідач своїми листами відповів, що не визнає вказані претензії.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних та судових витрат.

Відповідач під час судового розгляду в обґрунтування викладених заперечень послався на те, що позивач передав відповідачу комбайн та жатку, самостійно зареєстрував комбайн та передав відповідачу оригінал свідоцтва про реєстрацію, що відповідно до умов договору (п. 3.7) можливо лише у разі 100% оплати вартості товару, а також на те, що сума кредиту була визначена позивачем (продавцем), який у відповідності з п. 12.14 договору має статус повноваженого представника покупця з питань отримання ним кредитів для придбання товарів за програмою цільового кредитування у банківських структурах.

Відповідач зазначив про відсутність гарантії банку, довіреності ФГ «ДЖАЛ», яка є у відповідності з п. 3.6 невід’ємною частиною договору, угоди про співробітництво в рамках програми цільового кредитування з банком «Райффайзен банк «Аваль», ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Але, наведені відповідачем доводи суд першої інстанції визнав необґрунтованими та безпідставними, при цьому мотивування їх відхилення в оскаржуваному рішенні відсутнє.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд послався на те, що відповідач товар отримав, але повний розрахунок з позивачем відповідно до умов договору не здійснив, в зв’язку з чим визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача правомірними та такими, що підлягають задоволенню та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАЛ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Лізингова Компанія»138052,80 грн. основного боргу, 24906,23 грн. 15% річних та судові витрати по справі.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

По-перше, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам спірного договору, а саме п. 1.3 договору, за яким даний договір укладено у відповідності з умовами та положеннями Угоди про співробітництво в рамках програми цільового кредитування з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»з позивачем; п. 3.2, яким передбачено наявність гарантії банку на видачу ФГ «ДЖАЛ»кредиту для покупки комбайну та п. 12.14 договору, яким визначено, що Продавець (позивач у справі) має статус повноваженого представника Покупця (відповідач у справі) з питань отримання ним кредитів для придбання товарів за програмою цільового кредитування у банківських структурах; розділу 3 договору щодо порядку державної реєстрації товару, зокрема п. 3.6 договору, яким сторони погодили наявність у позивача довіреності ФГ «ДЖАЛ»для здійснення останнім державної реєстрації товару в інспекції Державного технічного нагляду, яка є додатком № 2 до договору та його невід’ємною частиною; п. 11.6 договору, яким передбачено право Продавця (позивача у справі) на підставі довіреності у випадку неповної оплати товару зняти комбайн з реєстрації в органах держнагляду та стягнути 2% від загальної вартості товару; не звернуто увагу та проігноровано той факт, що позивач на вимогу ухвал суду першої інстанції не надав відповідних документальних доказів, зокрема довіреності (додатку № 2 до договору), яка є невід’ємною частиною договору.

По-друге, судом не досліджено питання, на якій підставі позивач передав у власність відповідача комбайн та жатку, якщо не було 100% оплати за товар у відповідності з умовами договору, та чому позивач в порушення умов договору самостійно зареєстрував комбайн в органах державного технічного нагляду, надав відповідачу оригінал свідоцтва про державну реєстрацію без будь-яких відповідних відміток та застережень.

Відповідно до вимог статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до умов договору № 396/А/20-08 від 02.07.2008 року позивач, як продавець, зобов’язався передати у власність відповідача –покупця, сільськогосподарську техніку у відповідності з додатком № 1 від 02.07.08 р. до даного договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно умов даного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно сплатив за товар 10% його вартості за рахунок власних коштів згідно платіжного доручення № 148 від 02.07.2008 р. на суму 20348,39 грн. та платіжного доручення № 161 від 14.07.2008 року.

Решта 90 % його вартості повинна бути сплачена за рахунок кредиту, отриманого як це зазначено в п. 1.3 договору у відповідності з умовами та положеннями угоди про співробітництво в рамках програми цільового кредитування з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та Продавцем (позивачем у справі).

Згідно п. 12.14 договору працівники продавця мають статус повноважених представників інтересів Покупця з питань отримання ними кредитів для придбання товару за програмою цільового кредитування у банківських структурах.

З аналізу вказаних положень договору випливає, що кредитний договір з банком оформлюється відповідачем, а сума кредиту в розмірі 90%, яку повинен сплатити відповідач за товар згідно п. 4.2 договору, визначається позивачем разом з банком.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов’язується передати продавцю до 25 липня 2008 року гарантію банку про згоду на надання кредиту.

