Рішення № 12150326, 02.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2010 р. Справа № 5/137-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України», м. Київ

до Приватного підприємства «Багатир», с. Хотів

про стягнення 8231,64 грн.

за участю представників:

позивача:Сіленко А.О. –дов. від 07.07.2010р. № 02/07-10

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Багатир»(далі –відповідач) про стягнення 8231,64 грн., з яких 7484,96 грн. основного боргу та 746,68 пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 02.09.2010р. згідно якої в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача 7484,96 грн. основного боргу та 512,87 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 7484,96 грн. основного боргу та 512,87 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.09.2010р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 14.07.2010р., в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки продукції від 18.08.2009р. № 685 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник продає та поставляє, а відповідач – покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначеному договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом –передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами договору (п. 1.1 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору).

Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід’ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору, загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов договору.

У відповідності до п. 3.3 договору покупець зобов’язався оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

На виконання умов договору позивач по накладній ТТН № МВУ-012426 від 21.08.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 9384,96 грн., а відповідач вказаний товар отримав, про що свідчить підпис повноваженої особи відповідача на вказаній накладній, якій завірений штампом підприємства.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 1900 грн., в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 7484,96 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 7484,96 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 7484,96 грн. заборгованості за поставлений товар.

Крім того, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленої партії товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 06.09.2009р. по 05.01.2010р. складає 512,87 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7484,96 грн. основного боргу та 512,87 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Багатир»(08171, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Шевченка, 72-А, код ЄДРПОУ 31856330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні води України»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б, код ЄДРПОУ 36001810) 7484 (сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 96 коп. заборгованості, 512 (п’ятсот дванадцять) грн. 87 коп. пені, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.