Постанова № 12152281, 06.10.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2010 року Справа № 5020-12/100                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Михайлової Олени Євгенівни, довіреність № 55 від 11.01.10, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

відповідача: Яковлєва Андрія Васильовича (повноваження перевірені), наказ № 1-ЛС/01 від 01.04.01, директор приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 01 вересня 2010 року у справі №5020-12/100

за позовом           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до           приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" (вул. В. Морська, 50, місто Севастополь, 99011)

про стягнення штрафних санкцій, розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути майно

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія”, про стягнення заборгованості у розмірі 104830,19 грн., яка складається з: 18160,73, 00 грн.- пені, 69297,60 грн. –неустойки, 17371,86 грн. - штрафу ( 30% річних). Також позивач просив розірвати договір купівлі-продажу комунального майна від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та приватним підприємством „Агентство нерухомості „Астерія”; зобов’язати відповідача повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно, придбане за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року №57-09/КП, а саме: склад –лабораторію (літ „А” приміщення с І-1 по № І-11) загальною площею 179,80 кв.м., розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. 7-го Ноября, 5-А.

                    Позовні вимоги з посиланнями на приписи статей 23, 27 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, статті 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань в частині здійснення оплати за нерухоме майно у встановлені договором строки.          

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 вересня 2010 року (суддя І.А.Харченко) у справі № 5020-12/100 позов задоволено частково.

                    З приватного підприємства "Агентство нерухомості "Астерія" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто заборгованість у розмірі 104572,92 грн., з яких: 17903,46 грн. пені, 69297, 60 грн. неустойки, 17371,86 грн. - 30% річних, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Розірвано договір купівлі-продажу комунального майна №57-09/КП від 20.11.2009, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та приватним підприємством "Агенство нерухомості "Астерія".

                    Зобов`язано приватне підприємство "Агентство нерухомості "Астерія" повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської ради придбане за договором купівлі-продажу комунального майна № 57-09/кп від 20.11.2009 майно- склад-лабораторію (літ. "А" приміщення с І-1 по І-11) загальною площею 179,80 кв.м., яка розташована по вул. 7-го Ноября, 5-А у місті Севастополі, шляхом складення та підписання акта примання-передачі.

                    В іншій частині позову відмовлено.

                    Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції визнав обґрунтованими заявлені у позові вимоги через доведеність факту порушення відповідачем пункту 3.1 договору купівлі-продажу комунального майна від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП, при цьому, вказуючи на невірне обчислення позивачем пені за порушення договірних зобов’язань, дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині.

                    Не погодившись з постановленим судовим актом, 09 вересня 2010 року відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.          

Підставами для скасування зазначеного рішення суду заявник скарги вважає нез`ясування місцевим господарським судом усіх обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник скарги стверджував, що місцевим судом необґрунтовано не прийнято до уваги наданий до матеріалів справи звіт про ідентифікацію та оцінку від 31 жовтня 2004 року, яким підтверджена частка приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” у спірному майні у розмірі 28,59 %. Сторона вважає, що зазначену частку мало бути враховано під час укладення договору купівлі-продажу комунального майна від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП та визначенні його ціни.

                    Також, заявник скарги вказав на незгоду із рішенням місцевого суду в частині зобов’язання повернути позивачеві приміщення по вул. 7-го Ноября, 5-А у місті Севастополі, оскільки фактично вони вибули з володіння приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” у 2004 році з припиненням між сторонами орендних відносин та після укладення спірного договору купівлі-продажу № 57-09/КП покупцю не передавались.

                    У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, призначеному на 05 жовтня 2010 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.

                    Також, представник відповідача підтримав раніше подане до Севастопольського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва справи №44/413 за позовом приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” про визнання недійсним свідоцтва про право власності Севастопольської міської Ради на спірні приміщення по вул. 7-го Ноября, 5-А у місті Севастополі.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія відхиляє його як необґрунтоване, виклавши обґрунтування відповідної процесуальної дії у мотивувальній частині цієї постанови.

                    При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

20 листопада 2009 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (продавець) та приватним підприємством „Агентство нерухомості „Астерія” (покупець) укладено договір купівлі-продажу комунального майна № 57-09/КП (а.с.11-12).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору продавець продає, а покупець купує склад-лабораторію (літ. „А” приміщення з № І-1 по № І-11) загальною площею 179,90 (сто сімдесят цілих вісімдесят сотих) кв.м, що розташований за адресою: місто Севастополь, вул. 7-го Ноября, буд. 5-А (п’ять- „А”) (далі „майно”).

Майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на склад-лабораторію, виданого 28 травня 2009 року Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради згідно з наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 561 від 22 травня 2009 року, зареєстрованого комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” 10 червня 2009 року за № 6158, у реєстровій книзі 22 ниж. стор. 63 ( пункт 1.2. договору)

Згідно з пунктом 1.3. цього договору у власність покупця надходить склад-лабораторія (літ „А” приміщення з № І-1 по № І-11), загальною площею 179,80 кв.м., що розташований за адресою: місто Севастополь, вул. 7-го Ноября, буд. 5-А, що підтверджується довідкою характеристикою № 5709, виданою комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” 15 вересня 2009 року.

Вказане в цьому договору майно в цілому продається за 346488 (триста сорок шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, в тому числі в цілому вартість без ПДВ-288740 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок) гривень 00 копійок; ПДВ в цілому –57748 (п’ятдесят сім тисяч сімсот вісім) гривень 00 копійок (пункт 2.3. договору № 57-09/КП).

При цьому, відповідно до пункту 3.1. договору № 57-09/КП покупець зобов’язаний внести 346488 (триста сорок шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Плата за майно набувається, вноситься на підставі цього договору.

Розрахунки за придбане майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку всієї суми свого рахунку на рахунок №371188000416 в УДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, ОКПО25750044, або на інший рахунок за вказівкою продавця (пункт 3.4. договору).

За умовами пункту 4.1. договору № 57-09/КП передача майна здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати ціни договору.

Одночасно, пунктом 6.2.3. передбачене право продавця на односторонню відмову від договору шляхом повідомлення про це покупця. У випадку односторонньої відмови від договору, він вважається розірваним, а майно, що є його предметом повинно бути звільнено покупцем і підлягає поверненню у власність продавця.

На підставі пункту 6.3. договору № 57-09/КП у разі порушення строку оплати за придбане майно покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 200 (двісті) відсотків від облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, за кожний день прострочення.

Також, у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту укладення цього договору, він сплачує на користь продавця понад збитки неустойку в розмірі 20 % (двадцять відсотків) ціни, за яку воно придбане. Неустойка сплачується протягом 20 (двадцяти ) календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно ( пункт 6.4. договору).

Окрім того, відповідно до пункту 6.5. договору № 57-09/КП у випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватись більш ніж 61 календарний день, продавець вправі вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити продавцю 30 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

При цьому сторонами узгоджено, що у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту нотаріального посвідчення договору, то покупець зобов’язаний повернути та звільнити майно, яке є предметом цього договору протягом 15 календарних днів, цей договір вважається розірваним (пункт 6.6. договору № 57-09/КП)

Згідно з пунктом 9.3. зазначеного договору він може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2010 року за вих. № 84 позивач надіслав на адресу приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” претензію, у якій наполягав на сплаті відповідачем суми у розмірі 76351,14 грн. за порушення пункту 6.3., 6.4., 6.5. договору № 57-09/КП (а.с.10).

Як впливає з позовної заяви, до даного часу вимоги зазначеної претензії відповідачем не виконані, що з’явилось підставою для звернення позивача із дійсним позовом до господарського суду.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

                    Оскільки спір між сторонами виник з приводу виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу комунального майна від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП року, спірні правовідносини сторін підлягають врегулюванню нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Водночас, спірний договір є особливим різновидом договору купівлі-продажу комунального майна, тобто до застосування при вирішенні спору також належать положення Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”- спеціального законодавчого акту, який регулює правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов’язання сторін за такими договорами та наслідки їх порушення.

Виходячи з заявлених позивачем вимог, предметом доказування у справі є встановлення підстав для розірвання договору від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП та стягнення з відповідача господарських санкцій та спонукання його повернути об’єкт договору позивачу.

Підставою заявленої вимоги про розірвання договору від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП року позивач зазначив ухилення відповідача від оплати за придбане майно.

          Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору (частина 8 зазначеної статті).

Наведені приписи законодавства враховані у пункті 6.2.3 спірного договору, яким, зокрема, закріплено право продавця вимагати розірвання цього договору у випадку невиконання або неналежного виконання його умов покупцем .

Отже, застосування відповідальності до покупця у вигляді розірвання договору купівлі-продажу комунального майна № 57-09/КП пов’язане з невиконанням ним зобов’язань за договором.

Пунктом 3.1. договору № 57-09/КП визначено, що покупець зобов’язаний внести 346488 (триста сорок шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

При цьому, на підставі пункту 3.2. зазначеного договору строк розрахунків може бути продовжено до 30 календарних днів за умовою внесення покупцем 50 % від ціни договору.

          Відповідно до статті 34 Господарського процесуального України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано заявником апеляційної скарги, що на момент прийняття рішення господарський судом першої інстанції, оплата за спірне майно відповідачем не здійснена.

