Рішення № 12150075, 29.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/29129.09.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Західенерго»

До відповідача Державного підприємства «Вугілля Україна»

Третя особана стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство «Волиньвугілля»

Про стягнення 235704,12 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача Сапса Т.В. (за дов.)

Від відповідача Андрусенко Ю.С. (за дов.)

Від третьої особине зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 235704,12 грн. збитків, понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 02-09/1-ЕН від 17.02.2009 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010 р. порушено провадження у справі № 17/291 та призначено її до розгляду на 19.07.2010 р..

19.07.2010 р. у судове засідання позивач повноважних представників не направив, належним чином не повідомив про причини неявки у судове засідання.

19.07.2010 р. відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як іншого відповідача державного підприємства «Волиньвугілля». Вказане клопотання мотивоване положеннями пункту 8.11. спірного договору.

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність залучення державного підприємства «Волиньвугілля»до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Сторони надали спільну заяву про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи було відкладено на 20.09.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 р. розгляд справи відкладався на 29.09.2010 р., у звязку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

У судове засідання 29.09.2010 р. представники третьої особи не зявилися, належним чином не повідомили про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надали.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі статті 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.02.2009 р. між відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(далі - позивач) та державним підприємством «Вугілля України»(далі-відповідач) укладено договір про поставку вугілля № 02-09/1-ЕН (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобовязався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору обєднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань обєднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги: Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування».

Відповідно до пункту 5.6 Договору покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином: якщо різниця між показниками Аd,W t посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 за показниками посвідчення про якість; якщо різниця між показниками Аd Wt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач протягом 24 години з моменту отримання результатів направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно.

Згідно з пунктом 3.4.5 Договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим Договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначено Договором порядку або прийняти із знижками, передбаченими умовами Договору.

Розділом 5 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 7.1 Договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, повязаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

На виконання умов Договору 18.02.2010 р., 19.02.2010 р., 21.02.2010 р., 22.02.2010 р. на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, від вантажовідправника ДП «Волиньвугілля»надійшло 76 вагонів вугілля марки ДГР в загальній кількості 5271000,00 кг, а саме: за накладною за накладною № 36502441 у вагонах №№ 65945669, 67657874, 60677820, 60676400 в кількості 278000 кг; за накладною № 36502443 у вагонах №№ 66373465, 67573105, 60624103, 63883755, 66196387, 66721960, 66377748, 66735218 в кількості 552000 кг; за накладною № 36502444 у вагонах №№ 66490764,66768185, 66667874, 67614305 в кількості 276000 кг; за накладною № 36502445 у вагонах №№ 66233685, 64348510 в кількості 138000 кг; за накладною № 36502446 у вагонах №№ 65331464, 60913043, 67653782, 66596339, 66732223 в кількості 346000 кг; за накладною 36502447 у вагонах №№ 60910130, 64707524 в кількості 139000 кг; за накладною № 36502448 у вагонах №№ 67902007, 66735416, 65517450, 60860756, 67704742, 63304950, 66064007, 65302317 в кількості 554000 кг; за накладною № 36502450 у вагонах №№ 60614252, 60655289, 64850555, 65698326 в кількості 276000 кг; за накладною № 36075239 у вагоні № 65534828 в кількості 69000 кг; за накладною № 36502451 у вагонах №№ 64437361, 67663039, 66711078, 66669888, 60919024, 63281596, 67875823, 67903187 кількості 558000 кг; за накладною № 36502452 у вагонах №№ 66750613, 67877019 в кількості 140000 кг; за накладною №36502457 у вагонах №№ 65320954, 67913913, 66540048, 66941378, 64107188, 66590662 в кількості 418000 кг; за накладною № 36502460 у вагонах №№ 65317216, 65354326 в кількості 138000 кг; за накладною № 36502461 у вагонах №№ 66488818, 67902122, 66113713, 6670707001, 65885345, 66680760 в кількості 418000 кг; за накладною № 36502462 у вагонах №№ 66629056, 66112756, 68972850 в кількості 208000 кг; за накладною № 36502463 у вагонах №№ 66190331, 65261505, 67681668, 67898965 в кількості 280000 кг; за накладною № 36502464 у вагонах №№ 66011867, 60674926, 67665539, 66723313 в кількості 276000 кг; за накладною № 36502469 у вагонах №№ 65289126, 65942831, 65401903 в кількості 207000 кг (далі - спірне вугілля).

