Рішення № 12151187, 08.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.10           Справа № 8/122-10. За позовом: державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство»,

м. Тростянець, Сумська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «СУММАР», м. Суми

про стягнення 2698 грн. 47 коп.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лантух Н.В.

Від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2698 грн. 47 коп., з них: 2445 грн. 32 коп. основного боргу, який виник за період з травня по червень 2009р., відповідно до договору купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р., 198 грн. 13 коп. інфляційних, 55 грн. 02 коп. – 3 % річних, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмово відзиву на позов в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не з‘явився.

Ухвала про порушення провадження у справі, направлена відповідачеві повернута поштовим відділенням зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв‘язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній», «за зазначеною адресою не знаходиться» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов‘язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Позивач надав лист № 865 від 05.11.2010р., відповідно до якого просить суд приєднати до матеріалів справи свідоцтво про державну реєстрацію, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначене свідоцтво приєднується судом до матеріалів даної справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р., позивачем протягом травня – червня 2009р. було відвантажено 30,15 м3 техсировини хвойних порід на загальну суму 5845 грн. 32 коп.

Відповідно до пп. 1 п. 1 зазначеного договору, позивач зобов‘язувався продати, а відповідач прийняти та оплати товар, а саме, техсировину хвойних порід, а пп. 5.1 п. 5 даного договору визначає, що відповідач зобов‘язувався здійснити попередню оплату товару у розмірі 100 % його вартості, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач здійснив відвантаження товару, а відповідач в повному обсязі не оплатив його вартість, чим порушив умови договору купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р. та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У статті 175 Господарського кодексу України, зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суду надано на огляд оригінали, а копії приєднано до матеріалів справи, товарно-транспортних накладних № 004720 від 25.05.2009р. на суму 969 грн. 08 коп., № 004721 від 25.05.2009р. на суму 870 грн. 48 коп., № 001055 від 26.05.2009р. на суму 2970 грн. 44 коп. та № 001074 від 04.06.2009р. на суму 1035 грн. 32 коп., які підтверджують факт відвантаження позивачем відповідачеві техсировини хвойних порід у кількості 30,15 м3.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 08.11.2010р., пояснив, що відповідач частково розрахувався за відвантажений йому товар на суму 3400 грн., що підтверджується банківським реєстром від 19.05.2009р.

Відповідно до поданих позивачем доказів, заборгованість відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р. за період з травня по червень 2009р. складає 2445 грн. 32 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: зазначеним договором та товарно-транспортними накладними № 004720 від 25.05.2009р. на суму 969 грн. 08 коп., № 004721 від 25.05.2009р. на суму 870 грн. 48 коп., № 001055 від 26.05.2009р. на суму 2970 грн. 44 коп. та № 001074 від 04.06.2009р. на суму 1035 грн. 32 коп.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2445 грн. 32 коп. за договором купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору купівлі-продажу № 42 від 19.05.2009р., укладеного між сторонами у справі, позивач просить стягнути з відповідача 198 грн. 13 коп. інфляційних та 55 грн. 02 коп. – 3 % річних за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 198 грн. 13 коп. інфляційних та 55 грн. 02 коп. – 3 % річних за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем не подано письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції щодо вимог позивача, а також не подано доказів сплати заборгованості.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СУММАР» (40030, м. Суми, вул. Черкаська, б. 1; р/р 260050523 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 337342, код 32779619) на користь державного підприємства «Тростянецьке лісове господарство» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Нескучанська, б. 3; р/р 2600410402 в СОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 337483, код 00992993) 2445 грн. 32 коп. боргу, 198 грн. 13 коп. інфляційних, 55 грн. 02 коп. – 3 % річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                     КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 10.11.2010р.

Суддя                                                                       Кіяшко Віктор Іванович