Постанова № 12152869, 07.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 12/48-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Савочка А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2245С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.06.10 р. у справі № 12/48-10

за позовом ТОВ Виробничо-фінансової компанії "Ал-Вест", м. Макіївка

до Державного підприємства "Новосуханівський спиртовий завод", с. Новосуханівка

про стягнення 70862,19 грн.

встановила:

У квітні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 70862, 19 грн. вартості поставленого палива, з них 67179,11 грн. основного боргу, 3157, 42 грн. інфляційні збитки та 526,08 грн. 3% річних, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 708,00 грн. державного мита.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.06.2010 р. по справі № 12/48-10 (суддя Костенко Л.А.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 67179,11 грн. заборгованості, 526,08 грн. 3% річних, 3157,42 грн. інфляційних витрат, а також 708,62 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, на підставі ст. 625 ЦК України стягнути інфляційні та річні.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що в дійсності, позивач не здійснював жодних поставок котельного палива на склад відповідача ні 14 січня 2010 р., ні в інші строки, про що свідчить наступне: ДП “Новосуханівський спиртовий завод” з початку грудня 2009 р. не здійснює випуску продукції - спирту етилового ректифікованого, виробництво зупинено та у відповідача не було необхідності у закупівлі котельного палива, ДП “Новосуханівський спиртовий завод” не здійснював отримання будь-яких товарно-матеріальних цінностей від позивача. В бухгалтерії відповідача відсутні первинні документи щодо оприбуткування палива котельного, отриманого від позивача. Більше того, про наявність договору № 5 від 14 січня 2010 р. відповідач дізнався після отримання претензії від позивача та вказаний договір не зареєстровано в книзі.

Відповідач зазначає, що в книзі обліку транспортованих товарно-матеріальних цінностей поставка палива котельного від ТОВ “Виробничо-фінансова компанія “АЛ-ВЕСТ” 14 січня 2010 р. не зареєстрована, що підтверджує відсутність факту поставки.

Відповідач вважає, що в порушення норм діючого законодавства позивачем не надано довіреність на свого працівника для отримання котельного палива за договором від 14 січня 2010 року, а накладна від 14 січня 2010 року не має доказової сили та не може бути використана у якості доказу факту здійснення господарської операції з поставки палива котельного позивачем на адресу відповідача.

Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідачем прийнято котельне паливо у кількості 27,420 т за ціною 2041,67 грн. без ПДВ, яке підлягало оплаті на загальну суму 67179,11 грн., але оплата не проведена і претензія відхилена з посиланням на фіктивність правочину. Відмова відповідача від задоволення законних вимог ТОВ “ВФК “АЛ-ВЕСТ” є прямим порушенням матеріального права позивача.

Позивач вважає, що за умовами поставки приймання продукції проводилось на території відповідача, а факт прийняття продукції підтверджено відбитком печатки відповідача у видатковій накладній № 14011 від 14.01.2010 p., витребування позивачем довіреності на отримання відповідачем продукції не є обов'язковим.

Позивач зазначив, що посилання відповідача на Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” необґрунтоване та свідчить про недотримання саме підприємством відповідача порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивач вважає, що судом вірно застосовано норми ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та п. 13 Інструкції Міністерства Фінансів України “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженого Наказом № 99 від 16.05.1996 р.

Представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження по справі з посиланням на те, що прокуратурою Сумського району порушено кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 366 КК України, яка знаходиться у суді.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання, оскільки відповідач не надав доказів підтверджуючих, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 366 КК України повязана з предметом розгляду даної справи, та розгляд даної справи неможливий до вирішення кримінальної справи, тобто відсутні підстави для зупинення провадження у справі передбачені ст. 79 ГПК України.

Представник позивача у призначене судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, не зявлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 5 від 14.01.2010 р. на поставку продукції - палива котельного із коксохімічних продуктів нафтопереробки (ТУ У 24.1-20324162-001-2003 із змінами 1,2,3), який підписаний т.в.о. директора ДП "Новосуханівський спиртовий завод" ОСОБА_1 та скріплений печаткою підприємства.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що відповідач проводить оплату за поставлену продукцію за умовами, визначеними в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору .

За умовою, визначеною в п. 2 специфікації № 1, що є Додатком № 1 до договору відповідач повинен здійснити оплату по факту поставки на підставі рахунку, виставленого позивачем.

На виконання умов договору постачальник - Т0В «ВФК АЛ-ВЕСТ»передав, а платник - ДП «Новосуханівський спиртовий завод»прийняв котельне паливо в кількості 27,420 т за ціною 2450,00 грн. з ПДВ за тону, загальна сума поставки складає 67179,11 грн., згідно видаткової накладної № 14011 від 14.01 2010 р. ТОВ «ВФК «АЛ-ВЕСТ»виставило до ДП «Новосуханівський спиртовий завод»рахунок №14011 від 14.01.2010 р.

11.03.2010 р. позивачем направлена відповідачу претензія № 1 з вимогою оплатити заборгованість на розрахунковий рахунок ТОВ «ВФК АЛ-ЗЕСТ»за вказаними банківськими реквізитними, але вказану претензію позивача відповідачем відхилено, з посиланням на фіктивність правочину.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість відповідача складає 67179,11 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що заперечення відповідача є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що договір № 5 від 14.01.2010 р. був укладений керівником відповідача і керівник - т.в.о. директора ОСОБА_1 безпосередньо сам приймав матеріальні цінності, особисто підписав видаткову накладну, скріпив печаткою.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до вимог діючого законодавства директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Договір в установленому законом порядку невизнаний недійсним та є діючим.

Отже, наявність договору та підпис у накладний директора, свідчить про отримання товару відповідачем та виникнення у нього, як у покупця, обовязку щодо оплати отриманої продукції.

Відповідно п. 13 Інструкції Міністерства Фінансів України «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженого Наказом № 99 від 16.05.1996 р. при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємством їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері, тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в разі неналежного дотримання керівником підприємства порядку ведення бухгалтерського обліку, за наявності інших доказів отримання матеріальних цінностей, лише факт відсутності довіреності не може бути підставою для відмови позовних вимог.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобовязання за договором № 5 від 14.01.2010 р. на поставку продукції - палива котельного із коксохімічних продуктів нафтопереробки (ТУ У 24.1-20324162-001-2003 із змінами 1,2,3) виконав, але відповідач зобовязання щодо своєчасної і повної оплати не здійснив, доказів повної та своєчасної оплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 67179,11 грн.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В звязку з простроченням оплати продукції суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 3% річних в розмірі 526,08 грн. та застосований індекс інфляції на суму боргу в розмірі 3157,42 грн. за період з 14.01.2010 р. по 15.04.2010 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам процесуального та матеріального права, обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 17.06.2010 р. по справі 12/48-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 07.10.2010 р.