За твердженням позивача, при прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору, оскільки фактична зольність ( Аd ) палива у поставленому вугіллі становила від 46,5% до 58,1% проти гранично допустимого показника зольності для рядового вугілля 35%.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника повідомлялись позивачем факсограмами від 18.02.2010 р. № 157, від 21.02.2010 р. № 264, від 22.02.2010 р. № 170, від 25.02.2010 р. № 184.

За результатами приймання спірного вугілля складено акти приймання вугілля від 20.02.2010 р. №№ 1200-1205, від 22.02.2010 р. № 1243, від 23.02.2010 р. № 1274, від 26.02.2010 р. № 1360, підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна Сертифікація і Інспекція «ССІ», які діяли в інтересах відповідача на підставі довіреності ДП «Вугілля України»№ 24-12/49Д від 24.12.2009 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. При проведення контрольного випробування спірного вугілля брали також участь представники вантажовідправника, які діяли на підставі довіреностей від 23.12.2009 р. № 10, від 24.12.2009 р. № 11.

Факсограмами від 21.02.2010 р. № 166; від 22.02.2010 р. № 169, 06/518; від 23.02.2010 р. № 172, № 06/538; від 26.02.2010 р. № 186, № 06/572 було повідомлено відповідача та вантажовідправника про те, що у звязку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

22.02.2010 р. - 23.02.2010 р., 26.02.2010 р. спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36408674, № 36408676, № 36408677, № 36408678, № 36408681, виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Внаслідок поставки позивачеві вугілля неналежної якості останнім були понесені збитки на загальну суму 235704,12 грн., що складаються з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг, плати за користування вагонами, зборів за оформлення документів на повернення вагонів.

На підтвердження проведення платежів з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської області до станції Іваничі Львівської залізниці в сумі 169723,20 грн. з урахуванням ПДВ, позивач надав суду квитанції про приймання вантажу від 22.02.2010 р. №№ 36408674, 36408676, 36408677, від 23.02.2010 р. № 36408678, від 26.02.2010 р. № 36408681 та переліки ТехПД-4 Львівської залізниці від 22.02.2010 р. № 275, від 23.02.2010 р. № 344, від 26.02.2010 р. № 359 про проведення платежів.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 63293,04 грн. з урахуванням ПДВ, позивачем надані відомості плати за користування вагонами від 22.02.2010 р. № 22020347, № 22020348, від 23.02.2010 р. № 23020352, від 26.02.2010 р. № 26020374 та переліками ТехПД-4Львівської залізниці від 23.02.2010 р. № 344, від 26.02.2010 р. № 359 про проведення платежів.

На підтвердження оплати зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 2687,88 грн. з урахуванням ПДВ, позивач надав суду накопичувальні картки зборів за роботи від 22.02.2010 р. № 22020076, від 23.02.2010 р. № 23020079, від 26.02.2010 р. № 26020087 та переліками ТехПД-4 Львівської залізниці від 23.02.2010 р. № 344, від 24.02.2010 р. № 319, від. 26.02.2010 р. № 359 про проведення платежів.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 05.03.2010 р. № 119-045 та від 05.03.2010 р. № 119-053 на суму 47220,48 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак, вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 Господарського кодексу України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до частини 2 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно зясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобовязання, однак на нього покладено обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного звязку між порушенням зобовязання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобовязання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного звязку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобовязань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, вимоги про стягнення збитків за Договором за вказаними вище поставками в сумі 235704,12 грн. (169723,20 грн. + 63293,04 грн. + 2687,88 грн.) підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, рахунок 260093016513 в АК Промінвестбанк, МФО 300012,код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, рахунок 26002304509 у Львівському обласному управлінні ВАТ «Ощадбанку», МФО 325796, код 2326955) 235704,12 грн. збитків, 2357,04 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 20.10.2010 р.