Рішення № 12149523, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/14206.10.10 За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Соломянської районної у місті Києві ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 33892, 53 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Мойсик М.В., Панкова О.А.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33892, 53 грн. відповідно до договору № 502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р., з яких: плата за фактичне користування приміщення (орендна плата) в сумі 30267,08 грн., компенсація плати за землю в сумі 2762, 25 грн., пеня в сумі 863,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2010 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. розгляд справи був відкладений на 06.10.2010 р., у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість: плата за фактичне користування приміщенням за період з березня до 31 травня 2010 р. в сумі 33892, 53 грн., пеня в сумі 863, 20 грн., компенсація плати за землю в сумі 2762, 25 грн. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, вимоги ухвали суду від 17.08.2010 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 06.10.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

13.10.2008 р. між сторонами було укладено договір № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва, за умовами якого, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської у м. Києві ради (далі орендодавець) зобовязувалось надати, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-орендар) - прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (підвал) за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 15 А., загальною площею 290, 7 кв.м.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що строк дії договору встановлено з 13.10.2008 р. до 13.04.2009 р.

Відповідно до п.9.2. договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішуються на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмово угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди; або укладанням нового договору.

Відповідно до п.3.1. договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Соломянської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 р. № 101 .

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 18%; 6 % від вартості майна і становить 6739, 10 грн. на місяць.

Розрахунок орендної плати: 3800, 53 х 0,8 х 76,3 х 18% : 12 = 3479, 77;

3800, 53 х 0,8 х 214,4 х 6 % : 12 = 3259, 33.

Згідно з п.3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що зобовязання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати у розмірі не менше, ніж встановлена п.3.1. договору орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж, як орендну плату за два місяці.

Відповідно до п. 3.5. договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю (Додаток №3).

Згідно з п. 3.8. договору орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1., 3.7.) та інші платежі (п.п.3.5.,3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.9. орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дня підписання акту прийом-передачі. Орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Факт належного виконання позивачем свого обовязку підтверджується актом прийому-передачі від 13.10.2008 р. (копія в матеріалах справи), який є додатком № 2 до договору № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування приміщення (підвал) за адресою: м. Київ, вул. А.Антонова, 15 А., загальною площею 290, 7 кв.м.

Як стверджує позивач, незважаючи на вищезазначене рішення відповідач продовжує займати і фактично використовувати приміщення (підвал) за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 15 А, загальною площею 290, 7 кв.м., не здійснюючи при цьому оплату за фактичне використання вищезазначеного приміщення. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для нарахування відповідачу оплати за фактичне використання приміщення в сумі 33892, 53 грн., пені через прострочення виконання грошових зобовязань та компенсації плати за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Листом від 19.04.2009 р. № 1486/57, що направлений на адресу відповідача 27.04.2009 р., позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 13.10.2010 р. № 502/3 і запропонував добровільно у десятиденний термін після отримання вказаного повідомлення звільнити приміщення та передати його по акту прийому-передачі позивачу, оплатити орендну плату і плату за комунальні послуги по день фактичної здачі приміщення.

Листом від 19.11.2009 р. № 17661/01 Соломянська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що: комісією з питань використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Соломянського району м. Києва 11.11.2009 р. було розглянуто питання щодо продовження договору оренди приміщення в буд. 15 «А»на вул. Антонова та прийнято рішення відмовити в продовженні договору оренди на приміщення в буд. № «15»на вул. Антонова у звязку з наявністю боргу по орендній платі, який станом на 12.11.2009 р. складав 30,6 тис. грн.; відповідачу необхідно терміново, на протязі 14 днів від дати проведення засідання комісії, погасити існуючу заборгованість з орендної плати та звільнити приміщення.

Зазначені факти вставлені рішенням господарського суду міста Києва 24.03.2010 р. у справі № 51/20 за позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення з нежилого приміщення, залишеним без змін апеляційною інстанцією, а тому, в силу вимог ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, законодавство та договір оренди передбачає можливість автоматичної його пролонгації в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача.

Позивач висловив своє заперечення проти пролонгації договору № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р. шляхом направлення відповідачеві листа від 19.04.2009 р. № 1486/57, що направлений на адресу відповідача 27.04.2009 р.

За таких обставин суд приходить до висновку, що договір № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р. не був автоматично пролонгований сторонами і припинився із закінченням строку, на який він був укладений, тобто 13.04.2009 р.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що відповідач до даного часу приміщення відповідачу не повернув, коштів за користування вказаним приміщенням за період з березня до 31 травня 2010 р. не сплатив.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи представленого позивачем розрахунку плати за користування майном за період з березня до 31 травня 2010 р., її розмір склав 30267,08 грн. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 33892,53 грн. Обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми суду не представлено.

За розрахунком суду плата за фактичне користування приміщенням за період з березня до 31 травня 2010 р. становить 30267, 08 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення оплати за фактичне використання приміщення за вищезазначений період підлягають частковому задоволенню саме в цій сумі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію плати за землю в сумі 2762, 25 грн. за період з березня до 31 травня 2010 р. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на Закон України "Про плату за землю".

Проте, суд не може погодитися із вказаною вимогою позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За змістом ст. 14 вказаного Закону України, юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю", встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.9 договору № 703/В від 01.04.2008 р. сторони домовились, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дня підписання акту прийом-передачі. Орендна плата нараховується до: дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві; дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

У даному судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що обовязок зі сплати передбачених договором платежів, встановлений п. 3.9 договору, а саме до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні обєкта орендодавцеві.

Разом з тим, суд не погоджується із зазначеним твердження позивача, оскільки п.3.9. договору, на який посилається позивач, як на підставу для нарахування компенсації плати за землю та пені, визначає момент, з якого починається сплата орендних та інших платежів. При цьому, строк до якого відповідач мав сплачувати платежі, стосується лише орендної плати.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, по перше, на те, що Закон України "Про плату за землю" чітко окреслює коло суб'єктів, які сплачують земельний податок, і відповідач не є орендарем земельної ділянки, а по друге, у відповідача відсутні зобовязання перед позивачем у розумінні ст. 11 ЦК України щодо компенсації земельного податку за період з березня до 31 травня 2010 р. ані в силу вимог Закону України "Про плату за землю", ані в силу умов договору № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р., оскільки договірні відносини сторін припинилися 13.04.2009 р.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації плати за землю в розмірі 2762, 25 грн. за період з березня до 31 травня 2010 р. визнається судом необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 863, 20 грн. за період з березня до 31 травня 2010 р.

Так, відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, беручи до уваги те, що договір № 502/З оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Соломянського району міста Києва від 13.10.2008 р. припинив свою дію 13.04.2009 р., а отже - за вказаний позивачем період між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений у письмовій формі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 863, 20 грн. за період з березня до 31 травня 2010 р. є необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Соломянської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код 35756919) плату за фактичне користування приміщенням в сумі 30267 (тридцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 08 коп., 302 (триста дві) грн. 67 коп. державного мита та 210 (двісті десять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 20.10.2010 р.