Відтак, колегія суддів визнає обґрунтованим задоволення місцевим судом вимог позивача про розірвання договору від 20 листопада 2009 року № 57-09/КП .

При цьому, апеляційна інстанція відхиляє доводи апеляційної скарги про виникнення у відповідача права власності на частину спірних приміщень у зв’язку зі здійсненням їх невідокремних поліпшень, оскільки зазначене питання не є предметом дослідження спору та на договірні зобов’язання сторін не впливає.

Невідповідність деяких положень договору № 57-09/КП приписам чинного законодавства, на чому наполягає заявник скарги, не позбавляє відповідача процесуальної можливості звернутись в іншому судовому провадженні із вимогами про визнання такого договору недійсним. Втім, як встановлено в суді апеляційної інстанції, зазначене право відповідачем не реалізоване, на даний час договір № 57-09/КП сторонами у встановленому законом порядку не оспорений та недійсним не визнаний.

                    Водночас, колегія суддів погоджується з посиланнями заявника скарги на необґрунтованість висновків господарського суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно, придбане за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року№57-09/КП, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

При цьому, пунктом 4.1. договору № 57-09/КП сторонами узгоджено, що передача майна здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати ціни договору.

Враховуючи, що відповідач оплату за договором № 57-09/КП не здійснив, позивач як продавець спірні приміщення відповідачу не передавав.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає необґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позову про зобов’язання відповідача повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно, придбане за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року №57-09/КП, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату майна за період 21 грудня 2009 року по 23 березня 2010 року у сумі 18160,73 грн.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

При цьому, приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачають певні обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, розмір пені, який належить до стягнення в судовому порядку по спірних зобов’язаннях, складає 17903,46 грн.

Наведене враховано судом першої інстанції та підставно надано висновку про часткове задоволення вимог позову в цій частині, а саме у розмірі 17903,46 грн.

Одночасно, відповідно до пункту 6.4. договору купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року №57-09/КП у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту укладення цього договору, він сплачує на користь продавця понад збитки неустойку в розмірі 20 % (двадцять відсотків) ціни, за яку воно придбане. Неустойка сплачується протягом 20 (двадцяти ) календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині, судова колегія вважає його вірним, а тому погоджується з рішенням місцевого суду про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання спірних зобов’язань у сумі 69297,60 грн.

Крім того, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.5. договору № 57-09/КП сторони узгодили розмір річних - 30 відсотків від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті спірного майна в строк більш ніж 61 календарний день та належно перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції виклав в оскаржуваному рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача зобов’язання сплатити на користь позивача 30 % річних у сумі 17371,86 грн.

З огляду на правильний розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано стягнув також з відповідача й судові витрати, посилаючись на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Стосовно доводів відповідача про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення по суті спору господарським судом міста Києва справи № 22/413 за позовом приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності позивача на нерухоме майно по вул. 7 Ноября, 5-А в місті Севастополі, судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як зазначалось, предметом дослідження у справі є обставини виконання сторонами зобов’язань за договором купівлі-продажу № 57-09/КП, який на даний час недійсним у встановленому законом порядку невизнаний.

Визнання недійсним свідоцтва про право власності позивача на спірні приміщення, які є об’єктом купівлі-продажу, автоматично не зумовлює недійсності зазначеного договору. Крім того, таке свідоцтво лише підтверджує належність права власності певному суб’єкту, втім, не є правовстановлюючим документом та не є актом у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України. (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 14 жовтня 2009 року у справі № 2-5/150.1.-2009, від 10 квітня 2008 року у справі № 2-8/7008-2007)

Таким чином, відповідачем не доведено неможливості розгляду цього спору до вирішення господарським судом міста Києва справи № 22/413, а тому зупинення провадження у справі не є необхідним.

Втім, слід звернути увагу, що в разі визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу спірних приміщень, відповідач вправі в порядку, передбаченому главою ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, звернутись із заявою про перегляд судових актів у цій справі за нововиявленими обставинами.

З огляду на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до невірного вирішення позову в частині вимог про зобов’язання відповідача повернути об’єкт договору № 57-09/КП, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

           Повний текст постанови складений 06 жовтня 2010 року.

                    Керуючись статтями 101, 103 ( пункт 2), 104 ( частина 1 пункт 1) 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” задовольнити частково.

                    2. Скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 01 вересня 2010 року у справі № 5020-12/100 частково, в частині зобов’язання приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно, придбане за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року .

                    Прийняти нове рішення про відмову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у задоволенні позову про зобов’язання приватного підприємства „Агентство нерухомості „Астерія” повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради майно, придбане за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року.

                    В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 01 вересня 2010 року у справі № 5020-12/100 залишити без змін.

          3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                В.А. Лисенко