Слід зазначити, що позивачем (продавцем) не надано до суду гарантії банку про згоду на надання кредиту, яким визначена сума у розмірі 90% вартості товару та яку повинен сплатити відповідач, хоча саме позивач згідно п. 12.14 договору визначає суму кредиту необхідну для розрахунку за товар відповідно до п. 4.2 договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було перераховано за рахунок кредитних коштів 773662,05 грн. відповідно до платіжного доручення № 190 від 13.08.2008 року.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що підписання акту приймання-передачі товару відбувається лише при виконання однієї з наступних умов:

- виконання покупцем умов розділу 4 даного договору (повна оплата товару);

- після виконання п. 3.3 договору, у відповідності з додатком № 1 від 02.07.2008 року, яким передбачений порядок розрахунків за товар у випадку відмови банку від надання покупцю кредиту для придбання товару по даному договору.

Доказів відмови банку в наданні відповідачу кредиту у визначеному позивачем розмірі матеріали справи не містять.

31 липня 2008 року уповноваженими представниками сторін був підписаний акт приймання-передачі комбайну та жатки у відповідності з умовами п. 3.4 договору без будь-яких зауважень (аркуш справи 24), що свідчить про виконання покупцем умов, передбачених розділом 4 договору та визнання позивачем своєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо повного розрахунку за товар.

Крім того, згідно п. 3.6 договору після надання банком гарантійного листа про згоду на надання кредиту, покупець надає продавцю довіреність –додаток № 2, який є невідємною частиною даного договору, на здійснення продавцем дії щодо державної реєстрації товару в інспекції Державного технічного нагляду відповідної обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 3.7 договору продавець протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання довіреності здійснює від імені та за рахунок покупця державну реєстрацію товару в інспекції державного технічного нагляду та отримує Свідоцтво про реєстрацію товару.

Матеріалами справи підтверджено, що продавець (позивач у справі) у відповідності з п. 3.7 договору здійснив державну реєстрацію комбайна в інспекції державного технічного нагляду та передав покупцю (відповідач у справі) оригінал свідоцтва про державну реєстрацію комбайну без будь-яких відміток та застережень, про що свідчить надана відповідачем до матеріалів справи копія вказаного свідоцтва (аркуш справи 50), а також його оригінал, який був оглянутий колегією суддів під час судового розгляду. Зазначені дії позивача по реєстрації комбайну можливі лише у випадку повної оплати товару.

До того ж, п. 11.6 договору передбачено право продавця (позивача) на підставі довіреності у випадку неповної оплати товару зняти комбайн з реєстрації в органах держнагляду та стягнути 2% від загальної вартості товару.

Але, позивач не скористався положеннями вказаної статті, що також може свідчить про визнання останнім повної оплати відповідачем товару за договором.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не надав на вимогу суду першої та апеляційної інстанції довіреність, яка є додатком № 2 до договору і його невідємною частиною, та в якому сторони зазначили про виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором по оплаті комбайну та жатки, що дає підстави на здійснення позивачем від імені відповідача дії по державній реєстрації товару в інспекції Державного технічного нагляду згідно п. 3.7 договору, що в свою чергу і було зроблено позивачем.

За таких обставин, позивач, який підписав акт приймання-передачі комбайну та жатки, зареєстрував комбайн в державній інспекції технічного надзору та передав відповідачу свідоцтво про державну реєстрацію, тим самим визнав виконання відповідачем факту повної оплати товару за договором, що підтверджується вищевикладеним.

Будь-яких додаткових угод стосовно зміни порядку розрахунків при визначення загальної вартості товару, що підлягає сплаті за рахунок власних коштів відповідача, сторонами не укладалося, умовами договору також не передбачена можливість розрахунку за товар після його отримання.

В зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 162959,03 грн. за договором 3396/А/20-08 від 02.07.2008 року, в зв’язку з недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українська Аграрна Лізингова компанія»не підтверджуються необхідними конкретними доказами у зв’язку з чим вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також звертає увагу, що при виготовленні ухвал та повного тексту рішення судом першої інстанції було допущено технічну помилку, а саме: замість Фермерського господарства «ДЖАЛ»в якості відповідача було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖАЛ», тобто юридичну особу, яка не була залучена до участі у справі та не має ніякого відношення до даного господарського спору, хоча ухвалою господарського суду Харківської області від 26 березня 2010 року провадження у справі № 55/63-10 було порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", м. Київ до Фермерського господарства "ДЖАЛ", с. Вільхуватка, Великобурлуцького району, Харківської області, а ідентифікаційний код відповідача, зазначеного у рішенні як ТОВ «ДЖАЛ», збігається з ідентифікаційним кодом Фермерського господарства «ДЖАЛ», належного відповідача по справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДЖАЛ", с. Вільхуватка, Великобурлуцького району, Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 червня 2010 року по справі № 55/63-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія" (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 66, код 31245438) на користь Фермерського господарства "ДЖАЛ" (61183, с. Вільхуватка, Великобурлуцького району, Харківської області, вул. Харченка, 8, код 33369342) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 836,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Суддя Погребняк В. Я.

Суддя Шевель О. В.

Повний текст постанови підписано 05 жовтня 2010 року